26 квітня президент Володимир Зеленський вперше з початку війни поговорив телефоном із лідером КНР Сі Цзіньпіном, був призначений і спецпредставник КНР в Україні. Та чи припинить це агресію РФ - сумнівно.
"Назрівша" розмова
З китайських ЗМІ відомо, що Сі під час цієї розмови підкреслив: наші країни мають тридцять один рік стратегічного партнерства, й відносини будуть розвиватися незалежно від того, якими є події в Європі. Очільник КНР подякував президенту України за дії української дипслужби, котра допомагала при евакуації китайських громадян на початку повномасштабного вторгнення і запевнив, що Китай збирається й далі продовжувати гуманітарну підтримку нашої країни.
При цьому Цзіньпін згадав про "мирний план" та озвучив свою позицію по врегулюванню війни з Росією. Китай наголошує на тому, що планує сприяти політичному врегулюванню "кризи" (так китайська сторона називає війну Росії проти України).
"Провів тривалу змістовну телефонну розмову з головою КНР Сі Цзіньпіном. Вірю, що вона, а також призначення посла України в Китаї, дасть потужний поштовх розвитку наших двосторонніх відносин", - написав Зеленський у Twitter.
У свою чергу Сі Цзіньпін зазначив, що, "взаємна повага до суверенітету і територіальної цілісності є політичною основою китайсько-українських стосунків". За його словами, "обидві сторони повинні зосередитися на майбутньому, планувати двосторонні відносини в довгостроковій перспективі".
Політолог Володимир Фесенко називає пожвавлення цього діалогу дуже важливою подією.
"Китай розпочинає велику переговорну гру навколо України. І це вже не просто миролюбна риторика та не імітація миротворчості. Це вже досить серйозно", - зазначив експерт у Facebook.
При цьому азербайджанський політолог Раміз Юнус, який мешкає у США, стверджує: розмова Сі із Зеленським відбулася, бо нарешті "назріла".
"Я говорив про те, що це відбудеться, коли дозріє - бо Сі Цзіньпін оголосив себе модератором. Модератор повинен спілкуватися зі всіма сторонами. Я думав, що це може відбутись після українського контрнаступу, та це сталося раніше, і це добрий знак", - підкресли він у ефірі Курбанова.LIVE.
До нас їде спецпредставник
Для політичних діалогів КНР з Україною до нас буде відправлено спецпредставника з питань Євразії. Як повідомив телеканал CNN з посиланням на МЗС КНР це - колишній посол Китаю у Росії Лі Хуей.
Та, за словами Фесенка, від цієї гри Пекіна не варто чекати негайних і навіть швидких результатів.
"Я не думаю, що Україна чекає від Китаю на допомогу у встановленні справедливого миру. Теоретично очікується, за прикладом Макрона, що Сі зателефонує Путіну і переконає його вивести російські війська з України. Але у Києві не наївні ідеалісти. Є розуміння, що і Сі не дзвонитиме Путіну з таким проханням, і Путін не виводитиме своїх військ з України. У Пекіні вважають Україну союзником США, тому не гратимуть на нашу користь. А для України краще, щоб Китай виступав у ролі посередника-миротворця, а не військового союзника Росії. Саме це головний аргумент для переговорної гри Києва із Пекіном", - зауважив він. - Не випадково спецпредставником для комунікації щодо врегулювання "української кризи" (як це називають у Пекіні) призначено колишнього посла Китаю в РФ. Він виконуватиме човникові переговорні місії між Москвою, Києвом та Парижем".
Та хоч Макрон і претендує на роль посередника в українському питанні, Україну у цій ролі скоріше влаштують США чи Євросоюз, вважає політолог.
"Макрон аж надто податливий на хитрі ігри Китаю. Але це все поки що про майбутнє. А поки що відбулася лише телефонна прелюдія до початку великої переговорної гри. Обидві сторони пояснили свої позиції щодо встановлення миру в Україні, обмінялися аргументами. Перший крок зроблено. Наступний крок у цій переговорній грі буде з боку Макрона. Потім розпочнуться човникові місії китайського "спецпредставника", - прогнозує він подальший розвиток подій.
Проте у зацікавленості Китаю у повному врегулюванні військового протистояння між Росією та Україною Фесенко сумнівається.
"У Китаї зацікавлені у просуванні своїх інтересів та зміцненні свого впливу. Зверніть увагу: у Пекіні цю велику війну називають "українською кризою", що цілком відповідає російській позиції. Жодного слова засудження Росії за цю війну у Пекіні не прозвучало. Справа в тому, що у Китаї цю війну сприймають у контексті свого протистояння зі США. Тому Пекіну не вигідна перемога України в цій війні та повна поразка Росії (оскільки це означатиме зміцнення позицій США в Європі та на пострадянському просторі), але цілком вигідне відносне ослаблення Росії та посилення її залежності від Китаю", - констатує він.
Отже, припускає експерт, Китай продовжить прагнути, аби ні Росія, ні Україна не виграли цю війну, натомість вони мають погодитися на "бойову нічию". А гарантом умовного миру між ними може стати Пекін.
"Припинення війни між Україною та Росією сприятиме покращенню глобальної економічної ситуації, що також відповідає інтересам Китаю. Роль активного та успішного миротворця вигідна Китаю в іміджевому плані", - уточнив він.
Власні інтереси
Проте, зауважимо, Китай будує свої плани не у безповітряному просторі.
"А ось тепер головне питання - а чи влаштує мир в Україні на китайських умовах саму Україну, а також США та Євросоюз? Якщо від китайських мирних пропозицій більше виграватиме Росія, то це принципово не влаштує Україну. А США і, можливо, Євросоюз не влаштує роль Китаю як головного гаранта миру між Росією та Україною (з Макроном на підтанцьовуванні). Звідси висновок: ми спостерігаємо лише перші ходи дебюту великої переговорної гри навколо війни між Росією та Україною. До ендшпілю ще дуже далеко. Поки що Китай намагається зіграти білими (тобто першому розпочати цю гру) та розіграти свій варіант дебюту. Чекаємо ходів у відповідь інших гравців", - зазначив Фесенко.
Водночас політтехнолог Михайло Шейтельман вважає: жодної можливості для досягнення домовленостей між Україною та РФ, навіть за участі будь-яких посередників, нині не існує.
"І китайські, і європейські, й американські дипломати у плані мирного врегулювання можуть домовитись лише між собою, без Росії та України. Ніхто не може сьогодні домовитись з Росією та Україною, бо немає спільної позиції. А вони можуть намагатись, аби потім у них була якась спільна база, - зауважив Шейтельман у ефірі 24 каналу. - Якою вона може бути? Ось, уявімо, вони щось знайшли, намацали, про щось домовились (хоч це складно), тоді у них може з’явитися план спільних дій: давайте повністю ізолюємо Росію у торгівлі, відріжемо їй експорт та імпорт, це може змусити її до чогось. Та для цього спочатку потрібно мати те, до чого її змушуємо. Ось чому, наприклад, Китай сьогодні відмовляється приєднатися до санкцій? Бо йому це поки не потрібно. Це довгий шлях. Звичайно, протягом року американці з китайцями намагались про це домовитися, такі контакти були, та поки не дійшли спільного знаменника. Але до чогось-таки дійшли - адже Китай не постачає зброю Росії".
Ірина Носальська