Чи готовий ЄС заради України змінити свою агрополітику та яка ситуація з експортом сільськогосподарської продукції зараз?
Є побоювання, що через великі сільськогосподарські площі України, долучившись до ЄС, вона стане конкурентом для багатьох країн. Чи може це зашкодити нашій євроінтеграції, чи буде ЄС заради України реформувати свою аграрну політику та яка ситуація з нашим експортом зараз?
Агросектор не стане перешкодою
В Україні висловлюють побоювання щодо того, що перешкодою на шляху швидкого вступу України до ЄС може бути наше сільське господарство.
На думку екс-посла з особливих доручень МЗС України Ольги Трофімцевої, якщо залишити європейську агрополітику в тому форматі, який є зараз, то всі розуміють і ЄС теж, що вони нас „не потягнуть”.
За її словами, європейська політика спрямована, в першу чергу, на підтримку та розвиток невеликих землевласників, які ніяк не можна порівняти з українськими великими та середніми аграрними формуваннями з посівними площами у сотні, тисячі та навіть десятки тисяч гектарів. До того ж вартість виробництва на величезних площах та родючих українських грунтах - копійки, у порівнянні з вирощуванням сільгоспкультур на кам’янистих схилах гір, наприклад, у Франції.
Своєю чергою міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба вважає, що дискусії щодо сільського господарства будуть найскладнішими під час переговорів про вступ України до Євросоюзу.
“Агрополітика ЄС викликає і зараз багато нарікань всередині Союзу”, - зазначив Кулеба.
Глава МЗС має на увазі актуальну суперечку між Україною та її сусідами щодо експорту української агропродукції.
Водночас він впевнений, що аграрна політика ЄС може бути змінена як під тиском внутрішніх факторів, так і під впливом перспективи членства України.
“Але я не бачу жодного ризику, щоб тема сільського господарства стала перешкодою на шляху України до членства в ЄС. Будуть знайдені рішення”, - запевнив міністр.
Власне вже зараз в середині ЄС про це думають. Там починають обговорювати інституційні реформи необхідні для можливого розширення, серед них і реформування аграрної політики.
За словами політолога Володимира Фесенко, для ЄС важливі внутрішні реформи, які стосуються бюджетної, аграрної політики.
Експерт каже, що ми в дискусії про зерновий ринок Європи побачили, що в України є конкуренти. Це буде дуже непроста проблема - домовлятися, шукати компроміси щодо зернового ринку. Але досвід показує - в Євросоюзі вміють знаходити компроміси. Це було неодноразово вже. І, до речі, ми це теж уже проходили, коли готували і підписували угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС. Тож досвід є і в нас, і в ЄС.
“Я думаю, що в процесі переговорів буде знайдено необхідні компроміси. А далі - все залежить від нас, наскільки ми зможемо швидко й ефективно провести всі необхідні реформи”, - каже він.
До речі в ЄС вже почали прораховувати, скільки грошей їм знадобиться для прийняття нових членів до свого складу. Згідно з розрахунками єврочиновників, Україна після набуття повноцінного членства у ЄС протягом семи років отримає близько 186 млрд євро. Серед цих коштів - 96,5 млрд євро у рамках Єдиної сільськогосподарської політики ЄС (САР) і ця сума найбільша з усіх кандидатів на членство в ЄС. Саме наша країна стане найбільшим одержувачем субсидій, що не дивно, адже ми маємо найбільше сільськогосподарських площ - 41,1 млн га.
Експорт агропродукції стабільний
За інформацією Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), у вересні поточного року Україні вдалося експортувати 4,2 млн т продукції АПК, що на 3% менше аналогічного показника попереднього місяця. Потрібно врахувати, що не вся продукція встигла фізично перетнути кордон і значна кількість транспорту ще стоїть в чергах на виїзд.
В УКАБ кажуть, що такий обсяг експорту в умовах практично щоденного обстрілу нашої портової інфраструктури річкових портів Дунаю російськими військами – безумовно гарний результат.
Однак, такі показники залишаються майже у 2 рази меншими за максимальні обсяги експорту в умовах війни, коли була можливість експортувати значні об’єми в тому числі і з морських портів Одеси (в межах “зернового коридору”).
Головним досягненням експорту сільгосппродукції в вересні 2023 р. є перші спроби здійснювати відвантаження тимчасовим морським коридором. Хоча обсяги експорту цим каналом поки що незначні, проте наявність такого досвіду без участі російської сторони відкривають нові перспективи.
Основними очікуваннями наступного місяця щодо подальшого відновлення обсягів експорту агропромислової продукції є поступове збільшення відвантажень тимчасовим морським коридором без участі російської сторони та налагодження процесу здійснення експорту 4-ох видів продукції (пшениці, кукурудзи, ріпаку та насіння соняшнику) в п’ять сусідніх країн ЄС через систему ліцензування. Це має дозволити трішки збільшити наш експорт, зменшити залишки всередині країни та забезпечити світ необхідним продовольством.
Розширення ринків збуту
Україна намагається розширити ринки збуту. Серед іншого вона прагне врегулювати питання постачань зерна до сусідніх країн. За словами заступника міністра економіки України Тараса Качки, Київ “поставив на паузу” свої позови проти Польщі, Угорщини і Словаччини у Світовій організації торгівлі (СОТ) через заборону ними імпорту українського зерна, намагаючись знайти компромісне рішення.
“Ця проблема буде усунута в найближчі тижні й місяці. Буде багато новин про те, як змінюється режим ліцензування тощо. Це буде дуже активна робота. Тому, поки ми шукаємо практичне рішення, наші спори в СОТ на сьогодні на паузі”, – наголосив заступник міністра економіки.
За його словами, Україна ще не розпочала сам процес спору в СОТ, вона на стадії консультацій. Україна зацікавлена знайти “конструктивне рішення в рамках усього ЄС”.
“Попри те, що скарги, які ми направили, проти конкретних держав-членів, включно з Польщею, це системне питання наших відносин з ЄС. Наша мета – наголосити, що ЄС і Україна мають однаковий підхід до торговельних угод. Тому ми бачимо, як розв'язати цю проблему в комплексі так, щоб показати єдність між нами й Польщею, між нами і ЄС, і між Польщею і ЄС”, – заявив заступник міністра економіки.
Він назвав “великим спільним досягненням” те, що жодна з п'яти сусідніх країн ЄС – Польща, Угорщина, Словаччина, Румунія й Болгарія – не заборонила транзит української агропродукції.
“У нас залишився єдиний чутливий пункт – це питання того, коли можуть бути відкриті ринки сусідніх країн для українських товарів. Це мінімальна проблема, тому що ми туди не продаємо багато зернової продукції. Але це взагалі питання функціонування торгівлі між Україною та ЄС”, – зазначив Качка.
А поки що основна надія учасників ринку на розширення роботи тимчасового коридору і в цьому нам може допомогти Китай. Про це AgroPortal.ua розповіла брокер та аналітик сільськогосподарських товарів компанії Atria Brokers Христина Серебрякова.
“Взагалі основний продукт коридору - це саме кукурудза. Отже, якщо є продажі на Китай - це, імовірно, підвищує перспективи покращення роботи тимчасового коридору”, - впевнена вона.
За її словами, до листопада основним продуктом коридору залишиться пшениця, і потім сезонно він перемикнеться на кукурудзу. Основні потоки будуть зосереджені: кукурудза - надія на Китай; пшениця, яка здебільшого фуражної якості, - Іспанія, Туреччина, Бангладеш, Італія, Єгипет, Індонезія.
У Barva Invest теж поділяють сподівання, що прецедентів успішного заходу і виходу кораблів коридором буде більше.
“В України немає іншого шляху як пробивати свій незалежний експорт, як це було до повномасштабного вторгнення. Але цей шлях може бути досить складним, він може зупинятися та перериватися”, - зазначає партнер торгово-аналітичної компанії Barva Invest Богдан Костецький.
За його словами, поки що найбільші експортні потоки агропродукції спрямовуються через Дунайський хаб - це порти Кілії, Рені та Ізмаїлу. За попередніми оцінками, його потенціал - понад 2,5 млн т на місяць. Проте кожен ворожий обстріл означає зменшення постачання, зростання ризиків втрати вантажу й транспорту.
Водночас є сподівання на підсилення можливостей Дунайського хабу за допомогою рейдової перевалки на виході з Сулінського каналу. Зараз тривають перемовини між міністерствами України та Румунії.
Вікторія Хаджирадєва