Деякі експерти стверджують, що Україна поступово витісняє російських окупантів з Криму. Свідчать про це й об’єктивні військові дані. Чи так це насправді, та чи скоро кримський півострів зможе повернутися додому?
Закон звротного чаклунства
Вимогу демілітаризуватися до України росіяни висунули ще на початку повномасштабного вторгнення країни-агресора Російської Федерації на нашу суверенну територію у 2022 році.
Кремль і понині ностальгічно згадує так звані "стамбульські мирні угоди", котрими нібито було передбачено скорочення українських Сил оборони до 85 тисяч осіб, збереження анексованого Криму під російським контролем.
За даними, оприлюдненими The Wall Street Journal, цими "угодами» (насправді ніким не парафованими) нібито передбачалася також заборона на розміщення в Україні іноземних військових та озброєння, включаючи ракетне.
Але РФ тоді спіймала облизня, все це так і залишилося вологими мріями окупантів.
Більше того, нині демілітаризується зовсім не Україна. А навпаки - анексований Росією Крим, що перетворився з 2014 року на справжню військову ворожу базу.
Окупанти тікають з "неприступної фортеці"
Звичайно, ці події - зовсім не черговий "акт доброї волі", чим Росія за два з половиною роки війни звикла пояснювати й прикривати всі свої поразки. Чому ж це тоді відбувається?
Про знищення нашими Силами оборони Чорноморського флоту РФ, котрий вже перетворився на флотилію, написано чимало. З нещодавніх яскравих подій - ураження російського корабля Циклон в окупованому Криму декілька днів тому. Цю інформацію вже офіційно підтвердили у Генеральному штабі Збройних сил України.
Зазначається, що корабель було уражено в ніч проти 19 травня.
"За уточненою інформацією, в ніч на 19 травня Сили оборони України уразили в Севастополі російський ракетний корабель Циклон проекту 22800", - йдеться у повідомленні.
Циклон - це новітній ракетний корабель, котрого прийняли на бойове чергування у ВМФ РФ лише у липні 2023 року. Він міг нести до восьми ракет Калібр, що становило серйозну загрозу для України.
Циклон був останнім носієм ракет у Криму, - зауважив начальник Центру стратегічних комунікацій Сил оборони півдня України Дмитро Плетенчук. Однак поки невідомо, чи угруповання російських кораблів нині цілком відсутнє у Чорному морі.
"У складі флоту залишається ще багато одиниць, серед них є і носії крилатих ракет", - додав він в ефірі телемарафону.
Окрім того у ніч на 19 травня Військово-морські сили ЗСУ знищили російський морський тральник Ковровець.
Тож днями зтимчасово окупованого Севастополя до Новоросійська, ймовірно, було перекинуто ще два кораблі Чорноморського флоту Росії. На супутникових знімках за 20 травня біля Південного берега Криму видно два кораблі і два катери, - повідомляє моніторингова група Кримського вітру у Телеграмі, передає Укрінформ.
При цьому в окупованому Криму дедалі частіше лунають вибухи: українські військові нищать ворожі цілі, зокрема авіацію. Зокрема, під час нещодавньої атаки Україна могла знищити два МіГ-31 та один Су-27 на аеродромі Бельбек, пише сайт 24 каналу.
Тож росіяни вимушені шукати шляхи розв'язання проблеми - або захищати важливі військові об'єкти, або ж перебазувати їх у Росію.
До речі, базування російських реактивних винищувачів у Криму є вимушеним: на континентальній території України в них немає постійних аеродромів базування авіації, тим паче реактивних винищувачів. Є лише летовища для короткочасної стоянки та для вертольотів.
Проте ворожа авіація для ЗСУ - ціль бажана, задля цього Україні й передаються далекобійні ракети ATACMS.
Окрім того, авіація сама по собі цінна, адже знищені літаки - це відчутна фінансова втрата для ворога, їх легко не замінити. Виготовлення винищувачів займає багато часу. При цьому МіГ-31, котрі могли знищити, наприклад, днями у Бельбеку, вже навіть не виробляють, тож їх є кінцева кількість, - пояснив військовий оглядач з Ізраїлю Давид Шарп у коментарі 24 каналу.
Голка у яйці
Завдання противнику тяжких поразок у дуже важливих областях - перша та найголовніша мета ЗСУ, підкреслює Шарп. Якщо Україна виводить аеродром з ладу або росіяни самостійно усвідомлюють небезпеку для авіації, у них є вибір шукати способи, як захистити літаки, щоб аеродром функціонував повноцінно, або ж шукати місця для перебазування. Оскільки усі летовища у Криму розташовані в зонах, куди Україна може дістати, залишається лише друге.
Окрім авіації, під ударом ATACMS нині знаходиться багато важливих активів ворога, зокрема системи ППО та обладнання радіотехнічних військ.
"Як бачимо, після ударів по Бельбеку та Джанкою окупанти поки вважають, що можуть захистити літаки, винищувачі та інше. Коли впевняться, що не мають виходу, необхідно буде усю авіацію перебазувати достатньо далеко", - каже Шарп.
Разом із тим політолог, публіцист Андрій Піонтковський переконаний: довгої війни на виснаження між Росією та Україною не буде. Й саме Крим зіграє у цьому сценарії роль "центру тяжіння".
"Довга війна могла би бути лише у випадку, якби її картина укладалася лише в тисячокілометрову лінію фронту. Як описав нещодавно у статті генерал Валерій Залужний (екс-головнокомандувач ЗСУ - ред.), із застосуванням дронів виникає патова ситуація, коли неможливі великі, непомітні для противника дії. Це була б класична війна на виснаження. Звичайно, в РФ у такому випадку є перевага: у них більша мобілізаційна маса, менша цінність людського життя, більший ВПК",- пояснив він в інтерв’ю на YouTube-каналі Дмитра Гордона.
Однак, додав експерт, є інший аспект цієї війни, за його словами - її "центр тяжіння". Це - Кримський півострів.
"Це надзвичайно вразливе місце для росіян. Навіть зараз, не маючи ані авіації, ані військово-морського флоту, Україна вже викинула російські ВМФ з Кримського півострову", - підкреслив він.
За словами полковника, військового експерта Сергія Грабського, баланс сил у Криму справді змінився.
"Ми розчищаємо коридори прольотів для нашої майбутньої авіації, знищуючи об’єкти на території Криму, як ППО, так і РЛС й об’єкти в місцях зосередження особового складу. Тобто баланс сил там вже міняє далекобійна зброя західного виробництва - ATACMS, Storm Shadow", - зазначив військовий експерт у ефірі телемарафону.
Проте, за його словами, все залежить від кількості зброї, котра нам передається.
"Якби ми мали і використовували щодня десятки таких ракет, безумовно, це б призвело до кардинальної зміни ситуації на лінії фронту. Адже противник може мати десятки, сотні, тисячі танків, артилерійських систем, систем залпового вогню, але якщо він не забезпечується боєприпасами і пальним, це все перетворюється на металобрухт. Важлива кількість і інтенсивність ударів - нам потрібні сотні тисяч таких ракет щоб змінити ситуацію на полі бою", - підкреслює Грабський.
Ірина Носальська