Оглядач часопису Gazeta Wyborcza Mарчин Войцеховський - про те, що зміниться у відносинах Польщі та України за нового президента.
Новим президентом Польщі став висуванець Громадянської платформи Броніслав Коморовський, який у другому турі виборів набрав 53% голосів. За його суперника Ярослава Качинського з партії Право і справедливість проголосували 47% поляків.
Чого чекати Україні від ? Про це Бі-Бі-Сі розмовляла з оглядачем провідного польського часопису Gazeta Wyborcza Mарчином Войцеховським.
Бі-Бі-Сі: Якою буде Польща за президента Коморовського? Ваш прогноз.
Марчин Войцеховський: Я думаю, що багато чого не зміниться у країні. Адже Громадянська платформа вже є при владі майже 3 роки. І вона показала, що є центристською поміркованою партією європейського типу. І думаю, що Коморовський буде продовжувати цей курс. У Польщі взагалі президент не відіграє такої ролі, як у Росії чи навіть в Україні. Він має набагато менше повноважень. Напевно, це позитивно вплине на імідж країни, котрий вдалося покращити під час правління Громадянської платформи. І для європейських партнерів Польща буде, мені здається, більш вигідним партнером зараз, ніж вона була би при президенті Качиньському.
Бі-Бі-Сі: Громадянська платформа після цієї переконливої перемоги на виборах президента отримує і зосереджує в своїх руках всю повноту влади в країні. Тобто, це і уряд, і більшість у Сеймі Польщі, і тепер ще інститут президентства. Коли президентом був Лех Качиньський, представник партії Право і справедливість, то дуже часто бували відчутні тертя між ним і прем'єр-міністром Дональдом Туском. А ось це зосередження влади в руках Громадянської платформи - чи це є перевага для прем'єра Туска, розв'язування рук, можливість здійснювати реформи; чи це, можливо, містить потенційну загрозу?
Марчин Войцеховський: Це, дійсно, нова ситуація. Востаннє така ситуація була у лівих під час президентства Александра Квасьневського, коли вони дійсно мали свого президента і свою парламентську більшість, тобто уряд прем'єра Лешека Міллера. І тоді для лівих це закінчилося поразкою. Адже вони не вміли використати підтримки для проведення реформ і для утримання влади. І зараз все залежить від того, яку політику буде вести прем'єр-міністр Туск, тобто, чи він буде готовий дійсно реформувати країну і показати виборцям, що він вміє користуватися владою і довірою, які він отримав, чи він просто буде тішитися владою для влади. Тобто поки що рано говорити, чи Туск буде вміти використати цей шанс. Але дійсно, ця нова ситуація може бути початком кінця для кар'єри Громадянської платформи, або початком ще більшої кар'єри - як це було, наприклад, у Німеччині у часи канцлера Гельмута Коля, котрий залишався при владі більше 10 років. Поки що все можливо.
Бі-Бі-Сі: Багато експертів і в Польщі, і в Україні стверджували, що у відносинах між двома країнами настане доба прагматизму, хоч би хто переміг на цих виборах. Який Ваш прогноз: як розвиватимуться стосунки між Польщею і Україною після перемоги на президентських виборах Броніслава Коморовського?
Марчин Войцеховський: Думаю, що все таки політика Польщі щодо України буде незмінною. Тобто, у Польщі серед польських еліт є консенсус, що треба підтримувати Україну, і нема значення, хто є чи буде при владі. І дійсно, поляки, може, мали багато надій. Вони пов'язували багато надій з помаранчевою командою, котра не виправдала цих очікувань. Але все ж таки мені здається, що цей курс буде продовжуватись. А щодо прагматизму - він є присутній не тільки у польській політиці зараз, нове керівництво України також є більш прагматичним.
Бі-Бі-Сі: Коли прем'єр-міністром Польщі став Дональд Туск, позначилося помітне потепління відносин між Польщею та Росією. Змінилося керівництво і в Україні: Україна теж має зараз набагато тепліші відносини з Росією, ніж за попереднього президента. Чи на Ваш погляд, оце зближення Варшави і Москви не відбуватиметься за рахунок стосунків Варшава - Київ? Чи, навпаки, вони будуть взаємодоповнюватись?
Марчин Войцеховський: Я думаю, що скоріш за все вони будуть взаємодоповнюватись. Тому що все-таки Росія також мала підхід і до Польщі, і до України. І вона зараз має набагато більше приводів працювати, ніж проводити конфронтаційну політику.