Звинувачення у знищенні природи закарпатські мисливці рішуче відкидають. Навпаки, називають себе першими серед її охоронців.
Сезон полювання в Україні цього року було перенесено. Відкрито його було, як зазвичай, у першу суботу серпня, однак наступного ж дня закрито через надмірну спеку і пожежно небезпечну ситуацію у лісах.
Закарпатські мисливці терпляче чекали відновлення сезону, а тим часом готувалися до нього. Проте чим гірське полювання у Карпатах відрізняється від полювання на водоплавну дичину, переважно поширену на решті території України?
"Карпати у любому відношенні на європейському континенті є унікальними з точки зору полювання і мисливства. Західна Європа дуже скоро втратила фауну і диких звірів як об’єкт полювання. Це вже десь із середніх віків у них почало пропадати. Карпати, вони, як казав Ольбрахт, - "Африка у центрі Європи". До середини 20-го століття - це мисливські "ревіри" або угіддя західноєвропейських держав", - розповів кандидат біологічних наук і мисливствознавець Людвіг Потіш. Він припускає що саме втрата Західною Європою власної дикої фауни перетворила Карпати на особливий об’єкт інтересу дослідників, мисливствознавців і авторів, що пишуть про природу:
"У журналах до Другої світової війни – це "Міслівост", "Половнік", потім "Карпаті Водас" – це єдиний закарпатський журнал, який описував полювання у Карпатах – доктор Фенцик був його головний редактор. Чеський професор Карлового університету Іржі Комарек написав книгу "Лові в Карпатох". Він описував… Ми звикли про Кенію читати, про сафарі, а він написав книгу "Лові в Карпатох". Унікальний у фізико-кліматичному аспекті регіон – він благодатний для крупних ссавців, серед яких чільне місце на ловах посідав бурий ведмідь і карпатський олень. Ну, з птахів – глухар".
Особливості карпатського полювання
Полювання у горах справді відрізняється від полювання на рівнинній частині України. Якщо трофеями українських мисливців є переважно польова дичина: фазани, куріпки, зайці чи водоплавна – як-от качки, то у Карпатах все по-іншому. Тут полюють на великого звіра.
"Особливість полювання саме на Закарпатті, як гірське полювання. Знаєте, що були великі снігопади, і щільність копитних тварин у нас сильно-сильно упала. Дуже сильний антропогенний вплив на мисливські угіддя. Дуже багато людей ходить за грибами, за ягодами у мисливські угіддя і це наносить шкоди, тому що олень це благородний звір, який любить, по простому кажучи, тишу", - розповів голова Українського товариства мисливців та рибалок у Закарпатській області Олександр Вайс.
Хоч мисливці і скаржаться на те що, мовляв, полювання зараз вже не таке, як було раніше, однак, звіра у лісах не меншає. Бо як свідчить мисливець із багаторічним досвідом Василь Велеган, саме ті, хто у сезон б’є звіра з рушниці, у міжсезоння піклується про види, на які має намір полювати.
"Полювання – це третій вже розділ. Перше – це охорона і відтворення навколишньої фауни, а вже потім – регуляція. Полювання – це дуже мала кількість роботи, чим займаються мисливці. Дуже мала. Сезон ділиться всього лише з другої неділі августа до 31 грудня. Весь інший час іде підкормка, будівництво, трудоучасть так звана. В нас люди небагаті і практично все, що ми робимо, люди роблять самі за свої кошти. Самі вирощують на своїх ділянках ту же кукурудзу, той же топінамбур, щоб можна було чимось кормити. Самі завозимо ту сіль", - вважає Василь Велеган.
Тому звинувачення у знищенні природи закарпатські мисливці рішуче відкидають. Навпаки, називають себе першими серед її охоронців. І наголошують, що полювання стрімко перетворюється зі способу добування м’яса на частину культури, спосіб спілкування із природою. Закарпатські товариства мисливців, яких є зараз дев’ять, відновлюють забуті ритуали, звичаї і повертаються до витоків мисливства.
Нові ритуали і мотиви
Керівник управління мисливства і лісового господарства Закарпатської ОДА Володимир Машур розповів:"Це, як правило, угорці. Вони мають більше зв’язків з мисливцями з Угорщини, вони бачать ті традиції, як були, і які збереглися, ті ритуали, які відбувалися під час полювання, то були запроваджені німцями".
"Останнім часом у нас дійсно увійшло в традицію те, що коли вбивають якусь тваринку, то вже перехрестяться, і шапку перед нею зніме, стане на коліно. Якщо це в дубовому лісі, то дубову гілочку обмажуть об кров і поставлять у капелюха мисливцю. Вже є шана до того звіра. Кожен мисливець хоче знати, де сидить фазан. І кожен мисливець хоче мати трофей. Золоті роги з оленя, золоті роги з косулі, золотий череп вовка. Це ті роги, які виставляються на виставку і на виставці отримують необхідну кількість балів, наприклад в оленя – 210 балів. Якщо він отримає 210 балів по міжнародній системі оцінки трофея, то він золотий."
Підтримує у цьому свого колегу і голова УТМР Закарпаття Олександр Вайс: "Десь ми йдемо до того, щоби робити трофейну оцінку цих трофеїв, але мисливці ще бояться десь представити ті трофеї. Бояться, що воно може десь пропасти. Треба час, щоб люди могли зрозуміти, що полювання має бути трофейне, а не м’ясне".
При цьому фахівець наголошує, що мисливство в Україні все ще недосконале законодавчо. Зміни у цьому напрямку допомогли б відтворювати природні ресурси, у тому числі і карпатських гір.
"У тій же Америці кошти держава бере із збільшення податків на товари мисливсько-рибальського призначення. Я не знаю, скільки там процентів, але там продається один патрон, і вкладено в його вартість не знаю скільки, 10 центів, чи 50 центів і ці кошти перераховуються на охорону відтворення".
Ця сама недосконалість у законах часом ставить у глухий кут не лише мисливців, але й природознавців, і тут трапляються навіть курйози.
"Слово "мисливець" для мене асоціюється із мисленням..."
"Це досить скритний такий народ. Може розказувати масу байок всяких, але не про себе. Я коли збирав для дисертації своєї матеріал – я чотири роки контактував із мисливцями, щоби вони почали мені давати інформацію про птахів, яких бачили. І там такі парадокси є, що ти собі не уявляєш. Вони тобі приносять впольовану качку – ця качка відноситься до Червоної книги. Тоді постає питання: як науковцю використати цей матеріал, щоби він не був протизаконним. І тоді у своїх публікаціях пишеш: "знайшли мертвою", або "знайшли збитою машиною. І тоді по закону ніхто не відповідає за то", - розповідає кандидат біологічних наук Людвіг Потіш.
Олександр Вайс же скаржиться що Європейські організації, які фінансують природоохоронні проекти в Україні теж не завжди логічні у своїх діях: "Вовків добувати вже не можна. Що роблять вовки в лісах, то страшно подумати. Людей рвуть, з’їдають, собак. Є такі села, тут, у Березнянському районі, де за зиму 118 собак забрали з дворів".
Однак закарпатські любителі полювання не нудьгують, навіть коли закон не дозволяє їм брати у руки рушницю. Володимир Машура розповідає: "У нас уже було проведено декілька чемпіонатів України по імітації реву оленя. Це теж гарна традиція. Причому ми брали участь у Європі в Кубку Святого Губертуса, що проводиться в Геделеві".
"Мені чим подобається мисливство і рибальство, що там ні риба, ні дичина не знає, хто на неї полює. Прокурор, доктор, суддя, чи робітник чи муляр чи штукатур – там абсолютно по цимбалам. І слово "мисливець" для мене асоціюється із мисленням. І страшно не люблю слово "охотнік". Бо охота це для мене ніби похоть якась. І "мисливець" я більше поважаю слово, ніж "охота", - додає Людвіг Потіш.
Екологи: мисливці вже не ті…
Захисники тварин кажуть, що полювання уже давно втратило романтичний присмак єднання з природою. Сьогодні це забава переважно для заможних людей, а кількість дичини та птахів на території України за 15 років зменшилась до 70%.
Тому екологи вважають, що полювання потрібно повністю заборонити. Про це розказав Бі-Бі-Сі директор Київського екологічно - культурного центру Володимир Борейко: "Розумієте, полювання епохи Остапа Вишні та Пришвіна – це було таке… Вийшов дідусь з берданкою, пополював і все. А зараз це джипи, це карабіни шестизарядні…".
На думку фахівця, Україна має наслідувати приклад інших країн, які вже заборонили полювання. "Ну, от Великобританія закрила полювання парфосне (кінне полювання із собаками – прим.ред.), Ізраїль взагалі закрив, Кенія взагалі закрила полювання. Ми можемо через декілька років до того дополюватися, що жодної тварини мисливської у нас в лісах, в степах, в болотах не буде", - каже він.
Однак мисливці переконують: якщо полювання заборонити, то державна система не отримуватиме коштів, які сплачують мисливці, і це створить ідеальні умови для браконьєрів. Бо не буде грошей ані на охорону лісових господарств, ані на те, щоб утримувати фахівців, які відстежують зміни в популяції тварин та підгодовують їх взимку.