Економіст Володимир Дубровський каже, що всі уряди в Україні пояснюють непопулярні кроки вимогами МВФ.
Міжнародний валютний фонд ухвалив рішення про виділення Україні другого траншу кредиту. Йдеться про позику розміром понад 1,5 мільярда доларів.
Представники МВФ заявляють, що більшість грошей чергового траншу будуть використані на покриття дефіциту державного бюджету. Опоненти уряду кажуть, що це означатиме проїдання цих коштів. Чи насправді це так?
Есперт Центру соціально-економічних досліджень "CASE-Україна" Володимир Дубровський сказав Бі-Бі-Сі, що такою є доля всіх грошей, які позичалися в МВФ та у приватних позичальників, всіма урядами, включно з урядом Тимошенко, Януковича та попередніми урядами.
З Володимиром Дубровським говорив Фідель Павленко.
Володимир Дубровський: Якби ці гроші позичалися для того, щоб, наприклад, перейти до накопичувальної пенсійної системи, тоді, звичайно, можна було б сподіватися, що в майбутньому це зменшить потребу у таких запозиченнях. Але наразі йдеться про те, щоб перекрити прірву, яка утворилися в бюджеті, коли економіка під час кризи впала, а багато бюджетних зобов’язань залишилися незмінними. Крім того, з’явилися ще додаткові, пов’язані з Євро-2012.
Бі-Бі-Сі: Чи можна говорити, що співпраця між МВФ та Україною розвивається доволі ефективно, і кошти, які Україна отримує, використовуються хоча б трохи ефективно? Хоча ви сказали, що вони проїдаються, але, мабуть, потрібно, щоб було що проїдати?
Володимир Дубровський: Так, я не скажу, що проїдання – це найгірше, що може бути з грошима. Найгірше - це їх вкладання в інвестиції, які ніколи не дадуть результат, або просто розкрадання. Якщо вдасться якимось чином, за допомогою певного закону про державні закупівлі чи іншим шляхом зробити трохи ефективнішими ці державні капіталовкладення, тоді можна буде казати, що гроші витрачаються більш ефективно.
Але на разі це не має жодного стосунку до відносин України з МВФ, хоча співпраця розвивається нормально, але більша частина зобов’язань стосується якраз тих непопулярних заходів затягування пасків, які наш уряд, за звичкою всіх інших урядів, хоче представити народу як вимоги МВФ.
Насправді МВФ вимагає тільки одного – щоб країна була платоспроможною, щоб вона жила за коштами, і щоб позичальник зрештою міг віддати борг. Яким чином країна зробить свій бюджет більш збалансованим – це вже її право. А у нас всі використовують МВФ як такого собі цапа-відбувайла, кажуть, що непопулярні заходи якраз МВФ нам нав’язав.
Бі-Бі-Сі: Тобто це така популярна міфологія, що МВФ вимагає здійснення пенсійної реформи, збільшення плати за житлово-комунальні послуги?
Володимир Дубровський: МВФ вимагає цих реформ, тому що саме уряд їх запропонував. Якби уряд запропонував якісь інші заходи з метою вгамування бюджетного дефіциту, тоді можливо МВФ вимагав би чогось іншого, але наразі уряд запропонував саме це. Можливо, це єдине, що можна було зробити у ситуації, яка склалася, бо дійсно було дуже багато зобов’язань, вони зростали швидше, ніж зростав ВВП.
Ми, економісти, про це попереджали, що так не може тривати вічно. Коли економіка впала, звичайно, щось доводиться скорочувати. Але у поданому проекті бюджету скорочуються соціальні виплати в реальному вимірі, проте значно підвищуються виплати на забезпечення пільг різним категоріям вищих держслужбовців, на утримання “Феофанії” та інших пострадянських закладів, які забезпечують їм гарне життя на державний кошт.
І зараз, коли йдеться про збільшення пенсійного віку, то уряд розуміє, що це зробити неможливо, прямо зараз. Але мені здається, що МВФ піде назустріч урядові. Як на мене, було б краще, якби МВФ приділяв у своїй роботі більше уваги справжнім структурним реформам, а не просто затягуванню пасків.