Зелений напій, асоційований з такими іменами як Ван Гог чи Поль Верлен, було заборонено у Франції з 1915 року.
Зелений, надзвичайно п’янкий і, як дехто каже, змінює свідомість – такі якості привели до заборони абсенту у Франції майже 100 років тому. Але невдовзі це може змінитися, по тому, як французький уряд проголосував за дозвіл продавати цей напій, який звуть "зелена фея".
"Мене більше не вважатимуть наркоманом,- каже Клемент Арно, який п’є абсент. - Це все змінює з точки зору моїх друзів і сім’ї".
Цей зелений напій з анісовим смаком асоціюють із багатьма відомими французькими художниками і письменниками – Едуар Мане, Едґар Деґа, Анрі де Тулуз Лотрек чи Поль Верлен – однак його заборонили у Франції 1915 року за, як вважалося, шкідливий вплив.
Абсент дистилюється з листя полину гіркого (Artemisia absinthium), що містить особливий компонент, туйон, який, імовірно, має психотропний ефект.
Пізніше заборону пом’якшили, дозволивши продаж напою, який би звався не абсентом, а "напоєм, виготовленим з екстрактів рослини абсенту".
Тепер очікується, що заборону знімуть повністю. Французький сенат у середині квітня проголосував на користь такого кроку.
Тоді як шанувальники абсенту втішені тим, що тавро нелегальності знято, не всі вважають зміну закону причиною святкувати.
Абсент, як правило, містить 60-70% алкоголю, хоча він не призначений до вживання у чистому вигляді - його розводять водою.
Для декого високий вміст алкоголю – найпривабливіша якість напою. Молоді люди "завжди шукають чогось більшого", каже Лоран Леге, який працює із залежними від алкоголю людьми.
"Я знаю людей із середньої школи, які розповідали мені, що полюють за абсентом, тому що він дуже міцний", - додає він.
Зайвий закон
Абсент легалізували у решті країн Європейського Союзу 1988 року, за умови, що вміст туйону не перевищуватиме ліміт у 10 міліграмів на кілограм.
У Франції ухвалили закон, що дозволяє продаж абсенту, за умови, що він не зватиметься абсентом.
"То була дивна ситуація", - каже Джордж Роулі, керівник компанії La Fee Absinthe, який, хоч і є британцем, був однією з ключових осіб, що стояли за відновленням виробництва абсенту у Франції. - Ви могли дистилювати абсент у Франції, розливати у пляшки, маркувати його для решти світу як абсент, але ви не могли цього робити для Франції".
"То був смішний і непотрібний закон, який мав бути скасований", - каже він.
Королева бульварів
Мода на абсент тривала від середини до кінця ХІХ століття.
"Абсент був королевою паризьких бульварів", - каже Марі-Клод Делайє, директор і засновниця Музею абсенту.
Художники тинялися паризькими кафе, аби втекти від холоду своїх студій, і світські сцени розгорталися довкола цього напою, названого la fee verte – "зелена фея".
Абсент заповнив простір, залишений винною індустрією, знищеною у попередні роки через хворобу винограду, філоксеру. Втім, він мав і власних шанувальників.
"Він був дешевий, і його було легко купити", - каже Джад Адамс, автор книги "Жахливий абсент: історія диявола у пляшці". - Це був напій бідних, і якщо ви були бідним художником, на зразок Ван Гога, ви прагнули купити найдешевший тип алкоголю".
Це те, від чого шаленієш
До кінця ХІХ століття Франція, як і інші європейські країни, була у полоні серйозної проблеми алкоголізму, і це спонукало до такої реакції, наслідки якої тривають дотепер.
"Французам це зрозуміло, - каже Марі-Клод Делайє. - Спитайте будь-кого, що таке абсент, і вони скажуть: "Це те, від чого шаленієш". Антиалкогольні лобі справді доводили, що абсент перетворює людей на божевільних і злочинців. Таким він і лишився у колективній пам'яті. Люди бояться абсенту", - каже вона.
Поширена думка про те, що абсент змінює свідомість або породжує галюцинації, "надто перебільшена", вважає Тед Бро, дослідник, який водночас займається комерційною дистиляцією і впродовж 17 років вивчає властивості цього напою.
Чи він тепер справжній?
Однак найбільше питання, що постає тепер: чи теперішній абсент такий самий, як пили видатні митці ХІХ століття?
Виробники абсенту наполягають на тому, що вони ретельно дотримуються оригінальних рецептів і їхній напій – точно такий, як був колись.
Інші доводять, що вміст кількох пляшок, які лишилися від часів перед забороною, зіпсувався і його тепер неможливо дослідити.
У часи Ван Гога жодних норм виготовлення абсенту не було, а це означає, що, ймовірно, тоді напій усе ж містив значно більше туйону, аніж дозволяють сучасні закони ЄС, твердить Джад Адамс.