Поціновувачі Аліси в Країні Чудес відзначили 150-ту річницю відомої подорожі човном Темзою, з якою пов’язують народження цієї казки для дітей. Але чому багато хто бачить в казці і чимало сцен для дорослих, запитує Софі Робегмед.
Аліса в Країні Чудес – принаймні на одному рівні – є розповіддю про дівчинку, яка падає в кролячу нору і потрапляє у фантастичний світ дивних пригод.
Чарлз Доджсон, математик в оксфордському коледжі Крайст-Черч, вперше розповів цю сюрреалістичну історію донькам декана коледжу Генрі Лідделла під час річкової прогулянки човном.
Після тієї прогулянки десятирічна Аліса Лідделл вмовила Доджсона записати цю історію і так з’явилася книга Аліса в Країні Чудес, створена під псевдонімом Льюїс Керролл. Героїня казки заприятелювала з кроликом, який вміє розмовляти, зустрічається з Королевою Сердець і грає в крокет, використовуючи довгоногих фламінго в якості ключок-молотків.
З 1960-х років також виникла тенденція з боку деяких читачів розпізнати в книжці приховану наркотичну тему.
Чеширський кіт зникає, залишаючи по собі лише загадкову посмішку. Аліса п’є дивні напої та їсть гриби, які змінюють її фізичний стан. Гусінь курить кальян. І взагалі ціла атмосфера книжки настільки відсторонена від дійсності – напевно, наркотики мали якийсь прихований вплив? Зрештою, книга була написана в часи, коли вживання опіуму ще було легальним.
В 1967-му році гурт Jefferson Airplane випустив психоделічну композицію, яка в певних колах стала таким собі наркогімном, під назвою Білий Кролик, де йдеться про наркотичну тему:
"Коли фігурки на шахівниці постануть / І скажуть Вам як ходити / А Ви щойно з’їли якогось гриба і Ваш розум "присідає" / Підіть і запитайте Алісу – думаю, вона знає про що йдеться".
У фільмі Матриця є також посилання на наркотичну тему казки: "Приймаєш синю пігулку, історія на цьому завершується: прокидаєшся в своєму ліжку і віриш у все, в що хочеш повірити. Приймаєш червону пігулку - залишаєшся в Країні Чудес, і я покажу тобі, як далеко може завести кроляча нора".
Спроби поєднати сюжет новели з темою наркотиків виникла в масовій свідомості, а не в середовищі літературознавців. Цій темі присвячені також багато інтернет-форумів.
Фахівці зазвичай налаштовані скептично. Керролл не вживав опіуму чи LSD. А ці посилання на наркотичну тему, можливо, більше говорять про людей, які це роблять, аніж про самого автора.
"Думка про те, що певні сюрреалістичні мотиви тексту є наслідком наркотичних галюцинацій, походить від культури 60-х, 70-х та 80-х років, коли LSD був легкодоступним, та й навіть зараз, коли наявні медичні наркотичні засоби", – каже Гезер Ворзінгтон, яка викладає дитячу літературу в Університеті Кардифа.
"Це таке собі відгалуження, яке продовжує захоплювати через те, що текст казки є незвичним, новаторським і його нелегко зрозуміти – відтак увага привертається до автора, що в свою чергу ніби дає легку відповідь і водночас захоплює".
Гриби є "чарівними" лише в контексті казки.
Тінню в свідомості багатьох, хто читає казку, залишається питання статевої орієнтації автора. Керролл був успішним фотографом, а багато його знімків, які збереглися, зображають дітей – часто напіводягнених, а то й зовсім голих.
В очах багатьох сучасників чоловік, який постійно приятелював з дівчатками, викликає підозри.
"Приватне життя Льюїса Керрола інтригує дорослих читачів його книги, бо Аліса в Країні Чудес є дитячим текстом, але згадка про те, що автор фотографував – нехай і безневинно – молодих дівчаток в неодягненому вигляді для нашого сучасного ока є чимось неприйнятним", – каже Ворзінгтон.
"Той факт, що книжка про Алісу спирається на дитину, яку Керрол знав, теж додає якийсь інтерес чи підозру – дивлячись з якого боку на це подивитись".
Але Керрол жив у час, коли побутувало поняття дитячої невинності, впливаючи на те, як діти зображались в дитячій літературі 19-го століття.
Зацікавлення Керрола дівчачою невинністю, на думку деяких експертів, пояснює його потяг до дівчат, який нічого спільного із сексуальністю не має.
Дженні Вулф, авторка книги Загадка Льюїса Керрола погоджується з цією теорією.
"Дівчатка були для нього неупередженою, вдячною і статево несвідомою аудиторією, і він відкрився їм. Вони його любили, а йому було з ними легко і приємно".
"І хоча жінки йому подобались, однією з вимог до роботи Керролла була безшлюбність, целібат [ця умова поширювалась на деяких викладачів Оксфорда], і він вірив, що секс суперечив Божій волі щодо нього".
Є багато фахівців, яким важче пояснити інтереси і захоплення Керрола, і зрозуміло, що знання тих чи інших фактів буде впливати на те, як сприймається текст Аліси в Країні Чудес.
Погляньте на коментарі в різних реферетах про книгу - і побачите цілий набір тем: дорослішання, самотність, труднощі підліткового періоду чи навіть небезпеки авторитарного правосуддя у вигляді Королеви Сердець.
Але пам’ятайте також про те, як виникла ідея Аліси – це була байка, вигадана, щоб розважити дівчатко під час веслування Темзою,- то чи не занадто багато вкладають наші сучасники в прочитання тексту?
В одному з недавніх чисел журналу Prospect професор класичної літератури Річард Дженкінс з Оксфордського Університету назвав книгу "ймовірно, найбільш налаштованою суто для дітей, яка коли-небуть була написана" і додав, що єдиною метою книги є "принесення задоволення".
Ще однією темою, яку прив’язують до книги, є ідея пошуку свого "Я". Керрол жив в умовах багатьох обмежень, перебував у пошуку своєї ідентичності, ідея чого проходить через книгу, оскільки Аліса постійно наголошує не невизначеності власної ідентичності після того, як потрапляє в Країну Чудес.
"Можливо, тому його книга говорить про 'моральність' у смішних поняттях, – вказує Вулф. - І дія книги розгортається або під землею, або у світі, який є протилежним нашому світові".
Ми не зможемо достеменно дізнатися про наміри Керрола або його задуми, крім того, що можемо прочитати в його чарівній книзі.
Ентоні Бравн ілюстрував видання Аліси в Країні Чудес 1988 року, і він вважає, що Керрол, можливо, навіть не здогадувався про певні моменти, які хтось може виносити з його тексту.
"Люди інтерпретують книги у такий самий логічний спосіб, як і сни. Вони хочуть, аби книги мали якесь значення. Але Алісу в Країні Чудес не можна читати як книгу з логічним наповненням. Там може бути якись прихований зміст, враховуючи те, що Керролл був математиком – але то ще питання, чи Керролл розумів то свідомо чи підсвідомо".
Зрештою, можливо, краще і не знати повні задуми автора, коли читаєш книгу.
"Певною мірою, це не має значення, – каже Бравн. - Не думаю, що Керрол писав Алісу для подальшої інтепретації. Він писав її з розважальною метою".
Джерело: ВВС Україна