Китайський юань може стати однією зі світових валют майбутнього
Після 2025 року світ буде не тільки багатополярним, але й багатовалютним, пишуть експерти СБ у доповіді, присвяченій тенденціям розвитку світової економіки.
У новому звіті, присвяченому тенденціям розвитку світової економіки на найближчі роки, експерти Світового банку пишуть, що після 2025 року світ буде не тільки багатополярним, але й багатовалютним.
Financial Times трактує такі прогнози експертів СБ у тому сенсі, що вже за 15 років гегемонії американського долара на світових валютних ринках буде покладено край, і він матиме таку саму вагу, як євро та юань, а світовий валютний ринок працюватиме на основі "мультивалютної" монетарної системи.
Головним чином такі зміни пояснюються тим, що у наступне десятиліття економіки країн, що розвиваються, зростатимуть значно вищими темпами, аніж економіки розвинених країн, - 4,7% та 2,3% відповідно, згідно із розрахунками експертів Світового банку.
"Баланс світового розвитку та інвестицій посунеться у бік країн, що розвиваються та "нових економік", - каже головний автор Мансура Дайламі, який особливо виділив 6 країн: Бразилію, Китай, Індію, Індонезію, Росію та Південну Корею, на які припадатиме до половини всього зростання світової економіки.
У звіті також йдеться про те, що Китай вже почав "інтернаціоналізацію" юаня, заохочуючи використання китайської валюти для здійснення розрахунків у зовнішній торгівлі.
Утім, найпотужнішим конкурентом долара у боротьбі за світову гегемонію впродовж наступних 15 років буде, все ж таки, євро. Проте із одним "але".
"Статус євро може зміцнюватися тільки за умови, що євро успішно подолає проблему із кризою бюджетних боргів у кількох країнах-членах єврозони, а також фіскальні проблеми деяких країн Євросоюзу, які вирішуються за рахунок надання їм масштабної фінансової допомоги", - йдеться у доповіді Світового банку.
Нині від 40 до 60% фінансових операцій у світі обчислювалися в американських доларах. Понад 50 років долар був головною одиницею національних валютних резервів, а зараз на нього припадає до двох третин валютних запасів.