Політик та громадський діяч Дмитро Корчинський, лідер організації "Братство", переконаний, що в Україні немає екстремізму та політичного насильства з боку тих чи інших верств суспільства.
Він, водночас, каже, що в країні є прояви неполіткоректності, побутового антисемітизму, гомофобії, і це є пережитком радянського минулого.
Кілька місцевих рад, зокрема Луганська обласна рада, звернулися до президента із вимогою заборонити діяльність всеукраїнського об'єднання "Свобода". Події у День перемоги 9 травня у Львові, де сталися сутички, дали привід для заяв про "відродження фашизму" в Україні і нові загрози сепаратизму.
Що про це думає людина, погляди якої багато хто теж вважає ектремістськими і деструктивними?
Із Дмитром Корчинським розмовляв Богдан Цюпин.
Дмитро Корчинський: В Україні взагалі немає екстремізму, відсутнє як таке політичне насильство з боку тих чи інших суспільних верств. Якщо воно і має місце, то це, як правило, насильство з боку фінансованих Москвою проросійських організацій. При цьому вони користуються не можливостями власних активістів, а найнятими людьми, щоб здійснювати політичне насильство.
Бі-Бі-Сі: Спочатку ви казали, що його немає, тепер все ж таки говорите, що є, але не суто українське. То все ж таки: є чи ні?
Дмитро Корчинський: Дивлячись з чим порівнювати. Скажімо, якщо я плюну в пам’ятник Пушкіну – це можна вважати екстремізмом, але ніде в нормальній країні це не помітили б або вважали б просто неввічливістю.
Бі-Бі-Сі: Або хуліганським вчинком, а екстремізм – це крайні погляди, мабуть, це найправильніше визначення?
Дмитро Корчинський: Швидше, крайні дії. Бо крайні погляди у нас на кожній кухні, це українське пострадянське суспільство: у нас є неполіткоректність, побутовий антисемітизм, гомофобія – це нормальна кухонна розмова у кожній другій родині. Якщо ми будемо судити, чи люди екстремісти по тому, як вони висловлюються після чарки горілки, то у нас 80 відсотків населення України - виявляться екстремістами.
Бі-Бі-Сі: Ми з вами ведемо розмову після досить драматичних подій в Україні, у Львові, коли йшлося не про висловлювання, а про застосування сили і навіть зброї. Дописи на цю тему на форум: "Российское единство" та "Родина" – справжні фашистські партії, у своїх ідеологіях відкрито декларують необхідність знищення будь-якої української ідентичності як ворожої щодо кремлівської імперії"; "Зараз є екстремізм партії "брехіоналів" і російський імпортний екстремізм, от вони і хочуть загнуздати нас і кинути в те саме ярмо". Одним із провідних гравців 9 травня у Львові була партія "Свобода". Чи вважаєте ви її своїм союзником, ви однодумці?
"Свобода" - лагідні екстремісти?
Дмитро Корчинський: Я б не сказав, що вони наші союзники, але ми ставимось із симпатією до діяльності "Свободи", і мусимо сказати, що "Свобода" була в ситуації, коли обороняються. Тобто "Свобода" намагалася захистити нормальні українські цінності, які визнаються більшою частиною населення, принаймні Галичини. Вони себе поводили вкрай помірковано, себто – нікого не вбито, нікого серйозно не покалічено. Якщо й були потерпілі, то саме з боку "Свободи".
Бі-Бі-Сі: Багато українських аналітиків вважають, що у Львові партію "Свобода" використали, можливо навіть заради цілей, які суперечать цілям партії.
Дмитро Корчинський: У суспільстві всі один одного використовують, ми постійно опиняємось у ситуаціях, коли ми змушені піддаватися на провокації. Наприклад, ви йдете по вулиці, і хтось каже лихе слово про вашу матір – ви змушені йому дати в обличчя. Якщо ви не спровокуєтесь, то ви не будете ні добрим сином, ні доброю людиною.
Бі-Бі-Сі: Тобто ви вважаєте, що "Свобода" не мала виходу?
Дмитро Корчинський: Так, вони абсолютно не мали виходу, вони мали робити те, що зробили. Слава Богу, що у Львові виявився хтось, хто міг дати хоча б якийсь опір провокації.
Бі-Бі-Сі: А якщо у цій ситуації намагатися дотримуватися закону, певної цивілізованості, і не вдарити у відповідь?
Дмитро Корчинський: Тоді це означає, що ми відразу маємо відмовитися від власної нації, від власної етнічної приналежності. Тому що нація – це знаряддя, зброя. Вона існує для того, щоб мати можливість опиратися, в тому числі і силовим шляхом. Державна нація має збройні сили, недержавна має незаконні воєнізовані формування.
Бі-Бі-Сі: Але це вже справа міри – у відповідь на слово може бути якась рівноцінна реакція, а не використання сили.
Дмитро Корчинський: Саме так, справа міри. Все, що я 20 років спостерігаю в українців в умовах незалежності, можу порівнювати з іншими країнами – я багато перебував на Кавказі, в Азії, в Афганістані та Іраку, у країнах Європи. Українці безпрецедентно толерантна нація, а українські екстремісти, якщо їх так називати, – це найбільш лагідні екстремісти в Європі.
Бі-Бі-Сі: На форумі є такий допис: "Більш екстремістської партії, ніж Партія регіонів, у сучасній історії не знаю". Гасла партії назвати екстремістськими важко, але з іншого боку, за часів президента Ющенка, якого звинувачували у надмірній увазі до національних питань, таких масштабних і суперечливих конфліктів не було. А сталося це при теперішній владі, про що це говорить?
Яка різниця між крайніми правими і лівими?
Дмитро Корчинський: Це означає одне: Росія, яка ініціює всі ці конфлікти, продовжує фінансування сепаратистських організацій в Україні, не задовольнившись приходом нового проросійського президента. Росію цікавить не "Україна дружня", а "Україна зруйнована".
Бі-Бі-Сі: Але в Україні є багато людей, які б з вами не погодились, це підтверджують ось такі дописи на сайті: "Одного не розумію, чому червоний прапор гірший за жовто-блакитний або червоно-чорний". Можливо є люди які підтримують те, що відбувалось під червоним прапором?
Дмитро Корчинський: Є багато людей, які ненавидять не тільки українців, а й євреїв, кримських татарів, європейські цінності. Ці люди підживлюються російським телебаченням, передачами, які транслюються українськими телеканалами. Україна свого часу програла інформаційну війну, у нас у всіх ЗМІ майже повністю домінує російська точка зору. Такі люди є, і за часів Ющенка, і нині завжди перебували у слідчих ізоляторах тільки українські діячі, а члени проросійських організацій ніколи не сиділи у тюрмі.
Бі-Бі-Сі: Це не зовсім так, кілька років тому за часів Ющенка були затримані представники крайніх проросійських організацій в Україні, зокрема за дії на горі Говерла у Карпатах.
Дмитро Корчинський: Я дуже добре стежив за цією ситуацією, ніхто тоді не був покараний.
Бі-Бі-Сі: Дехто вважає, що між крайніми партіями різниця дуже невелика, окрім того, що вони під різними прапорами, а їхні методи роботи однакові. Що ви про це думаєте?
Дмитро Корчинський: Не можна аналізувати з точки зору методів. Методи Черчілля і Гітлера у 1942-43 рр. були абсолютно однакові: Гітлер бомбардував Лондон, Черчілль давав вказівки на бомбардування житлових кварталів у німецьких містах. Тобто, в такому разі можна говорити, що немає ніякої різниці між фашистами і антифашистами. Насправді головне – не що робиться, а з якою метою, у кого в руках пістолет. І тут бачимо, що є українські люди, які ведуть національно-визвольну боротьбу, захищають власну свободу та демократію в Україні, а є люди, які ненавидять все українське і намагаються знищити цю державу.
Бі-Бі-Сі: Часто можна натрапити на інформацію, що партія "Свобода" має підтримку зі стороні тих людей, які насправді є ворогами українського націоналізму і використовують "Свободу" з абсолютно протилежною метою. Чи ви погоджуєтесь з цим?
Дмитро Корчинський: Я думаю, ні. Я не знаю жодної політичної партії в Україні чи діяча, про якого б не говорили, що його хтось використовує. Це говорять про всіх, і тим більше про найбільш масову націоналістичну партію. Я не є аж надто великим симпатиком "Свободи", але я хотів би, щоб ми відійшли від старої української звички всіх підозрювати.
Право на рішучі протести
Бі-Бі-Сі: Якщо поглянути на ті країни, які вважаються благополучними і могли б бути зразком для українців – візьмемо, наприклад, Швейцарію чи Нідерланди. Можливо краще уникати екстремізму і використовувати методи дотримання законності, верховенства права? Чи прагнули б ви, щоб в Україні екстремізм мав менший вплив?
Дмитро Корчинський: Я би дуже хотів, щоб в Україні не було потреби в екстремізмі. Він виникає тоді, коли звужуються можливості для легального протесту. У тих європейських країнах існує ніби негласна домовленість між державою і суспільством – ви нас не саджаєте, а ми в вас не стріляємо. Навіть коли там все закінчується сутичками чи погромами поліцейських машин, то все ж немає жорстокого кримінального переслідування активістів. Всі розуміють, що суспільство повинно мати право на рішучий протест.
В Україні саджають за слово, за художні акти, влада цим спонукає виникненню екстремізму. Що ще робити, коли ми не маємо реальних можливостей для нормальної політичної боротьби?
Бі-Бі-Сі: Чому в Україні не може бути такої домовленості?
Дмитро Корчинський: Вона може бути, але її немає. Дівчина Ганна Сінькова пішла і зробила художню акцію – посмажила яєчню на "Вічному вогні", з вимогою звернути більшу увагу на реальні потреби ветеранів. Два місяці вона сидить в тюрмі, і їй загрожує сім років.
За останній рік десятки людей потрапляли до тюрм, сотні людей знаходяться на підписках про невиїзд, кожна масова акція завершується арештами чи спробами арешту. Ми бачимо посилення репресивної функції держави, нам лишається дедалі менше місця у легальній політиці.