Ясутеру Ямада переконаний, що молодь потрібно поберегти
Кілька десятків японських пенсіонерів зголосилися долати наслідки катастрофи на атомній станції ''Фукусіма''. Уряд розглядає їх пропозицію.
Щонайменше 200 японських пенсіонерів виявили бажання взяти участь у подоланні наслідків ядерної кризи на атомній станції "Фукусіма".
До загону кваліфікованих ветеранів, як вони себе називають, входять колишні інженери, а також люди інших професій, які уже вийшли на пенсію, і яким сьогодні за 60.
Вони кажуть, що саме вони, а не молоді люди, повинні мати справу з радіаційною небезпекою.
Ясутеру Ямада, дивлячись чергову добірку телевізійних новин, вирішив, що настав час втрутитися його поколінню.
72-річний Ямада вирішив зібрати команду пенсіонерів і кілька тижнів писав листи, е-мейли і навіть розсилав повідомлення на Твіттері своїм колишнім друзям і колегам.
Колишній інженер каже, що за його рішенням стоїть не сміливість, а чітка логіка.
"Мені 72 роки. Мені залишилося жити 13-15 років. Навіть якщо я отримаю якусь дозу опромінення, то рак розвиватиметься 20-30 років, а то й довше. А тому люди старшого віку мають менші шанси захворіти на рак", - розповідає Ясутеру Ямада.
Зараз пенсіонер намагається переконати уряд у доцільності своєї ідеї і просить допустити його на станцію. Уряд висловив йому вдячність, однак сприйняв пропозицію з осторогою. Лише кілька депутатів парламенту підтримали Ямаду.
На станції і далі триває витік радіації, хоча з часу землетрусу й цунамі, які зруйнували її системи охолодження, минуло вже 3 місяці.
Оператор АЕС Терсо вже підтвердив, що на станції розплавилися 3 реактори. Терсо планує вивести Фукусіму з екплуатації до січня, хоча деякі експерти вважають цей план занадто оптимістичним.
Аби впоратися з наслідками катастрофи, Японія більше ніж удвічі підняла дозволену дозу опромінення для ліквідаторів.
Камікадзе?
Чимало ветеранів, як і Ямада, колись були інженерами. Інші працювали на електростанціях, проектували заводи. Поміж них є також два колишні повари, вчитель і співак. За словами Ямади, такі люди в команді теж потрібні - хтось же має його людей годувати і розважати.
Мічіо Іто, колишній учитель молодшої школи, каже, що готовий одягти захисний костюм. "Я нічим не відрізняюся. У багатьох японців стискається від болю серце. Питання лише в тому, чи зробиш ти цей крок, чи залишишся стояти осторонь спостерігачем. Для такого кроку потрібна неабияка сміливість, але я сподіваюся, що цей досвід буде неоціненним".
Ямада вже приміряв із шафи свої колишні робочі халати. Каже, що вони йому незамалі, адже він залишається у формі і зайвої ваги не набрав.
Він готовий поділитися своїм професійним і життєвим досвідом і лише посміхається, коли чує, як його команду порівнюють із камікадзе, які таранили собою літаки під час Другої світової війни.
"Ми не камікадзе. Камікадзе були дивними. Вони йшли на смерть, а ми повернемося. Нам потрібно працювати, а не вмирати", - каже він.