"Провітри прокурені речі!" - з таким закликом низка українських знаменитостей звертаються до громадськості у четвер, 17 листопада, у День відмови від тютюнового диму.
Лідер гурту "Mad Heads XL" Вадим Красноокий, співак Віктор Павлік, телеведучі Андрій Доманський, Валерій Сараула, Марічка Падалко та олімпійський чемпіон з плавання Денис Силантьєв - в числі тих, хто бере участь у символічній вуличній акції вивішування речей, які напередодні "просмерділися" в ресторанах та барах, де курять.
Як зазначають у центрі "Життя", 68 відсотків українців, які відвідують кафе, бари та ресторани, помічали, що їх обкурюють. А молодь за таких умов часто починає курити "за компанію".
Аби мати можливість уникати контакту із тютюном, громадські активісти вирішили створити на базі сервісу Google Maps карту, на якій позначені вільні від тютюнового диму заклади громадського харчування.
Олена Дуб - кураторка цього проекту в Києві, який здійснює Інститут медіа-права, - розповіла bbc.ua, як часто на цій мапі з'являються нові місця.
Олена Дуб: Регулярність перевірок нових закладів в середньому – один-два рази на тиждень. Цю інформацію нам часто надають самі користувачі закладів харчування. Я після цього туди телефоную, уточнюю начебто як звичайний клієнт, курять у них чи не курять, і якщо вони кажуть: так, у нас ресторан без курців, у нас не курять або у нас всередині взагалі не курять, то я вношу цей заклад на карту. Але обов’язково перевіряю, тому що декотрі люди плутають і думають, що некурящий заклад – це заклад, де є роздільні зони. А насправді це не так, тому що повністю вільним від куріння закладом, рестораном, кафе, баром може вважатись тільки те місце, де взагалі немає тютюнового диму.
ВВС Україна: Скільки загалом уже на карті Києва таких закладів?
Олена Дуб: Наближається до 100.
ВВС Україна: Чи є в планах створювати такі самі карти для інших міст?
Олена Дуб: Наш проект називається "Київ без тютюнового диму", тому ми працюємо у столиці, але цю ідею вже перейняли і донеччани, які, до речі, презентували також аналогічну карту.
Я дізналася про цю ідею з досвіду польських міст. Наприклад, у Кракові була така карта. Але там в рамках кампанії "Заклад без цигарок" вони вносили туди не тільки кафе і ресторани, а й інші заклади.
У багатьох країнах вже давно схвалена "smoke free" політика. Наприклад, у Сполучених Штатах місто Нью-Йорк – одне з таких міст у світі, які є повністю вільні від куріння. Там в барах і ресторанах не можна курити, а віднедавна і на пляжах, у парках. В Європі діє заборона на куріння в 12-ти країнах. Це країни ЄС плюс Туреччина.
ВВС Україна: В Україні ця проблема специфічніша, напевно, бо ходити чи не ходити до кав’ярень – це особистий вибір кожного, але от із особистого досвіду я знаю, що часто взагалі неможливо уникнути тютюнового диму просто на вулиці. На чиєму боці тут закон?
Олена Дуб: В Україні куріння заборонене у таких місцях як транспортні зупинки, кафе, під’їзди, які також є громадським місцем, тому що багато людей через нього ходить. Ця заборона регулюється різними нормативними документами, різними законами і рішеннями місцевих рад.
Наприклад, у Києві заборонено курити на зупинках громадського транспорту, також заборонено курити в будинках взагалі – це регулює закон. Заборонено курити у ліфтах, в таксофонах.
Щодо парків і скверів, то український закон це не визначає, але він вказує, що органи місцевого самоврядування можуть доповнювати окремими рішеннями список таких місць. Київська міська рада своїм рішенням 2008 року додала до списку парки і сквери.
ВВС Україна: У свою чергу, курці, особливо в Україні, скаржаться на те, що обмеження на куріння порушує їхні права.
Олена Дуб: Є таке поняття, що моє право на щось закінчується там, де починається право іншого. Я маю право дихати чистим повітрям і не шкодити своєму здоров’ю, а людина, яка курить поруч мене, - це не стільки її право, скільки її вибір. Можливо, це вибір на самогубство.
ВВС Україна: Чи можливо в Україні некурцю жити так, аби не наражатися постійно на тютюновий дим?
Олена Дуб: Я вважаю, що це цілком можливо, якщо, по-перше, знати свої права, по-друге, вміти їх захищати. Не завжди обов’язково це має бути в агресивній формі, це можна робити в формі дружній, в роз’яснювальній. Створювати навколо себе коло однодумців. Починати зі своїх рідних, друзів, наприклад, якщо хтось курить.
Також, звичайно, потрібна така боротьба на рівні законодавства, тому що декотрі закони і рішення місцевих рад є недосконалими, вони не дозволяють ефективно контролювати нині діючі обмеження.
Із Оленою Дуб розмовляв Роман Лебедь.