Фото: Бі-бі-сі
Володимир Рутківський планує написати твір про безсмертя
Роман переможця "Книги року ВВС 2011" Володимира Рутківського "Джури" номінували на Шевченківську премію. Письменник не хоче наперед гадати, чи дістанеться премія йому, адже суперники теж гідні.
Водночас Рутківський з приємністю згадує несподівану перемогу іншого свого роману Сині Води, який отримав літературну нагороду від ВВС Україна.
Володимир Рутківський: Ця перемога була неочікуваною. Я не сподівався, що премію дадуть мені як представнику старшого покоління. Моє покоління ніби вже вийшло з гри і повинно відпочивати. Я думав, що все-таки дадуть Тарасові Антиповичу, оскільки і покоління журі вже набагато молодше від мене. Але якось так трапилось...
Це для мене несподіванка. Але несподіванка завжди приємніша, ніж сподіване і очікуване. Я дякую пані Ользі Герасим'юк, яка сказала, що Сині Води – дуже життєстверджувальний роман. Я справді це хотів в ньому показати.
Якось так прийнято, що наші митці чомусь працюють на негатив, чомусь в нашій історії усе тільки недоліки. Ми завжди такі нещасні: ще за часів обрів на нас воду возили, нас мучили всі, нас нищили всі, над нами збиткувалися половці, поляки, татари, московити... Наша історія - суцільний негатив.
А я не хочу! А якщо хтось і протестував, йому світила тільки героїчна смерть. Згадаємо – від Тараса Бульби до залишенців... Героїчно померти – це наче найвище призвання українців.
Я українець, але я не хочу героїчно гинути. Я хочу героїчно перемагати, хочу жити, хочу кохати, хочу говорити, хочу бути успішною людиною, хочу бути творцем. Тому я намагався зробити так, щоб прочитавши Сині Води, мій юний читач все-таки намагався викохати в собі прагнення до перемоги, а не бути жертвою. До психології переможця, а не психології жертви.
ВВС Україна: Інший ваш твір – роман-трилогію про козаків Джури – номіновано на Шевченківську премію. Як оцінюєте свої шанси на перемогу?
Володимир Рутківський: Загадувати наперед завжди небезпечно. Тому що я думаю, що не пройду. А коли якась перемога буде, тим приємніше. Але багато є гідних суперників. Мирослав Дочинець, Петро Мідянка – це справді особистості в нашій українській літературі, які не поступаються за рівнем багатьом європейським письменникам. Бути в цьому ряду вже почесно, а обійти їх - ще по чесніше. Але вибір зробить Шевченківський комітет: хто з нас чого гідний - він розставить. Ми всі можемо тільки сподіватися.
ВВС Україна: Над чим ви працюєте зараз? Чи є у вас великі задумки?
Володимир Рутківський: Великі задумки є. Наприклад, прекрасний книгознавець Костянтин Рудик каже, що в мене є така задумка написати Грюнвальдську битву у такому ж стилі, як Сині води. Я дуже хочу це зробити, але трошечки вік вже не той.
Я думаю перед тим, як розганятися далі, зупинитися і написати щось про безсмертя. Я в дитинстві, і не тільки в дитинстві, страшенно боявся померти. Хто ж буде потім? Після мене ж нічого не залишиться, господи! Як же ж так! І я зараз хочу таким же переляканим дітлахам написати, що це не так страшно, що насправді людина безсмертна. Тільки вона переходить з одного стану в інший. З одного життя в інше життя. І хотів би про один з таких проявів життя написати.
Розмовляла Євгенія Ковалевська.