Андерс Аслунд пише, що Помаранчева революція завершилась небезпечною ейфорією
Старший науковий співробітник Інституту міжнародної економіки імені Петерсона Андерс Аслунд написав у своїй статті в англомовному ліванському виданні Thе Daily Star, що режим Володимира Путіна застерігає росіян, що так звана "Снігова революція" буде такою ж великою помилкою, як і Помаранчева революція в Україні у 2004 році.
Втім, незважаючи на схожість між цими двома рухами, веде далі автор, їхні розбіжності є суттєвими. Їх порівняння може допомогти російській опозиції уникнути деяких помилок.
Помаранчева революція, як і російські події, мала переважно мирний характер і була реакцією середнього класу на корупцію та відсутність верховенства права. Жодну із цих революцій не викликали економічна скрута чи суспільна криза.
Але є суттєві відмінності, пише далі Андерс Аслунд, який свого часу був радником української та російської влади. В Україні помітний поділ між російсько- та українськомовним населенням. Українська опозиція закріпилась в парламенті та медіа.
Безумовним досягненням Помаранчевої революції була політична та громадянська свобода. Головною проблемою був політичний глухий кут, який призвів до ще гірших корупції та авторитаризму.
Автор помилкою називає те, що українські демонстранти окупували центральний Київ, що призвело до швидкого вирішення кризи через компроміс зі старим режимом. Як наслідок, виникла небезпечна ейфорія серед помаранчевих революціонерів.
Саме тому, стверджує автор, російська опозиція робить розумно, проводячи великі демонстрації час від часу, демонструючи режимові свою силу, але не змушуючи його негайно вирішувати проблему. В Україні ж це призвело до ухвалення хаотичної конституції.
Ще одним недоліком було те, що лідер Помаранчевої революції Віктор Ющенко виявився безпорадним та безвідповідальним президентом. Спершу він місяцями їздив по світу, святкуючи свою перемогу та ігноруючи той хаос, який утворився в його країні. Згодом він почав ветувати майже всі рішення уряду.
На додачу, відомі бізнесмени, які допомагали під час Помаранчевої революції, очікували зиску згодом від політичних інвестицій. Як наслідок, чисток старих кадрів не було, а корупція зменшилась лише тимчасово. Однією із основних помилок автор також називає "зацикленість" влади на "реприватизації" підприємств.
Андерс Аслунд пише, що загалом є підстави очікувати більш успішного демократичного прориву в Росії, ніж в Україні у 2004-му, оскільки Росія є значно багатшою та більш розвиненою, ніж Україна.
Наостанок автор пише, що Росія повинна винести чотири головні уроки із Помаранчевої революції.
По-перше, нові демократи не повинні бути втягнутими у хаотичний компроміс зі старим режимом. По-друге, лідери необхідні для сталого демократичного прориву, і цей вибір є одночасно життєвонеобхідним та складним. По-третє, Росія повинна позбутись корумпованих чиновників. І по-четверте, реприватизація - це отрута, від якої необхідно відмовитись.