Фото: AFP
Зараз стосунки Путіна і Туска стали теплішими
Попри залізничну катастрофу у Польщі, що сталася у суботу 3 березня, засоби масової інформації у цій країні детально висвітлювали перебіг президентських виборів у Росії наступного дня.
Адже після розчарування Україною через нехтування Києвом демократичних принципів, польські політики і медіа почали більше уваги приділяти іншим сусідам - Росії та Білорусі.
Складне сусідство
Польсько-російські відносини ніколи не були легкими та зразковими, попри те, що Варшава ставилася до цього співробітництва серйозно. Москва, своєю чергою, не надавала великого значення контактам з державою, яка однозначно пішла на Захід. Саме тому обмін офіційними візитами глав обох країн відбувався рідко.
Протягом останніх двадцяти років президенти Росії відвідали Польщу лише тричі: у 1993 році відбувся офіційний візит Бориса Єльцина, у 2002 році - Володимира Путіна, а у 2010 році - Дмитра Медведєва. Кожна з цих поїздок була для Польщі знаковою подією, однак без очікуваних позитивних наслідків.
Хоча Польща прагнула покращення взаємовідносин, бувало по-різному. Кожен президент визначав свої цілі і сподівання, без послідовності.
Лех Валенса хотів, щоб радянські війська, які перебували у Польщі в рамках Варшавського договору, якомога швидше залишили територію країни. Александр Квасневський поставив на нормалізацію політичного та економічного співробітництва. Хотів, щоб вступ до НАТО та ЄС не ускладнили контактів із Москвою.
Своєю чергою, Лех Качинський очікував від Росії з'ясування всіх складних сторінок історії та визнання вини Радянського Союзу, правонаступницею якого є Росія.
Теперішній президент Броніслав Коморовський, попри те, що є істориком за освітою, не надає переваги минулому над сьогоденням. На відміну від своїх попередників, не втручається у закордонну політику уряду і рідко висловлюється на цю тему. Тож повернення Володимира Путіна у президентське крісло навряд чи означатиме повернення старих проблем у польсько-російських відносинах.
Бумеранг історії
Протягом останніх двох десятиліть головною причиною політичних суперечок між Варшавою і Москвою було різне тлумачення історії. Нерідко минуле ставало важливішим за майбутнє.
У Польщі такий підхід притаманний церковним і правим політичним середовищам, представником яких був президент Лех Качинський. Саме під час його головування польсько-російські відносини були вкрай напруженими.
Таким чином історія зумовлювала політичні настрої у двох країнах, а слідом за ними ускладнювала економічне співробітництво та міжнародні відносини. На погляд Кремля, підтримка Варшовою демократичних революцій у Грузії та Україні була втручанням у сферу російських інтересів, а тому - неприпустимим явищем.
Під час Помаранчевої революції Варшава однозначно підтримала прозахідного Віктора Ющенка, а під час збройного конфлікту між Росією та Грузією Польща безсумнівно стала на бік Тбілісі.
Проблеми у російсько-польських відносинах у минулому виникали в основному з вини Польщі, яка вимагала від Росії партнерських відносин та об'єктивного тлумачення історії. Адже для Москви Варшава є однією з європейських столиць - однією з багатьох.
Доба прагматизму
Росія не цікавиться Польщею - до моменту, коли вона зачіпає "російські інтереси". Саме так у Кремлі сприймали дії попередніх польських президентів та урядів щодо роз'яснення усіх обставин вбивства польських офіцерів у Катині під час Другої світової війни.
Своєю чергою, плани розміщення американської протиракетної оборони на території Польщі для Москви були нагнітанням Польщею міжнародної політики у сфері безпеки.
На думку експерта Польського інституту міжнародних відносин Ярослава Цвек-Карповича, за президентства Володимира Путіна можна сподіватися нормалізації польсько-російських відносин. Однак важливі проблеми й надалі не будуть вирішеними, зокрема історичні питання.
В інтерв'ю Gazeta Prawna оглядач зауважив, що двосторонні політичні відносини будуть коректними, такими, як вони були протягом кількох останніх років. Тож можна стверджувати, що коли Польща вестиме свою зовнішню політику, враховуючи тонкощі російсько-польських відносин, як це робить теперішній президент країни та уряд, повернення Володимира Путіна на Кремль може лише покращити ці відносини.
Автор є оглядачем польського видання "Міжнародні відносини" (Stosunki Międzynarodowe)