Дискусії про те, якою мірою краса жінки залежить від її ваги, поновилися після рішення заборонити занадто худих моделей в Ізраїлі.
Від надхудих зірок шоу-бізнесу до моделей з низькою вагою тіла - люди багато говорять про жінок, яких вони вважають захудими. Але деякі фахівці стурбовані тим, що такий підхід лише погіршує стан речей.
Цього тижня Ізраїль ухвалив закон, що забороняє моделям зніматися в рекламі та виходити на подіум, якщо вони мають коефіцієнт маси тіла менше 18,5. Це є частиною зусиль, спрямованих на те, аби пропагувати здоров’я жінок різної комплекції і припинити вихваляти найхудіших.
"Бути прекрасною не значить мати недостатню вагу", – каже Рейчел Адато, одна з авторів закону.
Останніми роками багато уваги приділялося тому, як жінок зображають у засобах масової інформації – чи мова йде про відшліфований образ моделей з глянцевого журналу, чи про худу телезірку, в якої видно кістки через недостатню вагу.
В добу, коли жінки, яким подобається анорексія, згуртовуються на соціальних сайтах на кшталт Pinterest, не дивно, що законодавці схвильовані тим, як виглядає жіноче тіло.
Звісно, зменшення кількості фотографій, які змальовують жінок надзвичайно худими, піде на користь, каже Клер Миско, директор веб-сайту Proud2BeMe, який пропагує здоровий образ жіночого тіла. Цей веб-сайт створено в США Національної Асоціацією харчових розладів.
"Існує небезпека, що все диктуватиметься лише одним зображенням жіночого тіла, -- каже вона. -- Маємо серйозний брак різноманітності зображень жіночого тіла в засобах масової інформації. Люди не впізнають своє тіло та себе на знімках".
Закон, ухвалений в Ізраїлі, можливо, стане каталізатором змін. Але дехто вважає, що такі кроки можуль лише погіршити ситуацію.
В чому вада індексу маси?
Багато редакторів журналів, працівників модельних агентств та режисерів кажуть, що хотіли би використовувати більше моделей з різною комплекцією тіла, але не можуть цього робити через поширені громадські очікування. І кожна з цих груп людей звинувачує іншу у нав’язуванні моди на супер-худі тіла.
"Всі вони почуваються заручниками потреби пропагування того, що кожен окремо сам не сповідує, -- каже Аманда Мірс, авторка книжки про модельний бізнес. -- Кожна окремо з цих категорій людей почувається безсилою змінити стан речей."
Вона додає, що, власне, змінити систему можна, шокувавши на початку незвичайним вибором, – тобто відмовившись від використання виключно худорлявих жінок. Проте і Мірс, й інші експерти з питання харчових розладів стурбовані тим, що закон не діятиме.
"Тіло має різні форми та розміри. І сама ідея того, що є певна кількість розмірів та форм, які "підходять" -- вже це само по собі є неправильним," -- каже вона.
Індекст маси тіла – співвідношення висоти до ваги -- найкраще використовувати для замірів певних груп жінок, але цей індекс не є найкращим показником особистого здоров’я, каже Марго Мейн, психолог, яка спеціалізується на харчових розладах.
"В минулому я б вітала такий закон, але в мене закрадаються сумніви щодо того, як судять про правильний тип тіла", - каже вона.
Обмеження на тип тіл, які можуть працювати в модельному бізнесі чи просто вважатися привабливими, може мати зворотній ефект, каже Метью Джонсон, директор програм в мережі, що стежить за освітніми темами в ЗМІ Канади.
"Що було б більш ефективно – так це заохочення. Пропагування ширшого набору форм тіла на телебаченні та в мас-медіа в цілому", -- каже він.
Бо інакше виходить, що законом надсилається не той сигнал – не захоплення різними формами та розмірами тіл, а лише заперечення занадто худих тіл.
Токсичний ефект
"Ми звели жінок лише до їхніх розмірів", -- каже Майн, авторка книжки під назвою Тілесний міф.
"Зосереджуючись на жінках, які є худими, – чи від того, що вони мають харчові розлади, чи просто худі від природи, – ми зациклюємось на індивідуальному замість того, аби змінити культуру, яка вимагає всього худого".
Худим жінкам, може, легше ведеться, аніж огрядним, але все ж вони є мішенню нападів щодо власних розмірів. Скажімо, Кейт Міддлтон, герцогиня Кембриджська, є об’єктом постійних спекуляцій щодо її здоров’я та коментарів про вагу її тіла.
Поява Анджеліни Джолі минулого місяця на церемонії вручення Оскарів викликала шквал критичних дописів у Twitter про те, яка вона худа. "Анджеліна Джолі виглядає так, ніби її руки готові переламатися навпіл в будь-який момент. Жах!" -- читаємо в одному з дописів.
Кампанія проти занадто худих моделей виглядає ударом по недосяжних стандартах тіла, каже Реган Частен. Вона виступає за те, щоб громадські смаки сприймали й огрядних жінок.
Проте вона попереджає, що ті, хто намагається змиритися з комплекцією власного тіла, не чіпали інших, нав’язуючи ширшому загалові у такий спосіб свої власні смаки.
"Ви не можете глянути на когось і одразу ж сказати, наскільки здоровою є та чи інша людина. Вага та стан здоров’я – різні речі!" -- каже вона.
Національна асоціація боротьби з харчовими розладами наполягає, що моделі мають проходити спеціальне обстеження на предмет розладів, проте їм не повинні забороняти виходити на подіум лишень на підставі показників розміру чи ваги тіла.
Асоціація створила веб-сайт Proud2BeMe, на що її спонукав один голландський сайт, на якому обговорюються теми проблем тіла та турботи про здоров’я.
"Є люди, які від природи худі, і є такі, які від природи є більш "в тілі", і ми повинні погодитись з різноманітністю, -- каже Миско. -- Мета проста: не вважати один якийсь тип тіла привабливим, а інший тип, навпаки, непривабливим."