За місяць до початку чемпіонату Євро-2012 зростає увага до расизму серед уболівальників та можливого насильства в Польщі, яка разом з Україною прийматиме змагання.
За місяць до початку чемпіонату Євро-2012 зростає увага до расизму серед уболівальників та можливого насильства в Польщі, яка разом з Україною прийматиме змагання.
Очікується, що агресивні ватаги польських хуліганів створять проблеми під час чемпіонату і ображатимуть іноземних уболівальників і гравців.
Генеральний секретар об'єднання футболістів FIFpro Тео ван Сегелен нещодавно сказав Бі-Бі-Сі, що якщо більшість уболівальників прибудуть з Польщі та України, то він не "впевнений на 100%", що на стадіонах та за їхніми межами не буде "нещасних випадків".
На спортмайданчиках країни досі трапляються расистські інциденти, однак їх стало менше і більшість із них – у нижчих лігах.
Уявлення про те, на що схожі такі випадки, можна отримати з брошури організації "Nigdy Wiecej" ("Більш ніколи"), яка відстежує расизм у Польщі.
У буклеті згадується про поєдинок, що відбувся в Кракові в листопаді 2008 року між місцевими командами Краковія та Вісла, суперництво між якими описується як "священна війна".
Деякі вболівальники Вісли співали антисемітські пісні, натякаючи на єврейське походження своїх суперників, а коли гравець Краковії залишив поле, фани вигукували: "В газові камери!".
Після матчу гравці Вісли підійшли до своїх уболівальників, щоб подякувати їм, а дехто взявся вигукувати образливі кричалки проти євреїв.
Перед цим, коли з поля видалили гравця Вісли, бразильця Клебера, деякі фани Краковії видавали мавпячі звуки.
Та ця картина неповна. Нині в першому складі Вісли грають двоє ізраїльських футболістів, один з яких, Девід Бітон, приніс клубові найбільше голів.
Іноземні футболісти грають тепер у більшості команд, і коли хтось із них – білий, чорношкірий чи єврей - забиває гол, уболівальники радіють з однаковим запалом.
"Мавпо, забирайся!"
Згідно з нещодавнім дослідженням асоціації FIFpro, яка опитувала професіональних гравців у Східній Європі, 9,6% респондентів сказали, що ставали жертвами расизму – головним чином, з боку вболівальників. У Польщі цей показник – 9,5%.
На 30-річного сенегальського захисника Папе Самба Ба, який грав за команду з міста Ополе, що на південному заході Польщі, двічі нападали в цьому місті.
"Я почав грати тут шість років тому, і тоді в них не було охорони, – розповів він Бі-Бі-Сі. – Вболівальники кричали: "Мавпо, забирайся в свою країну". Тепер це змінюється, стадіони стають кращими".
26-річний бразилець Бруно Кутінго, захисник Полонії (Варшава), каже, що ніколи не був жертвою расизму і має хороші стосунки з членами команди та тренерами. Однак він згадує, як до нього в Варшаву нещодавно приїхав темношкірий брат.
"Ми гуляли центром, і люди дивилися на нього, наче він прибулець", - каже Кутінго.
"Я не знаю, чи це расизм, чи люди просто не звикли бачити темношкірих людей", - додає він.
Ставлення змінюється
До Другої світової війни Польща була поліетнічною країною, в якій вживалися великі громади білорусів, українців, євреїв та німців, і багато поляків справедливо пишаються століттями толерантності, якої не знали багато інших європейських націй.
Під час Голокосту німці винищили 90% тримільйонного єврейського населення Польщі. А наприкінці війни союзники Польщі – СРСР, США та Велика Британія – домовилися відсунути на захід кордони країни, створивши однорідну польську римо-католицьку державу.
За підрахунками, нині з 38 мільйонів населення Польщі етнічні меншини складають близько 2%.
Згідно з опитуванням громадської думки, яке в лютому провів соціологічний центр Cbos, поляки з найбільшою прихильністю ставляться до своїх сусідів – чехів та словаків, а з найменшою – до циганів і арабів.
За минулі 20 років вони поліпшили ставлення до історичних ворогів – Німеччини та Росії. А до євреїв тепер позитивно ставиться більше людей, ніж негативно.
"Це правда, що у Польщі расизм толерується значно більше, ніж у Західній Європі", - сказав Бі-Бі-Сі Константи Геберт, єврейський колумніст провідної польської "Газети Виборчої".
"Польща явно стоїть вище європейських норм у вираженні антисемітизму, але я не думаю, що Польща більш антисемітська, ніж Франція, просто тут це більше толерується. У Польщі я весь час ходжу в своїй кипі і не маю проблем, а в Парижі мене переслідували", - додає він.
За словами пана Геберта, антисемітизму стає явно менше, і через те, що він став соціально прийнятним, його прояви звучать дедалі рідше.
Однак людям бракує самосвідомості щодо темношкірих, зокрема циганів, додає він.
"Ставлення змінюється, але для цього потрібно, щоб минули покоління", - каже пан Геберт.
"Позитивне передчуття"
Рафаль Панковський, учасник організації Більш ніколи та мережі Футбол проти расизму в Європі (Fare) каже, що нині расистських інцидентів поменшало.
Тепер у футбольних клубах є директори з питань безпеки та стюарди, яких вчать розпізнавати расистські банери. До їхніх навчань залучена Більш ніколи, а її добровольці проводять освітні програми для шкіл.
"Ми не обіцяємо викорінити расизм одним махом, але Євро-2012 загалом мало позитивний вплив у плані зростання свідомості щодо расизму в польському футболі та суспільстві", - сказав Рафаль Панковський Бі-Б-іСі.
Дехто стверджує, що расизм та насильство виявляються більше серед прихильників різних клубів, які суперничають між собою, аніж серед уболівальників національної збірної Польщі.
Здебільшого так і є, каже пан Панковський, хоча в березні 2011 року саме польські вболівальники вчинили заворушення в Литві під час товариського матчу зі збірною цієї країни.
Однак під час Євро-2008, яке відбувалося в Австрії та Швейцарії, не надходило повідомлень про значні інциденти за участю польських фанів.
Звичайно, неможливо сказати, чи зіпсує расизм або насильство Євро-2012, хоча Рафаль Панковський не вірить у високу ймовірність інцидентів на стадіонах.
"У мене є позитивне передчуття. Цю подію вважають історичною", - каже він.
Джерело: BBC Україна