Легендарним ”роллінгам” – півстоліття! Rolling Stones вперше виступили на публіці ввечері 12 липня 1962 року в лондонському Marquee Club.
Легендарним ”роллінгам” – півстоліття! Rolling Stones вперше виступили на публіці ввечері 12 липня 1962 року в лондонському Marquee Club.
З того часу вони стали однією з найпопулярніших та найшановніших рок-груп планети, чиє світове турне A Bigger Bang Tour (2005-2007) принесло музикантам 558 мільйонів доларів.
Під час багатьох турне вокаліста гурту Міка Джаггера супроводжувала актриса та модель Джеррі Голл.
Пара почала зустрічатися у 1977 році і була в шлюбі від 1990 до 1999 років.
Нині пані Голл готується презентувати програму про творчий спадок групи на другому каналі Радіо ВВС і пригадує свої відчуття від споглядання виступів Rolling Stones на сцені:
П’ятдесят років тому The Marquee був одним з найпопулярніших та найвпливовіших лондонських джаз-клубів, розповідає вона:
Власники клубу – Гарольд Пендлетон та Кріс Барбер – багато років промотували виступи великих американських джаз-виконавців, а з кінця 1950-х почали надавати сцену і британським блюзменам.
У клубі виступали такі славетні музиканти, як Мадді Вотерс, Джон Лі Гукер та Сонні Бой Вільямсон, навертаючи нових талановитих виконавців до нового захопливого жанру.
Щочетверга ввечері у The Marquee виступала група Алексіса Корнера Blues Incorporated. До її складу входили одні з найцікавіших музичних проповідників раннього англійського блюзу. Але 12 липня 1962 року гурт мав виступати в програмі Джаз Клуб на ВВС – це означало, що треба було шукати заміну.
Кілька музикантів, які вже раніше виступали з Алексісом, вирішили створити групу для заміни – і в середу, 11 липня, видання The Jazz News вмістило невелике повідомлення, в якому йшлося: "Завтра ввечері до клубу Тhe Marquee приведе свою групу, яка виступає в стилі ритму-н-блюзу, вокаліст Мік Джаггер; тоді як група Blues Incorporated виступатиме у радіоефірі в програмі Джаз Клуб".
"Гурт називається The Rolling Stones, і до його складу входять Мік Джаггер (вокаліст), Кіс Річард та Елмо Льюїз (гітари), Дік Тейлор (бас-гітара), Єн Стюарт (фортепіано) та Мік Ейворі (ударні)", - написало видання.
Сходження до слави
Заохочені приємними відчуттями від перебування на сцені та схвальною реакцією публіки, Rolling Stones продовжували давати концерти в Лондоні.
До грудня Браян Джонс відмовився від сценічного ім’я Елмо Льюїз, а Білл Вайман став постійним бас-гітаристом групи. За кілька тижнів Чарлі Воттс, який грав на ударних в Blues Incorporated, залишив її і пристав до “роллінгів”, а решта змін – то вже, як-то кажуть, історія.
Підбадьорені своєю любов’ю до блюзу та адреналіном від концертних виступів, а також схвальною реакцією публіки, Rolling Stones поступово перетворювались на найкращу рок-н-рольну групу світу і долучилися до формування напрямків розвитку світової масової культури.
Протягом десятиліть їхнім домом були дороги і мандри, і група поступово перекочовувала з невеликих блюзових клубів до величезних арен під час масштабних турне. Гурт також став технічним новатором і допоміг радикально змінити живе виконання.
Я вперше побачила Rolling Stones на сцені Ерлз Корт в Лондоні в 1976 році, і мені пощастило побувати на десятках виступів гурту за 35 років, що минули з того часу.
Концерт Rolling Stones є чимось набагато більшим, ніж розкішний рок-театр – адже за лаштунками так само багато драматизму й піднесення, як і на самій сцені чи в глядацькому залі.
Сценічні тили в групи просто вражають – це сотні працівників, які переносять чи монтують тисячі тонн апаратури. Переїзд ”роллінгів” нагадує військову операцію, коли спорядження перекидається з одного міста до іншого.
За хвилину після концерту ціла армія сценічних працівників миттєво починає розбирати сцену і апаратуру, працюючи всю ніч, щоб перевезти все до нового місця для наступного концерту.
Кожен, хто виконує цю роботу, дуже пишаються нею.
Гурт має дві сцени і дві групи сценічних працівників, які по черзі кілька днів збирають наступну сцену – поки на іншій триває виступ.
Місце, що його за сценою відводять для музикантів – це оаза спокою, і кожен член групи відпочиває й готується до виступу у своєму окремому кутку, а довкола тим часом метушаться технічні працівники. Виглядає трохи хаотично, проте насправді процес організовано досконало.
З роками сцена ставала дедалі масивнішою, і група вводила різні новації, які ставали частиною шоу.
Серед таких нововведень – надувні фігури на сцені чи механічні пристрої, які то з‘являлися, то зникали під час концерту. Відтак, за лаштунками перебувало повно технічних працівників, що працювали з багатьма кранами, аби все відбувалося як треба.
Простір за сценою – це лабіринт з кількома рівнями. Там є місце для корпоративних спонсорів, для друзів музикантів, для самих музикантів та їхніх родичів.
Все організовано так, щоб музиканти мали всі умови для якнайкращого виступу. За лаштунками ви ніколи не зустрінете когось, хто б тинявся без діла.
І хоча ці масштабні шоу завжди вражають, і приємно бачити величезні гурти людей, які розділяють насолоду від концерту просто неба, однак найприємніші музичні відчуття – від виступів у маленьких клубах. Ці вечори для мене завжди були чимось на кшталт легенди.
"Бізнесмен і дипломат" Джаггер
Одного разу я бачила виступ групи разом з Мадді Вотерсом у його блюзовому клубі в Чикаго. Концерт тривав кілька годин і захоплював подих.
Думаю, група змогла так довго втримати свій феноменальний успіх завдяки Мікові. Він дуже добре організований бізнесмен і великий дипломат. Він може бути дуже твердим, не втрачаючи самоконтролю. Він не наживає собі ворогів.
І, звичайно, існує особливий зв’язок між Міком та Крісом, який дійшов такої стадії, що вони, здається, можуть читати думки один одного.
Я ніколи не розуміла, як вони записували та створювали пісні, бо виглядало все так: Кріс візьме кілька акордів на гітарі, а Мік заспіває кілька рядків, і все якось відбувалося без обговорення, без того, щоб щось записати на папері.
Ніхто з них не читає ноти й не пише музику – все це дуже дивно, враховуючи те, скільки хітів вони створили. У Книзі рекордів Гіннеса сказано, що група мала найбільшу кількість золотих дисків у світі.
Блюз глибоко сидить у їхніх душах. А ритм - у їхніх мізках та тілах. Вони доповнюють один одного фізично та емоційно.
Це дар, яким володіють деякі люди, і Rolling Stones його не бракує.
Джерело: BBC Україна