Голова спілки кінематографістів сказав ВВС Україна, що Богдан Ступка дав потужний імпульс українській культурі.
Богдан Ступка дав потужний імпульс для продовження та повноцінності української культури, сказав у коментарі ВВС Україна голова Національної спілки кінематографістів Сергій Тримбач.
Актор, який зіграв понад 100 ролей у кіно та понад 50 - на театральній сцені,
пішов з життя на 71-му році після тривалої хвороби.
Це сталося в неділю зранку, у київській лікарні Феофанія, де він провів останні чотири місяці. За словами сина актора Остапа Ступки, на той момент поруч із Богданом Ступкою не було лікарів, оскільки в лікарні вихідний. Останні кілька днів перед смертю він уже не міг спілкуватися.
Прощання з актором відбудеться зранку у вівторок у Національному академічному театрі імені Івана Франка. Потім його поховають на Байковому кладовищі в Києві.
За словами Сергія Тримбача, Ступка був головним актором останнього десятиліття на пострадянському просторі.
Сергій Тримбач: Для мене і для мого покоління Богдан Ступка розпочинається з фільму Білий птах з чорною ознакою 1971-го року. Це було потрясіння і від фільму, і від самої ролі Богдана Ступки. Потрясіння викликалося не в останню чергу тим, що Богдан Ступка і в цій ролі, і в багатьох наступних вражав тим, чого немає в більшості акторів - умінням відтворювати складність людської природи, де все намішано.
Бо більшість акторів вміють грати щось одне - або таку чистоту-голубизну в хорошому розумінні, суцільний позитив, або ж такий чорний тип, який в собі утрамбував суцільні мінуси. А от Ступка ніс у собі цілий океан людських почуттів, людських умінь, переживань і вмів показувати оцей весь спектр, весь космос людської душі. І таким був його Орест Звонар.
Потім, коли Богдан Ступка переїхав до Києва і я мав можливість бачити його у виставах театру Франка, то першим потрясінням було Украдене щастя. Чим вражав Ступка на сцені - тим, що він буквально за хвилину сценічного часу видавав ледь не сотню подробиць: психо-фізичних, психічних, соціальних. Це не просто якийсь загальний контур людини, а це людина з усією конкретикою, з усім своїм плотсько-духовним існуванням.
Я потім не раз дивився виставу і щоразу вражався оцим умінням передати про людину така багато - ніби через дрібнички, через деталі.
Ну і, звичайно, Тев'є Тевель. Колись я спитав у самого Богдана Сильвестровича, як він пояснює вибух цієї вистави Сергія Данченка, Данила Лідера, із вражаючою сценографією і Ступкою, який був абсолютним генієм у цій ролі. Він відповів, що не сталося нічого несподіваного, воно готувалося - через Украдене щастя і Дядю Ваню за Чеховим, де Ступка зіграв Войницького.
Ці спектаклі - це вихід на розмову з Богом. Персонаж відкритий для цієї розмови. І сам Богдан Сильвестрович говорив, що помітив за собою: йому легше грати ролі, де є можливість виходити на молитву з Богом, на розмову із Богом, з якимись вищими силами.
В цьому і є Богдан Ступка. Особливо це видно на нинішньому фальшованому, гламурному, часто бездарному тлі. Він говорив своїми ролями зі світом. Його ролі в певному сенсі - це молитви. Це звернення, це діалог із найвищими сферами, з найвищими людськими цінностями. Він був на вершинах.
ВВС Україна: Яким є його вклад у мистецтво?
Сергій Тримбач: Останнє десятиліття він був головним актором. Навіть московські кінокритики - такі, знаєте, ядучі, спробуй завоювати в них авторитет - навіть вони визнавали, що Ступка був головним актором. Не тільки в Україні чи Росії, а взагалі на всьому пострадянському просторі він серед акторів є постаттю номер один.
І саме тому всі - свідомо, чи інтуїтивно - вловлювали, що ця людина говорить про фундаментальні речі. Що він не розмінюється на якісь там мідяні п'ятаки різних дрібничок і правд, а намагається говорити щось дійсно сутнісне.
Попри те, в житті своєму - в побуті, побутовій поведінці - ні я, ніхто інший, напевно - не бачили, щоб він одягав на себе якусь тогу такого генія, видатної людини. Ні, він був надзвичайно демократичним, із його вражаючим почуттям гумору, з умінням показувати - саме показувати, а не розказувати - анекдоти.
Але за всім цим - колосальна робота духу. Тому, безумовно, ця робота уже залишилася в нашій культурі, в нашому культурному космосі. І якщо ми, нині сущі, і наші нащадки це відчуємо, зрозуміємо і будемо раз-по-раз виходити на контакт із Богданом Ступкою і зробленим ним, то, я думаю, наша культура житиме. Це такий потужний імпульс для її продовження і її повноцінності.
Для українців, до речі, це ще і приклад людини, яка реалізувалася - так повно, так сильно і так виразно.
Джерело: BBC Україна