За умов нової хвилі економічної кризи Україні все більш потрібні зовнішні кредити - і все важче їх отримувати. Тоді як уряд пов'язує свої надії із новим позичальником - Китаєм, експерти радять не втрачати зв'язки із західними кредиторами.
Липень став місяцем двох статистичних "рекордів", які, на думку оглядачів, ще раз підтвердили прогнози про те, що урядові буде дедалі складніше підтримувати економічну стабільність, і, зокрема, стабільність гривні.
НБУ повідомив, що липень став рекордним місяцем із продажу валюти, попит на яку змусив Нацбанк продати із резервів 1,2 мільярда доларів.
Зараз валютні резерви НБУ лише трохи перевищують 30 мільярдів доларів. Експерти звертають увагу, що нині показник покриття імпорту валютними резервами складає 3,5 місяці, тоді як критичним вважається показник у 3 місяці. За збігом обставин, на розгляд парламенту нещодавно було подано законопроект, який передбачає повернення до практики обов'язкового продажу валютної виручки.
Крім того, згідно із даними Державного казначейства, на кінець липня до бюджету надійшло 18,92 мільярда гривень податків. Менше податкових надходжень було лише у січні, коли збирання податків традиційно скорочується через велику кількість святкових днів.
Оглядачі пояснюють це тим, що у попередні місяці податкові органи заохочували підприємців сплачувати податки авансом, а тепер, мовляв, настав той період, коли всі джерела надходжень вичерпалися.
Водночас прем'єр-міністр України Микола Азаров каже, що вже втомився доводити: уряд зможе утримати економічну стабільність в країні та убезпечити гривню від девальвації за умов скорочення експорту, падіння виробництва та відсутності зовнішнього кредитування. Перераховуючи фактори, які мають допомогти у цьому, прем'єр згадав і про зовнішні запозичення:
"Жодних причин для девальвації гривні зараз немає. Так, ми не отримуємо кредити від МВФ. Але ми вийшли на ринок і розмістили свої облігації, так звані євробонди. І на достатньо пристойних умовах отримали два мільярди доларів кредиту", - заявив Микола Азаров в
інтерв'ю ВВС Україна.
Вільний ринок та "кредитори останньої інстанції"
Йдеться про продаж Україною єврообігацій на суму у 2 мільярди доларів, що були розміщені серед інвесторів під 9,25%. Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин вважає, що вартість кредиту є досить пристойною, якщо зважити на те, що у світі, і, особливо у Європі, вирує криза, і вартість запозичень на вільному ринку постійно зростає через ризики, пов'язані із кредитуванням.
"Два мільярди, на які ми розмістили свої облігації, позитивно вплинули на наші валютні резерви, і, разом із тим, показали, що Україну не розглядають як країну, що може зазнати дефолту", - каже Василь Юрчишин.
З іншого боку, 9,25% - це дорожче, аніж позичає на вільному ринку охоплена кризою Іспанія, і так само дорожче, ніж Україна могла б позичити у МВФ чи Світового банку. Крім того, як каже завідувач відділу зовнішньоекономічної політики Національного інституту стратегічних досліджень Ірина Клименко, ціну запозичень на вільному ринку можна вважати зависокою, "якщо розраховувати, що треба буде повертати не тільки "тіло" кредиту, але й відсотки, то ці відсотки мають бути десь створені в економіці", а відтак, багато позичати під такі відсотки - небезпечно, - каже експерт.
Водночас вона зауважує, що міжнародні фінансові організації є "кредиторами останньої інстанції", які надають "найдешевші гроші за скрутних обставин, коли інші позичальники вже просто не дають у борг". І те, що Україна за умов поширення економічної кризи тривалий час "витримує" без кредитів МВФ, а також може позичати на вільних ринках, можна сприймати, радше, як позитив.
Проте після виборів співпрацю з МВФ та Світовим банком варто відновити, бо співпраця з ними є певним сигналом для інших кредиторів та інвесторів.
"Гроші МВФ є дуже важливими, бо, по-перше, вони є дешевими і "довгими" грошима, а по-друге, це є сигнал для міжнародних інвесторів. Тому, хоч я погоджуюся із тим, що цього року Україна не отримає кредитів від МВФ, повністю відкидати позики МВФ не варто, і тим більше не варто нічого не робити, щоб відновити співпрацю", - каже Василь Юрчишин. Він прогнозує, що по завершенні виборів та формування нового уряду переговори буде відновлено.
Україна не отримує кредитів МВФ впродовж півтора роки. Від липня 2010, коли було започатковано чинну програму фінансової допомоги, Україна отримала від МВФ лише 3,4 мільярдів доларів із виділених понад 15 мільярдів доларів.
Принциповий кредитор і принциповий позичальник
Принциповою умовою відновлення кредитування України з боку МВФ є підвищення тарифів на газ, яке, як вважають у фонді, дозволить суттєво зменшити дефіцит бюджету, адже саме із нього покривається різниця між чинними тарифами для населення та ринковою вартістю газу.
Уряд каже, що низька платоспроможність українців призведе до того, що замість вищих платежів від населення, енергетики отримують більші борги. Оглядачі також пов'язують принциповість питання підвидщення тарифів із наближенням парламентських виборів.
Утім, як показав останній візит до штаб-квартири фонду у Вашингтоні українського віце-прем'єра Валерія Хорошковського, відновити співпрацю з МВФ до кінця цього року, коли завершується термін дії програми кредитування, вже навряд чи вдасться. Київ твердить, що виконав усі умови МВФ за винятком підняття тарифів, які не збирається підвищувати:
"Україна вже реалізувала майже всі взяті на себе зобов'язання. Водночас підвищення тарифів на газ і тепло для населення та підприємств комунального сектора без всеохоплюючого комплексного реформування відповідних галузей національної економіки не дасть бажаного ефекту", - заявив Хорошковський після переговорів із керівництвом МВФ.
Місія фонду, що має відвідати Київ у вересні, зосередиться на аналізі проекту бюджету на 2013 рік. Тоді ж, у вересні, Київ має повернути МВФ близько 1 мільярда доларів за кредити, отримані раніше.
Уважно стежать за епопеєю із комунальними тарифами і у Світовому банку, який при наданні своїх позик орієнтується на співпрацю країни із МВФ.
Як каже старший економіст представництва Світового банку в Україні, Білорусі та Молдові Руслан Піонтковський, підвищення тарифів потрібно не МВФ чи Світовому банку, а самій Україні:
"Це не тому, що ми хочемо, аби українці більше платили за газ, а тому, що компенсація низьких тарифів є постійним тягарем для державного бюджету, це збільшує дефіцит, який треба фінансувати із залученням кредитних ресурсів, які є досить дорогими, як показало розміщення єврооблігацій під 9%, а це багато", - каже Руслан Піонтковський.
Росія - кредитор "на паузі"
Ще одним кредитором України час від часу виступає Росія. Але здебільшого ці кредити
пов'язані із постачанням газу і
спрямовуються на оплату Україною імпорту російського палива. Вони також тягнуть за собою низку економічних та політичних умов, зокрема, і "поради" приєднатися до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстануу.
Так само як, за словами російського посла у Києві, Михайла Зурабова, "газова тема до виборів не порушуватиметься", найбличжим часом не виникатимуть і питання нових російських кредитів - вважають експерти.
Поки що Україна лише розраховується за ними. Наприклад, у червні цього року було повернуто половину від двомільярдного
кредиту російського Внєшторгбанку. Іншу половину було реструктуризовано.
"Здається, цих кредитів Україна вже достатньо набрала, і тепер досить важко повертає", - каже Ірина Клименко.
До того ж, як каже Василь Юрчишин, поки що, після ратифікації Україною угоди про вільну торгівлю із СНД і до завершення виборів, а також з огляду на набуття Росією
членства у СОТ в україно-російських відносинах буде взята певна пауза.
Китай - "дуже специфічний позичальник"
На тлі того, що традиційні кредитори України - як західні, так і російські - висувають умови, на які Києву все важче погодитися, китайські кредити, на перший погляд, виглядають порятунком.
Умовами цих кредитів є державні гарантії з їх повернення і те, що вони є "зв'язаними", тобто надаються під конкретний проект, для здійснення якого залучатимуться китайські технології та обладнення. Таким, наприклад, є
кредит на 3,6 мільярдів доларів від Державного банку розвитку Китаю на переобладнання українських теплостанцій з газу на вугілля, протокол про можливість надання якого було підписано 13 липня.
На позачерговій сесії депутати схвалили також збільшення граничного рівня державних гарантій під ще один китайський
кредит - на 3 мільярди доларів для закупівлі китайського насіння, сільгоспобладнання та будівництва заводу із виробництва засобів захисту рослин.
Хоча уряд, здається, налаштований досить оптимітично щодо можливості отримання цих кредитів, а прем'єр-міністр Микола Азаров навіть заявив, що китайські кредити можуть перевищити за обсягами позики від Світового банку, ЄБРР та Європейського банку розвитку, і запропонував керівництву КНР відкрити в Україні представництво Державного банку розвитку Китаю, експерти мають низку застережень щодо цих кредитів.
Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин каже, що кредитний потенціал Китаю не варто переоцінювати, і наголошує, що за китайські кошти фінансуватимуться, переважно, китайські виробництва та послуги:
"Китай все ще залишається висхідною економікою, економікою, яка розвивається. Незважаючи на величезні обсяги виробництва товарів, Китай поки що не належить до світових фінансових лідерів. Китаю ще треба вирішити і багато внутрішніх проблем, пов'язаних із розвитком ринків та інфраструктури, соціальні та екологічні проблеми. Ми також бачимо, як світова криза суттєво вплинула на динаміку китайської економіки, і темпи її зростання суттєво зменшилися. Тому розглядати Китай як альтернативу для європейських ринків чи міжнародних фінансових інституцій я би не став. Але для Китаю український ринок є дуже цікавим з огляду на те, що знаходиться між Росією та Євросоюзом, і може розглядатися як плацдарм для подальшої експансії", - каже Василь Юрчишин. Експерт також зауважує, що відсутність якихось додаткових економічних чи політичних умов у китайських позиках, на відміну від інших позичальників, пояснюється тим, що наразі для КНР більш важливим є "зайняти ніші і напрямки".
Завідувач відділу зовнішньоекономічної політики Національного інституту стратегічних досліджень Ірина Клименко також наголошує, що Китай позичає "не просто так":
"Китай вже потроху стає таким самим гравцем на ринку запозичень, як і міжнародні організації. Але це дуже специфічний позичальник. Потрібно розуміти, що у Китаю не тільки багато грошей, але й своя політика. Вона полягає у тому, що Китай, приходячи до якоїсь країни, викуповує ресурси. Це стало абсолютно очевидно після того, як Китай закріпився в Африці. Так, Китай не ставить умов про реформи, боротьбу із терористами чи про приєднання до Митного союзу із ним. Він просто бере ресурси. А в України є такі ресурси, які Китаю були б цікаві. Але, знову ж таки, мені здається, що ми не настільки у скрутній ситуації, щоб піти на це", - вважає експерт.
До того, що кредити "без умов" стануть лише плацдармом для ширшої експансії Китаю також схиляється і експерт з проблем міжнародної безпеки Євген Жеребецький:
"Китайці мають купу грошей і не знають, що із ними робити. Але часи, коли китайці надавали незв'язані кредити, вже минули. Бо вони зрозуміли, що зараз грошей у світі нема, і почали виставляти свої умови. Ясно, що їм важливо поки що просто закріпитися тут. І на реалізацію того сільськогосподарського кредиту сюди приїде лише невеличка група китайців мільйонів на двадяць. Їхні аграрні технології також не можна назвати передовими: крім китайців цю продукцію ніхто їсти не хоче. Що ж до вугільного кредиту, то це вугілля буде дорожче, ніж російський газ, вже не кажучи про екологічні наслідки. Китайці дійсно мають великі запаси бурого вугілля, але в результаті його бурхливого використання щороку десь 200-250 тисяч гектарів землі вибуває з обороту. А потім буде продаж землі, бо розраховуватися за ці кредити чимось треба!", - вважає Євген Жеребецький.
Джерело: ВВС Україна