Цей тиждень видався понурим для всіх, хто сподівається на мирне вирішення тривалого конфлікту між Вірменією та Азербайджаном.
Президент Азербайджану Ільхам Алієв здійснив глибоко провокаційний крок, коли помилував азербайджанського військового Раміля Сафарова, засудженого в Угорщині за вбивство вірменського офіцера, відразу після його екстрадиції на батьківщину.
Сафаров був засуджений до довічного ув'язнення за вбивство вірменського офіцера Гургена Маргаряна, якого він зарубав сокирою, коли той спав. Злочин стався у 2004 році, коли обидва військових були на курсах підготовки НАТО в Угорщині.
Сплеск емоцій
У 2004 році жорстоке вбивство за етнічними мотивами стало причиною неминучого сплеску емоцій як у Вірменії, так і в Азербайджані. Словесна війна вибухнула в ЗМІ, які, як правило, дозволяють собі сказати більше, ніж офіційні особи.
У Вірменії похорон Маргаряна став подією державного масштабу. В Азербайджані деякі члени парламенту насмілилися назвати Сафарова "героєм". Однак більшість азербайджанців відчували сором за дії Сафарова і за те, як його вчинок позначився на репутації їхньої країни. На щастя, офіційні особи тоді також не робили гучних заяв.
Але вісім років по тому ситуація докорінно змінилася. Зараз це повномасштабний міждержавний конфлікт, і ще невідомо, якими будуть його наслідки.
З поки що нез'ясованих причин уряд Угорщини погодився екстрадувати Сафарова до Баку в рамках конвенції, підписаної обома сторонами. Відповідно до цієї угоди в'язень міг відбувати свій термін на батьківщині і звільнитися достроково після 25 років.
Замість цього Сафарова відразу ж помилував президент. Але мало того, що азербайджанська влада його звільнила - його ще й зробили героєм. Сафарову дали квартиру в Баку і підвищили у званні до майора.
Міжнародний осуд
Будь-яка дія провокує реакцію. І уряд США, і МЗС Росії гостро критично висловилися на адресу Азербайджану, і це не дивно.
Верховний представник Європейського Союзу із закордонних справах і політики безпеки Кетрін Ештон також висловила стурбованість, утримавшись, утім, від прямої критики Угорщини. У ЄС і без того вистачає проблем з угорським прем'єром Віктором Орбаном та його політикою.
Що стосується Вірменії, то вона, схоже, дійшла до точки кипіння.
Єреван тимчасово припинив дипломатичні відносини з Угорщиною, а міжнародні спостерігачі за ходом переговорного процесу щодо Карабаху, який і без того перебуває на межі зриву, з тривогою очікують, як події розвиватимуться далі.
Влада Вірменії давно вже висловлює невдоволення перебігом мирного процесу. У червні Єреван у дуже різкій формі поцікавився у держсекретаря США Гілларі Клінтон, чому США так мляво реагують на факти порушення вірмено-азербайджанського перемир'я, відповідальність за які лежить на Баку.
Тепер у Вірменії з'явився додатковий привід відмовитися від участі в мирних переговорах.
Деякі вірменські коментатори взагалі закликають до таких радикальних заходів, як визнання незалежності Нагірного Карабаху. Є також побоювання, що фанатично налаштовані елементи у Вірменії захочуть влаштувати акцію помсти.
Дії азербайджанського уряду аж ніяк не можна назвати просто помилкою. Швидше, це тривожне свідчення тої якості порад, які президенту Алієву дають члени його найближчого оточення.
Удар по іміджу
В останні роки Баку витратив десятки мільйонів нафтодоларів, намагаючись представити Азербайджан як сучасну країну з динамічною економікою. Азербайджан став членом Ради Безпеки ООН, а в Баку пройшов фінал Євробачення.
Однак після того, як влада в Баку з розкритими обіймами зустріла вбивцю, іміджу країни було завдано колосального збитку.
На жаль, у виграші залишилися лише радикальні елементи з обох сторін. У прихильників жорсткої лінії у Вірменії з'явився привід зайвий раз назвати азербайджанців варварами, яким не можна довіряти.
Я особисто знаю багатьох азербайджанських неурядових активістів і навіть чиновників середньої ланки, які далеко від телекамер налагоджували діалог з вірменами. Після всього, що сталося, їхні зусилля можна вважати викинутими на вітер.
Якщо і є бодай щось позитивне в цьому похмурому епізоді, то це той факт, що міжнародна спільнота, можливо, приділятиме більше уваги загрозі спалахування нового конфлікту між Вірменією та Азербайджаном через Нагірний Карабах.
Усупереч поширеній думці, цей конфлікт зовсім не є "замороженим". Поки що м'які посередницькі зусилля Росії, Франції і США не зрушили сторони з їхніх непримиренних позицій.
А прийом, влаштований Сафарову в Баку, свідчить про те, що ситуація сповзає швидше до війни, ніж до миру. Це сповзання ще можна зупинити, але дипломатичні зусилля треба докладати невідкладно.
Джерело: ВВС Україна