Без води збіжжя не може рости, а світ не матиме, що їсти. Цього року води було явно недостатньо.
США пережили найгіршу посуху за останні 50 років. У Росії величезні площі ріллі висохли через відсутність дощів. В Індії мусон цього року виявився сухим, тоді як опади у Південній Америці були набагато меншими очікуваних.
У підсумку врожай багатьох сільськогосподарських культур було знищено, що призвело до зростання цін на деякі харчі до максимальних рівнів, які востаннє спостерігалися чотири роки тому. Тоді високі ціни спровокували заворушення у 12 країнах світу, а ООН була змушена скликати саміт, присвячений кризі продовольчих цін.
Брак опадів цього року також підбурив побоювання, що світ знову може постати перед харчовою кризою.
Увагу було прикуто до врожаю кукурудзи у США, який фактично було знищено у кількох регіонах. У той же час запаси кукурудзи у Сполучених Штатах становили 6% від річного споживання, тоді як безпечним рівнем запасів вважаються 25%.
Виробництво соєвих бобів також зазнало втрат. В азійських країнах це наклалося і на проблеми із зерновими, врожай яких подекуди складав лише 50% від норми. Проте більшість експертів погоджуються у тому, що ситуація є далеко не такою кризовою, як чотири чи навіть два роки тому, коли посуха також сильно вплинула на врожай, а відтак, на ціни, які одразу ж стали зростати.
Фактор СНД
Справа у тому, що ціни визначаються порівнянням результату з очікуваннями, а цьогорічний врожай був не таким поганим, як багато хто очікував. Більше того, запаси є доволі добрими. І, напевне, найважливіше те, що ключові виробники, особливо Росія, не стали запроваджувати обмеження на експорт свого зерна, яке у попередні роки ставало "спусковим гачком" підвищення цін.
Подібні рішення стали особливо чутливими зі збільшенням залежності світу від імпорту зерна із країн СНД, до складу якого входять одні з найбільших виробників пшениці у світі - Росія, Казахстан та Україна - країна-засновник, але не член СНД.
"Великі виробники постраждали від посухи, але вони намагаються сумлінно виконувати свої експортні контракти", - каже Джеймс Волтон, головний економіст у аграрній консультаційній компанії IGD.
"Якби Росія чи країни Середньої Азії планували б вдатися до якихось обмежень, вони б це, напевне, вже зробили б", - вважає експерт.
Важливий внесок зробила Інформаційна система аграрного ринку, створена минулого року. Вона дозволила найбільшим світовим виробникам обмінюватися даними, а також стала майданчиком для обговорення суперечливих питань.
"Уряди почали уникати обмежувальних заходів, і поставки, і запаси є не такими вже й поганими", - каже Абдулреза Аббасіан, головний економіст Програми ООН з питань продовольства.
Попри посуху, не все так погано?
"Події останніх років зробили людей надто чутливими (до інформації з ринків - ВВС Україна), але ситуація зовсім не така погана, як у 2008 році", - каже представник ООН.
Насправді, за словами Абдулрези Аббасіана, нині у світі немає браку рису попри не дуже добрий врожай. Запаси пшениці також є непоганими, і набагато вищими, аніж у 2007 році. Виробництво цукру у Бразилії теж перевищило очікування, гарний врожай зібрано і в Китаї, каже Джеймс Волтон.
На продовольчі ціни також менше впливає фактор біопалива, який був одним із визначальних під час харчової кризи у 2008 році. Абдулреза Аббасіан твердить, що тодішні надто високі ціни на нафту змусили шукати альтернатив, зокрема у біопаливі. Наприклад, у США близько 40% кукурудзи йде на виробництво етанолу. А зараз ціни на нафту не тільки нижчі порівняно з 2008 роком, але й, за інформацією ООН, зменшується і частка харчів, що йдуть на виробництво біопалива.
Відтак, побоювання щодо нової кризи продовольчих цін виглядають дещо перебільшеними.
"У ООН, МВФ та Світовому банку багато говорили про ціни на харчі, і загальне відчуття полягає у тому, що нинішня ситуація не є такою поганою, як у 2008 році", - каже Марк Садлер, головний економіст з питань агробізнесу у Світовому банку.
Забути про дешеві харчі
Утім, хоча шанси на те, аби ціни на харчі сягнули рівнів 2008 та 2011 років, є доволі мізерними, вони залишаються на рівні історичних максимумів, і причини, що лежать в основі цього факту, не зникнуть у найближчому майбутньому.
Населення зростає, і, що більш важливо, зростає також частка середнього класу у країнах, що розвиваються. Це підштовхує попит на харчі, багаті на білок, тоді як високі ціни на енергоносії здорожчують доставку продуктів. А тому високі ціни на них зберігатимуться.
Далеко у минулому залишилися роки із горами масла та річками з молока, а урядам варто ґрунтовно переглянути свою аграрну політику та спроби заощаджувати на субсидіях фермерам.
Від початку нового століття світові резерви різко зменшилися, в результаті запаси пшениці скоротилися майже на третину, рису - на понад 40%, а кукурудзи - на половину.
Водночас навряд чи ці запаси будуть збільшені. Як каже Марк Садлер, "навіть у врожайний рік ми виробляємо приблизно стільки, скільки треба, аби покрити поточний споживчий попит".
Відтак, при скороченні запасів ринок стає ще більш чутливим до будь-яких потрясінь, таких як посухи, що впродовж останніх п'яти років вражають більшість ключових виробників.
При цьому екстремальні погодні умови, здається, стають нормою. Експерти доволі обережно говорять про кліматичні зміни, але багато хто вірить, що саме підвищення температури призводить до скорочення кількості опадів. Якщо вони мають рацію, то чинник непередбачуваних та несприятливих погодних умов також впливатиме на ринок у найближчі роки.
"Найбільший виклик століття"
Все це відносно не відіб'ється на тих, хто живе у розвинених західних країнах, оскільки харчі, що продаються у магазинах, є доволі далекими від, власне, сировини - наприклад, частка пшениці у буханці хлібу насправді не є такою великою. Насправді, ціна на пшеницю навіть більше впливає на ціну м'яса, тому що для вироблення кілограму протеїнів потрібно 5 кіло зернових.
"Доба дешевих харчів, які ми сприймали як належне, завершилася. Харчі поки що залишатимуться доступними, але не очікуйте, що ціни на них колись падатимуть", - каже Джеймс Уолтон.
Вплив цієї тенденції на бідну частину населення у країнах, що розвиваються, - тих, хто витрачає значну частку своїх доходів на сировину і сам готує собі харчі, - буде набагато більшим.
"Населення світу невдовзі сягне 9 мільярдів, і кожного треба нагодувати. Це безумовно можна назвати викликом століття. І питання навіть не може формулюватися - чи зможемо ми, чи ні. Ми повинні", - каже Марк Садлер зі Світового банку.
Початком цього могло б стати кардинальне зменшення харчових відходів, на які нині перетворюється до третини вироблених у світі продуктів. Крім того, потрібне серйозне збільшення інвестицій у світовий аграрний сектор. Якщо ці поради не будуть втілені, наслідки можуть бути руйнівними.
Джерело: ВВС Україна