Партія регіонів займала перше місце в результаті двох останніх парламентських кампаній в Україні і сьогодні, як вказують соціологічні дослідження, всерйоз претендує на третю перемогу.
Тим не менше, цьогорічні вибори таки стануть для "біло-синіх" дещо "новим досвідом": вони вперше беруть участь у кампанії як повноцінна партія влади – політична сила, яку очолюють найвищі керівники держави, президент Віктор Янукович та прем’єр Микола Азаров.
Невелике, але покращення
Діяльність найвищих державних посадовців експерти називають головним чинником, який вплине на підсумковий результат Партії регіонів на виборах-2012.
"Найголовніше – що вони (Партія регіонів – ред.) втримали соціальну й економічну ситуацію в державі під контролем", – каже політолог Михайло Погребінський.
Він наводить як приклад успішне проведення Євро-2012 – на його думку, воно засвідчило, що якими б епітетами українці не нагороджували чинну владу, вона домагається запланованих результатів.
"Соціальні ініціативи Президента, невеличке, але підвищення зарплат і пенсій, виплата компенсацій за радянськими вкладами – всі ці невеличкі елементи покращення життя по цільових групах дають певний ефект", – додає політолог Володимир Фесенко.
На Схід!
Другий чинник, який зіграв на користь регіоналам – вибір раціональної стратегії кампанії, розрахунок на свій "ядерний" електорат, який проживає головним чином у густонаселеному східному та південному регіонах України.
Тутешній виборець, кажуть експерти, хоч і дещо розчарований та зневірений у політиці в цілому, проте, в силу свого консерватизму, не готовий зрадити усталеним симпатіям до регіоналів. Тим більше, що серйозного конкурента Партії регіонів на цих теренах за останні роки так і не з’явилося: віддати свій голос комуністам готові далеко не всі виборці південного сходу, а Віталій Кличко, який, на думку Михайла Погребінського, мав хороші стартові можливості у цьому регіоні, сконцентрувався в ході кампанії на "помаранчевих" областях.
Натомість регіонали відтворили весь стереотипний набір політичних дій, яким можна припасти до вподоби своєму традиційному виборцеві. "Біло-сині" постійно протиставляли себе войовничим націоналістам, які набирають сили – і тут в нагоді Партії регіонів стало зростання рейтингів Свободи. Вони, незважаючи на понад дворічну відсутність результату у газових переговорах, повторювали мантри про стратегічне партнерство з Росією. І, звичайно, регіонали поклали на себе тягар захисту прав російськомовних громадян України.
Ухвалення – силами, в першу чергу, Партії регіонів – мовного закону хоч і відбулося перед офіційним стартом виборчої кампанії, але започаткувало один з основних її сюжетів. "Мовний закон додав регіоналам 2-3% голосів", – оцінює дивіденди від цієї теми Володимир Фесенко.
Сконцентрувавшись на роботі з електоратом південного сходу, Партія регіонів не ставила перед собою захмарних завдань на заході країни – тут традиційно конкуруватимуть між собою одразу кілька колон української опозиції.
Зате на центральній Україні регіонали діють надзвичайно активно. "Мені здається, тут вони грають на двох чинниках, – каже Фесенко. – Це гра на споживацьких настроях наших виборців плюс демонстрація сили – мовляв, ми все одно переможемо. Тут, на жаль, спрацьовують не найкращі риси нашого національного менталітету: силу поважають".
Реклама – рушій прогресу?
Втім, у масовій свідомості українських виборців Партія регіонів перш за все була присутня завдяки на широку руку розгорнутій рекламній кампанії.
Кампанія регіоналів може викликати у політично небайдужих громадян України відчуття дежа вю: синьо-білі борди та ролики, які хвалять стабільність, досягнуту завдяки унікальним якостям членів команди професіоналів, знайомі українцям ще з 2006 року.
Найбільший плюс цієї рекламної кампанії – це системність, – каже керівник Асоціації зовнішньої реклами Артем Біденко. Мінус – це те, що четверті вибори підряд у ній нічого не міняється.
З іншого боку, навіщо міняти стратегію, яка вже не вперше дає результат?
"Така комунікація забезпечує рівень підтримки від 20 до 28%. Більше отримати неможливо, і думаю, що з кожними виборами цей відсоток буде падати, бо людям це стає нецікаво, – каже експерт. – Подібне було у Маргарет Тетчер, яка багато років робила те саме, і кінець кінцем просто набридла виборцям".
Одначе у цьогорічній кампанії Партії регіонів дещо зріс градус агресивності, констатують експерти. "Регіонали дуже точно виділяють об'єкти своїх атак, – каже Володимир Фесенко. – Першу половину кампанії – у серпні-вересні – головної ціллю були "помаранчеві" і, зокрема, Батьківщина. Зараз головний об'єкт атаки це – УДАР. Саме його зараз Партія регіонів розглядає як свого основного конкурента".
Принципова відмінність кампанії регіоналів від кампаній їхніх конкурентів – практично повна відсутність облич перших номерів парламентського списку у рекламних роликах та на білбордах.
"Думаю, це було складне рішення, – говорить Артем Біденко. – Звичайно, найкраще рішення для Партії регіонів – це прив’язка до Януковича. Але оскільки він не бере участі у виборах, і його зображення не можна використовувати в агітації, а обличчя Азарова і Повалій не додають плюсів, вони вирішили обійтися зображеннями простих людей і реальних справ".
Експерт впевнений, що використання у передвиборчій рекламі зображення Януковича могло б додати Партії регіонів аж 5% до підсумкового результату.
Мажоритарний прорив
Вирішальною ж для майбутнього результату регіоналів Володимир Фесенко вважає мажоритарну складову парламентських виборів.
"В одномандатних округах Партія регіонів візьме половину, а то й більше половини мандатів. У деяких областях – у Донецькій, Луганській, Харківській, в Криму, – вони візьмуть або 100%, або віддадуть 1-2 мандати. Та й у центральноукраїнських областях – наприклад, Київській, Кіровоградській, – Партія регіонів теж домінуватиме", – каже експерт.
Фесенко називає кілька чинників, які визначають тотальну перевагу висуванців Партії регіонів у цих одномандатних округах.
Насамперед, це адміністративний ресурс, який стоїть на сторожі інтересів таких кандидатів. Регіональні керівники в силу можливостей допомагають висуванцям партії влади не тільки через формальну належність до вертикалі цієї самої влади. Чимало місцевих чиновників усвідомлюють, що кандидат, який виграє вибори по їхньому округу, може стати лобістом конкретної території, а якщо пощастить – то і конкретного посадовця у найвищих київських кабінетах. А тому – зацікавлені у тому, щоб зробити ставку на фаворита, який, на додачу, ще й гарантовано буде причетним до розподілу фінансових потоків.
Нерідко у ролі кандидатів від влади в мажоритарних округах виявляються представники місцевих еліт, бізнесмени, що мають активи у даному окрузі, – тобто, грубо кажучи, люди не чужі регіональним керівникам.
Нарешті, кандидати від влади, каже Фесенко, часто мають у своєму розпорядженні доступ до значних фінансових ресурсів. Задіяти цей ресурс у кампанії можна різними способами: "Фінансовий ресурс виражається у підкупі виборців та у різних соціальних проектах. Практика показує, що це досить сильно працює на користь кандидата".
Все тільки починається...
На відміну від інших учасників виборів, для Партії регіонів виборча кампанія у широкому розумінні цього слова закінчиться не в момент оголошення остаточних результатів перегонів Центрвиборчкомом, а дещо пізніше. Адже тільки в цей момент "регіонали" приступлять до реалізації надзвичайно важливого для української влади завдання – легітимізації результатів парламентських виборів в очах міжнародного співтовариства, переконання західних партнерів у тому, що демократії в Україні нічого не загрожує. Позитивна оцінка українських виборів Європою дасть змогу перезавантажити стосунки Києва з Брюсселем. Негативна – продовжить невтішні тенденції "м'якої ізоляції" Віктора Януковича на Заході.
На руку Партії регіонів грає, перш за все, те, що чинний закон про вибори до Верховної Ради було ухвалено спільно з парламентською опозицією. Таким чином, супротивники влади дали свою символічну згоду на регламентацію всіх виборчих процедур включно з формуванням виборчих комісій, підрахунком голосів та можливістю оскарження результатів виборів. А ознакою відкритості української влади може стати те, що вже кілька місяців керівництво держави запрошує на вибори усіх можливих спостерігачів і запевняє, що реагуватиме на кожен сигнал про порушення виборчого законодавства.
Проти влади грає, по-перше, неучасть у виборах ув'язнених лідерів опозиції Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. По-друге, Захід зважатиме на заяви опозиціонерів – і, перш за все, тієї ж Тимошенко – про те, що нинішні вибори вже є сфальшованими, і Європа має всі підстави не визнавати їх. По-третє, західні місії спостерігачів вже сьогодні констатують непоодинокі випадки порушення виборчого законодавства з боку влади, зокрема, застосування владою важелів адмінресурсу та незабезпечення рівного доступу учасників виборів до ЗМІ.
"Зовнішня легітимація результатів виборів є для Партії регіонів дуже важливою, – каже Володимир Фесенко. – Її дилема – з одного боку, як перемогти на цих виборах, отримавши перше місце за партійними списками плюс сформувати парламентську більшість, і одночасно – щоб ці вибори визнало міжнародне співтовариство. Проблема в тому, що на результат виборів працюють одні люди, а на його легітимізацію – інші. Поєднати ці речі буде дуже важко, і, на мій погляд, повною мірою це зробити не вдасться".
Політолог прогнозує, що Захід у своїй оцінці українських виборів обмежиться половинчатими формулюваннями, проте остаточний вердикт залежатиме від того, як мине ніч після голосування і чи не перетвориться вона на політичний Гелловін.
Зате для того, щоб легітимізувати результати виборів всередині країни, регіоналам не доведеться докладати надмірних зусиль, каже Фесенко.
"Наше суспільство в багатьох політичних питаннях є розколотим. Ті, хто не довіряють владі, і так будуть доволі критично ставитися до результатів виборів, довіряючи оцінкам опозиції. А оскільки опозиція продемонструє відносно непоганий результат, більшість опозиційних сил прямо чи опосередковано визнають ці вибори, хоч і з критичними зауваженнями", – каже політолог.
Джерело: ВВС Україна