Головна
 
Цей матеріал опубліковано на Корреспондент.net у рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

ВВС: Як повертають людей з того світу

BBC Україна, 29 квітня 2013, 13:34
0
9
ВВС: Як повертають людей з того світу
Фото: Thinkstock
Лікарі стверджують, що людину можна оживити через кілька годин після смерті

Лікарі стверджують, що людину можна оживити через кілька годин після того, як вона, здавалося б, померла. Можливо, прийшов час змінити наше ставлення до смерті?

Керол Бразерс не пам’ятає того моменту, коли вона померла.

"Я знаю, що це було близько обіду у п'ятницю, бо ми поверталися з магазину, – каже 63-річна жінка. – Але як я вийшла з автомобіля – вже не пригадую".

Натомість її чоловіку Девіду той день врізався в пам’ять назавжди. Відчинивши двері свого будинку у Вілтшірі, він побачив, що Керол лежить на підлозі, задихається і блідне на очах.

У жінки зупинилося серце. На щастя, сусід Бразерсів знав основи серцево-легеневої реанімації й одразу почав робити їй штучне дихання.

Незабаром приїхала швидка, і десь за 30–45 хвилин після зупинки (точного часу ніхто не засік) серце Керол забилося знову.

Серце стало – ще не смерть

"Люди думають, що 45 хвилин – це якесь диво. Але ми знаємо, що дехто повертався до життя через три, чотири і навіть п'ять годин після смерті. І більше за те – жив після цього повноцінним життям", – розповідає доктор Сем Парніа, який керує реанімаційними дослідженнями в Університеті штату Нью-Йорк в Стоуні Брук.

Більшість людей вважають зупинку серця синонімом смерті, каже він. Та насправді це не так.

Відомо, що якщо мозок не отримує кисню довше ніж 20 хвилин, він незворотньо пошкоджується. Але цього можна уникнути, каже Парніа, за допомогою штучного дихання і сучасної післяреанімаційної терапії.

Дуже важливо робити непрямий масаж серця правильно: у певному темпі і з певною силою, щоб пацієнти не постраждали від гіпервентиляції. СЛР можна проводити дуже довго, якщо підключити хворого до спеціальної апаратури.

Крім того, після запуску серця треба застосувати нові лікувальні підходи.

Як пояснює Парніа у своїй книзі Ефект Лазаря, коли мозок перестає отримувати кисень, він не гине одразу, а занурюється у своєрідну сплячку, захищаючись таким чином від розкладу.

І завдання "розбудити" мозок – чи не найскладніше в усьому процесі реанімації, бо на цій стадії кисень може бути токсичним для пацієнта.

Парнія порівнює це з цунамі, яке приходить після землетрусу, і вважає, що в цей момент тіло хворого треба охолодити до 32C.

"Охолоджувальна терапія ефективна тому, що вона уповільнює розпад клітин мозку", – каже Парніа.

Це другий момент, в якому дуже пощастило Керол Бразерс.

Чудесне повернення Керол

Запустивши серце, медики повезли її до лікарні на гелікоптері, охолоджуючи тіло жінки за допомогою пакетів замороженої їжі, які вона щойно купила у супермаркеті.

Вона потрапила до лікаря Джеррі Нолана, консультанта з інтенсивної терапії Королівської об’єднаної лікарні Бата. Це був третій щасливий момент: Нолан – голова британської Реанімаційної ради і співавтор найкращих посібників у цій галузі.

Керол на той час впала в кому. Минуло кілька днів, а хороших новин не було: судоми і погана електроенцефалограма свідчили, що мозок міг загинути. Схоже було на те, що жінка пережила землетрус, але не витримала цунамі.

В понеділок Нолан сказав Девіду і його дочці Максін, що, можливо, треба дозволити Керол померти. Вони погодилися.

Але через три дні Максін прийшла до лікарні і побачила, що матір прийшла до тями.

"Вона сказала мені три короткі слова, – згадує Максін. – "Я повернуся додому". Сказала тихенько, ледве прошепотіла".

Охолоджувальна терапія змінює все. Якщо раніше судоми і низька активність мозку на ЕЕГ вважалися вироком, то нині вони можуть і не суперечити одужанню.

"Ми втратили певність у цьому", – каже Нолан і додає, що в усьому світі дослідники зараз шукають випадки, подібні до випадку Керол, щоб розробити нові реанімаційні протоколи.

Парніа розповідає, що подібні протоколи вже існують, але проникли далеко не в кожну лікарню.

"Керол пощастило, що вона потрапила до такого фахівця, – каже він. – Однак загалом американські та британські лікарі не знають, що робити з такими сердечниками, як Керол".

Нолан не вважає, що оживив Керол. Лікарі не оголошують смерть, розповідає він, поки не переконаються, що ушкодження мозку незворотне. Одначе він згоден із Парніа, що людям слід переглянути свій погляд на смерть.

"Ми звикли думати, що смерть – це щось раптове: припиняється доступ кисню до мозку, і за кілька хвилин наступає кінець. Але дослідники встановили, що на клітинному рівні вмирання триває довше".

Видіння після смерті

Розмивання межі між життям і смертю породжує не тільки медичні, а й метафізичні питання.

Парніа дуже цікавлять розповіді пацієнтів про те, що вони відчували на порозі смерті. За його даними, якісь спогади про це мають близько 10% людей, які пережили клінічну смерть.

"Люди в усьому світі описують одне і те саме, от тільки інтерпретують побачене залежно від своїх вірувань", – каже доктор.

Хтось бачив тунель із яскравим світлом в кінці, хтось – постаті ангелів, хтось – минуле, а в рідкісних випадках – хірургів і власне тіло в операційній.

Парніа запустив проект із дослідження цих видінь. Наприклад, він кладе на високі полиці в операційних об'єкти, які можна побачити тільки зі стелі, і цікавиться, чи пацієнти їх бачили.

Керолайн Вотт, психолог Единбурзького університету, спеціалізується на вивченні паранормальних явищ. Її підхід – відкритий, але критичний. Вона була співавтором однієї статті, де припускалося, що досвід смерті – це прояв певної неврологічної діяльності.

За словами дослідниці, близько половині пацієнтів, які повідомили про свій межовий досвід, смерть взагалі не загрожувала. Вони пережили цей досвід під час якихось травматичних подій, наприклад, пологів. Тож, припускає психолог, якою б не була природа цих відчуттів, люди навряд чи зазирають у потойбіччя.

Рут Ламберт – одна з тих, хто пережила досвід смерті.

"Я відчувала, що йду у якийсь кращий світ, – згадує вона. – Здавалося, що зі мною говорить сам Бог. Але він сказав, що мені ще не час, і я прокинулася".

Рут працює старшим капеланом у лондонській державній лікарні, і чула схожі розповіді і від інших людей.

Вона пригадує, що один чоловік вийшов із коми нажаханий – він побачив диявола, який наблизився до нього і сказав: "Попався! Тепер ти мій!"

Для більшості релігійних людей смерть – це "останні ворота", каже Ламберт, і будь-яка еволюція цього поняття мала би для них велике значення.

Керол Бразерс не пам’ятає, зустрічалася вона з Богом а чи з дияволом.

"Мене не узяв ніхто, – каже вона. – Вони кинули монетку, і та приземлилася на ребро".

Джерело: ВВС Україна

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах