Більшість дітей люблять поїсти. Але деякі – поглинають їжу у нездорових кількостях, що створює чимало проблем для їхніх батьків.
Емілі (ім'я змінене) зрозуміла, що з її чотирирічною донькою щось не так, після одного випадку.
"Якось ще до світанку мене розбудив сигнал морозильної камери. Я спустилась на кухню і побачила, що дочка їсть заморожені картопляники прямо з пакету. Більше я їх не купую – просто не можу".
Це був винятковий випадок, розповідає жінка, однак її донька завжди відзначалася надмірним апетитом.
"Пам'ятаю її перший день в театральній студії. Вона поклала в кишеню спідниці гігантську морквину і сказала, що це на випадок, якщо вона зголодніє. Ростити дитину з таким апетитом – дивно і складно".
У Британії ЗМІ приділяють темі дитячого харчування велику увагу, і недарма. Нещодавно стало відомо, що кількість дітей і підлітків, яких було шпиталізовано через проблеми, пов’язані з ожирінням, за останнє десятиліття зросла учетверо.
Науковці кажуть, що люди мають різний апетит від природи.
"Усі ми різні – не тільки ззовні, а і зсередини", – каже професор Стівен Блум з Імперського коледжу Лондона. Він вивчає біологічні механізми, які контролюють наш апетит.
На одному кінці шкали – діти, котрі перебирають їжею, на другому – ті, хто майже постійно голодний.
Багато хто думає, що вся справа у вихованні, у прищеплених батьками харчових звичках. Але Мішель, мама хлопця з надмірним апетитом, каже, що це не завжди так. Її 11-річний син постійно голодний, і жінка докладає дуже багато зусиль, щоб контролювати його харчування.
"Ви гніваєтесь і звинувачуєте дитину за її апетит, а вона гнівається і ображається на вас. Але в нашому випадку ніхто ні в чому не винен, – каже Мішель (ім’я змінене). – З моїм сином усе в порядку – він не хворий і не має проблем із їжею. Він не обжера, він справді голодний. І себе я також не звинувачую, бо роблю усе можливе, щоб годувати його здоровою їжею.
Це складно – постійно думати про їжу і водночас намагатися це не акцентувати, щоб у дитини не почалося психологічних проблем.
Зараз мій син не товстий, бо я стежу за його дієтою. Також я намагаюсь навчити його їсти правильно і розповідаю про наслідки нездорового харчування. Але він не завжди житиме зі мною, і його майбутнє мене непокоїть".
Такі діти часто мають проблеми з вагою. Емілі каже, що її ненаситна дочка завжди важила більше, ніж її брати й сестри.
"Вона завжди багато їла, навіть коли була немовлям, і її вага часто перевищувала норму. А от її старший брат – худячок, – розповідає жінка. – І справа не в тому, що вона їсть: дайте їй зелений горошок, і вона схрумає його з таким самим апетитом, як інша дитина – печиво. Я їй не потураю, і хоча інколи вона плакала і вимагала їжу, я поводилась твердо. Моя дівчинка не розбещена, вона знає, що їй можна, а що ні. Просто вона любить їжу".
Коли такі діти дорослішають, то починають дедалі більше часу проводити поза домом, і батькам стає ще складніше.
"Коли вона пішла до школи, то на перерві одразу мчала в їдальню, – розповідає Емілі. – Довелося давати їй їжу з собою, бо це був єдиний спосіб контролювати, що вона їсть і скільки".
Науковці зараз намагаються з’ясувати, як можна впливати на апетит.
"Ми знаємо про це дуже мало, бо апетит – річ дуже складна", – каже фахівець із метаболізму Садаф Фарукі. Вона є професором Кембриджського університету, а також керує програмою "Дослідження генетики ожиріння". В рамках цього проекту команда лікарів, медсестер і науковців намагаються зрозуміти, чому деякі люди товстішають легше, ніж інші.
"Ми знаємо, що апетит зумовлений генетично, але середовище і поведінка людини також відіграють свою роль", – каже професорка.
Крім того, на апетит впливає відчуття смаку. Люди сприймають смаки по-різному, тож те, що смакує одному, може бути неприємним для іншого.
Фахівці зі здорового харчування кажуть, що до них досить часто звертаються за скаргами на надмірний апетит дитини. Але в більшості випадків у дитячому переїданні винні батьки. Наприклад, вони кладуть дітям дорослі порції, ставлять дорослі тарілки.
Хтось вважає, що дітям треба дозволити їсти те, що вони хочуть, якщо це не шкодить здоров’ю.
"Діти, як правило, не їдять більше, ніж їм потрібно, – каже Тем Фрай, речник Національного форуму з проблем ожиріння. – Якщо дати їм свободу, вони навчаться регулювати своє харчування. Якщо вони набирають вагу – змусьте їх більше рухатись. Вся справа в тому, щоб збалансувати кількість енергії, яку організм отримує і витрачає".
Але дехто з батьків скаржиться, що ці поради їм не допомагають.
"Я вже не вперше це чую, – каже Мішель. – Та це не про мого сина. Він народився іншим".
Батьки лишаються один на один зі своєю проблемою і змушені викручуватись самотужки.
"Ми з чоловіком поговорили, придумали певні правила і пояснили їх нашій дочці, – каже Емілі. – Ми справляємося, але пам’ятаємо, що коли вона подорослішає – на нас чекають нові проблеми".
Джерело: ВВС Україна