Багато ув’язнених відкривають для себе той факт, що йога та медитація можуть допомогти подолати стрес і напругу від життя за ґратами. Тюремне керівництво також починає усвідомлювати потенційну користь цих занять і надає можливість тренуватись, сподіваючись, що це сприятиме спокійній і позитивній атмосфері у в’язниці, пише Тім Мансел для BBC News.
Його пози вражають чіткістю виконання – і, вочевидь, даються Ніку, якому трохи за сорок, без особливих зусиль.
Ми стоїмо у невеличкій студії йоги у західній частині Лондона, над приміщенням пабу. Денне світло просочується між косими планками жалюзі. Нік робить "другу позу воїна" – руки витягнуті в сторони, одна нога зігнута в коліні, друга випрямлена і відставлена назад. Далі він пропонує продемонструвати стійку на руках – відривається від підлоги на одних долонях, при цьому коліна і ступні зведені разом.
Нік – взірець рівноваги і володіння своїм тілом.
"Ось що значить шість років у тюрмі", – усміхається він.
Тюрма, про яку він говорить, – Вілла Девото в Буенос-Айресі, Аргентина.
"В житті не бачив нічого страшнішого, – каже Нік. – Там немає камер, тільки відкриті крила – і від 100 до 400 осіб на крило. Ліжок теж немає, так що всі сплять штабелями на підлозі". На своєму килимку для йоги він показує, як саме: повертається на бік і підкладає руку під голову.
Повстання у Віллі Девото (1996)
Нік не був безневинним. Разом з другом він керував надзвичайно прибутковим бізнесом – контрабандою кокаїну з Колумбії до Європи. Обидва були мультимільйонерами.
"Фактично ми побудували цілу імперію на кокаїнові гроші. Більшу частину їх ми відмивали в Аргентині. Ми відкрили нічний клуб, кілька ресторанів і ювелірних крамниць, мали автомобілі, яхти, будинки, вілли", – розповідає він.
Все це раптово закінчилось одного вечора у 2004-му, коли Нік вийшов зі свого нічного клубу прямо в засідку поліції. Виявилось, що він уже два роки був під спостереженням. Його засудили до десяти років ув’язнення.
"На початку прийшлося доволі скрутно, – каже він. – Щотижня поруч хтось гинув. Скрізь було необґрунтоване насильство, таке жорстоке, якого я ніколи не бачив в Англії – люди мали при собі мачете, пістолети, леза. На наших очах в’язні постійно калічили і шматували один одного".
"Всі в’язні трималися своїх банд. Як керівники доволі відомої англійської фірми, в Аргентині ми мали багато друзів-колумбійців, тому нас прийняли до колумбійської банди".
Нік прожив у загальному крилі близько року, а потім їх з напарником перевели в окрему камеру, за наказом судді.
"Це теж виявилось складним випробуванням, – розповідає він. – Божевільне і хаотичне життя поступилося місцем ізольованому. В нас не було нічого, тільки порожня кімната з двома ліжками і столом. Саме тоді я й захопився йогою".
Нік відкрив для себе йогу випадково
Нік відкрив для себе йогу випадково, завдяки книжці, яку його співкамерник купив у подарунок своїй дівчині. Тоді Нік ще не знав, що тюремне керівництво по всьому світу поступово визнає йогу як заняття, корисне і для окремих в’язнів і, як наслідок, для виправних закладів.
У 1988 році у Великій Британії заснували доброчинну організацію, мета якої – донести в тюрми йогу і пов’язану з нею практику медитації. Ця організація – тюремний фонд Фенікс (Prison Phoenix Trust) – наразі діє приблизно у 80 тюрмах. Вона проводить заняття з йоги або надсилає ув’язненим книжки і компакт-диски.
"Ми відповідаємо на потребу в’язнів – знайти те, що допоможе їм впоратись з величезним розумовим стресом і тиском, під яким вони перебувають", – каже Сем Сеттл, директор фонду.
Фонд Фенікс працює незалежно від уряду і фінансується виключно добровільними пожертвуваннями. Тим часом шведська пенітенціарна система офіційно прийняла йогу. У державному управлінні тюрем є посада координатора з йоги. Серед його обов’язків – тренування тюремних охоронців, щоб ті могли бути інструкторами з йоги.
В тюрмі міста Ченду, Китай (2010)
Тюрма містечка Устад на півдні Швеції займає кілька невисоких цегляних будівель, оточених парканом з колючим дротом. Як для поселення з менш ніж 20 тисячами мешканців, Устад на диво відомий, – саме тут відбувається дія романів Геннінґа Манкелля про баламутного детектива Курта Валландера.
Це жіноча тюрма, одна з п’яти у Швеції. 65 ув’язнених відбувають тут покарання терміном від одного місяця до всього життя. Живуть вони в одиночних камерах, кожна з яких умебльована ліжком, письмовим столом і стільцем. При кожній камері є туалетна кімната. Одна ув’язнена з Коста-Рики розповідає, що розплакалась від подиву, зайшовши в камеру і побачивши таку розкіш. Це аж ніяк не Вілла Девото.
Від головного входу починається коридор, що веде крізь ряд замкнених дверей повз кухню до майстерні, де жінки збирають пластикові деталі для магазинів сантехніки. Ще далі, де раніше була теплиця, зібралася група жінок, кожна зі своїм килимком. В кімнаті спеціальна дерев’яна підлога. Грає заспокійлива музика, і жінки виконують дихальні вправи.
Після заняття вони охоче розповідають про своє життя в цих стінах – наприклад, Анніка, якій 40 з чимось років, а в тюрмі вона має провести 20 місяців.
"Життя тут складне, – каже вона. – 90% мешканок мають проблеми з наркотиками. Коли вони сюди потрапляють, то різко перестають вживати – можете уявити, як вони почуваються! Всі хворіють, бо не отримують таблеток, зляться і вибухають на рівному місці".
Начальник тюрми Вікторія Рудхольм пояснює, що жінки прибувають сюди у стані величезного стресу. У багатьох за межами тюрми лишаються діти. Багато хто залежить від наркотиків і розуміє, що доведеться перебиватись без них. Тоді вони шукають втіхи хоча б у якихось медикаментах.
"Тут величезний попит на знеболювальні, – каже Рудхольм. – Також жінки просять ліки від шлунку та будь-які інші. Вони вдаються до чого завгодно, аби тільки притлумити свою тривогу".
Йога, за її спостереженнями, допомагає персоналу тюрми працювати з ув’язненими, а саме мотивувати їх до змін в тих сферах поведінки, через які вони й потрапили сюди. Під час інших занять жінки часто сваряться. "Але на заняттях з йоги ніколи не виникає проблем. За всі роки тут жодного разу не порушувалась дисципліна".
Чи можна стверджувати, що йога заспокійливо впливає на атмосферу в тюрмі в цілому?
"Офіційних даних немає, але думаю, що так воно і є. Гадаю, атмосфера в тюрмі стала спокійнішою, адже спокійніші її мешканки".
В багатьох тюрмах також впроваджується медитація, від американського штату Алабама до М’янми. В цій країні у тюрмі провів сім років художник Тейн Лін, заарештований наприкінці 1990-х років через політичні звинувачення. Більшість терміну він відбував у секторі для смертників.
Тейн Лін провів у тюрмі сім років
"Там було дуже темно і моторошно, а оскільки будівля дуже стара, то дах протікав, і підлога постійно була мокра – а ми спали на підлозі, – пригадує він. – Туалету не було, лише одне відро за дверима камери".
Все почалося з того, що Тейн Лін, як і Нік Брюер, прочитав книжку – тільки не про йогу, а про медитацію. Він почав самостійно вчитися медитації, хоч інші в’язні намагались йому заважати.
"То були небезпечні люди. Деякі з них сиділи за вбивства, інші за зґвалтування дітей. Вони тільки й вміли говорити, що про злочини, і постійно заважали мені, коли я медитував".
За його словами, охоронці теж дивились на нього з підозрою, але поступово їхнє ставлення змінилося. Тейн Лін завоював довіру одного з співкамерників, коли запропонував навчити його читанню й письму. Потім й інші почали цікавитись медитацією.
Врешті-решт він наважився звернутись до керівництва тюрми з проханням – чи можна лишати двері камер відкритими на час медитації? Начальник погодився. Це був нечуваний відхід від правил!
"Раніше охоронці мусили замикати всі внутрішні двері, бо інакше в’язні буквально повбивали б одне одного, – каже Тейн Лін. – Тепер двері камер лишались відчиненими цілий день і замикались тільки на ніч".
В’язні по одному приходили до нього в камеру і разом з ним медитували на ковдрі, розстеленій на підлозі. "Хтось медитував півгодини, хтось – годину, але всі мали свою чергу і можливість медитувати".
Вплив йоги на тюремне життя наразі мало досліджений, і більшість відомостей походить з приватних розмов. Проте двоє вчених з Оксфордського університету нещодавно опублікували результати дослідження, в якому взяли участь в’язні семи британських тюрем. На думку дослідників, з результатів очевидно, що йога і медитація у тюрмах можуть принести
значну користь.
Дослідження Мігеля Фаріаса і Емі Білдербек складалося з анкетування і комп’ютерного завдання, де треба було виконати прості інструкції. В’язнів поділили на дві групи – ті, що пройшли десятитижневий курс йоги і медитації, і ті, що замість нього відвідували звичайну фізичну зарядку.
Позитивний вплив йоги помітний і в анкетуванні, проте найпереконливіше про нього свідчать результати комп’ютерного завдання. Воно вимірювало імпульсивність та увагу – і переконало вчених, що вони на правильному шляху.
Нік, котрий провів шість років у Віллі Девото, не може надати наукових доказів, проте переконаний, що йога врятувала йому життя.
"Якби не ув’язнення, я б не зацікавився йогою і не став би тією людиною, якою я є сьогодні. Скоріше за все, мене вже не було б серед живих, – каже він. – Настав момент, коли я зміг порадіти своєму вирокові, адже я відчував особистісний розвиток – величезні зміни, що відбувались в мені через заняття йогою. Я став таким собі вдячним в’язнем, щасливим, що сиджу в тюрмі, розплачуюсь за заподіяне і відновлююсь як людина".
Колишній мільйонер і наркобарон, власник люксових авто, яхт і блискучого нічного клубу в Буенос-Айресі, нині керує скромною студією йоги на тихій вуличці західного Лондона. І з великою усмішкою їздить на маленькому мопеді.
Джерело: ВВС Україна