Нині багато хто складає "список того, що треба зробили перед смертю". Журналістка ВВС Гелен Фоукс розглядає різні бажання, які зазвичай вносяться до такого списку, а також свій власний перелік "ідей для життя".
Що б ви робили, якби дізналися, що ваш час - обмежений: наприклад, що ви можете померти за кілька місяців і точно не пізніше, ніж через п’ять років?
Саме в такій ситуації опинилася я. Минулого року на Святвечір я дізналася, що в мене рак яєчників у невиліковній стадії. Мене почергово накривали хвилі шоку, суму й люті. Але я розуміла: щойно прийду до тями після такої приголомшливої новини, то почну продуктивніше використовувати той час, що мені лишився.
За кілька днів до діагнозу, чекаючи у приймальні на одну з чергових консультацій лікаря, я замислилась про те, чого можу ніколи не спробувати. Деякі думки я відразу ж занотувала у репортерському блокноті. Так я поклала початок своєму списку передсмертних бажань.
Завести собаку, дослідити руїни античного Риму, покататися на водному мотоциклі по Темзі, опублікувати свою книжку, навчитися грати в покер, побачити пінгвінів на Південному полюсі – ось лише дещо з п’ятдесяти пунктів мого списку.
Це часто називають "передсмертними бажаннями", адже автор хоче це зробити, перш ніж настане час помирати. Але таке формулювання мені не до вподоби. Я хочу поставити наголос на житті, а не вмиранні, тому називаю бажання з мого списку "ідеями для життя".
Боротьба з раком настільки жахлива, що може заволодіти всіма вашими думками і діями. Список бажань допомагає зосередитись на іншому і знову почуватися собою. Наразі мені вдалося реалізувати десять моїх бажань.
Я розливала пиво в місцевому пабі, їздила з друзями у Париж на обід, працювала моделлю на подіумі та спускалася на тролеї (швидкісний спуск по канату без кабінки чи сидіння, за допомогою спеціального кріплення на ролику – ред.). На наступних вихідних я вестиму передачу Вибір тижня на ВВС Radio 4 – ще один приклад рідкісної миті.
Найважливіше моє бажання записане нагорі списку – це переїхати у власний будинок у передмісті. Я записала його ще тоді взимку в лікарні. Кілька місяців тому я нарешті придбала омріяний сільський будиночок. Знадобиться ще багато зусиль, щоб його оновити (він надійно "законсервований" у стилі 1980-х), але щойно це станеться, я зможу туди переїхати. Здійснювати те, чого бажала роками, – неймовірне відчуття!
Не впевнена, чи вдасться мені виконати всі пункти списку, але це вдалось Сюзан Спенсер-Вендел з Флориди. Сюзан смертельно хвора на БАС, або хворобу моторних нейронів, яка руйнує нейрони, що керують м’язами; ця хвороба не лікується.
Коли Сюзан дізналася, що лише рік матиме відносно добре самопочуття, вона почала подорожувати разом з дорогими для неї людьми, про що давно мріяла. Зокрема, вона побачила Полярне сяйво з найкращою подругою, а також разом з дочкою-підлітком обрала в нью-йоркських крамницях сукню для майбутнього доччиного весілля – яке, наскільки їй відомо, вона ніколи не побачить.
Сюзан виклала свою історію у книжці Поки не попрощаюсь: рік життя з радістю, яку вона набрала одним великим пальцем на смартфоні. Вона розповіла мені про джерело своєї радості: це здатність отримувати найкращі з можливих враження у найгірших обставинах.
"Я усвідомила глибину своєї любові до людей, що мене оточують, а також глибину їхньої любові до мене. В мене знайшлися друзі, про існування яких я й не знала. Це надихає мене щогодини".
Як і у Сюзан, мій список покликаний повернути мені відчуття, що я керую своїм життям, хоча б частково. Коли вам кажуть, що скоро ви можете померти, більшість з ваших планів на майбутнє ламається. Життя складається з аналізів, процедур і відчайдушного силкування почуватися краще.
Мій список вніс у життя елемент впорядкованості. Не можна більше виправдовувати бездіяльність. Ви маєте йти і робити щось зі списку, не думаючи: "Та ну, зроблю це колись потім". Ви надаєте пріоритет задоволенню і водночас створюєте теплі і значущі спогади. Одна моя подруга провела, мабуть, кількасот годин зі мною у лікарні, тож нам було особливо приємно зробити щось зовсім не пов’язане з хворобою – відвідати майстер-клас з видування скла.
Завдяки списку я зрозуміла, що зайняття, які мені подобаються, позитивно впливають на моє здоров’я. Вони заряджають мене енергією. У травні ми з подругою поїхали подивитись на Стоунхендж на світанку. Щойно я опинилася посередині давніх кам’яних колон, туман від хіміотерапії ніби розвіявся. З годину ми, як зачаровані, спостерігали за перетворенням ночі на день. Але коли ми звідти пішли, чари минули. Невдовзі я вже була така розбита хворобою, що ледь пересувала ноги.
Це було у завершальні дні дуже токсичного курсу лікування. Пережити його мені допомогла один задум – я збиралася відновлювати сили на пляжі, ідеальному до неможливості. Так і сталося – я чудово провела час у Корнуолі (хоч часом і ходила у пальті, настільки там було волого й прохолодно). Це була ідея номер п’ять з мого списку – що показує, як сильно я потребувала тієї відпустки. Людині життєво необхідно мати, на що чекати. Так, я борюся з хворобою-вбивцею, але надія все одно не зайва.
Раніше я дуже любила спорт, і мені досі не вистачає сплесків адреналіну. Отже, я внесла до списку такі пункти як "стрибнути з парашутом" і "поплавати з акулами" – лише тому, що це дуже страшно. Поки я ще не наважилась це здійснити. Проте мене дуже швидко катали трасою для перегонів. Друг домовився, що колишня зірки Формули-1 Девід Култхард провезе мене по трасі Сільверстоун. Швидкість була настільки вражаюча, що я не могла навіть кричати. Виявляється, смертельний переляк допомагає людині відчути себе живою.
Відповісти на свій діагноз списком бажань мене надихнула, зокрема, книжка, яку я нещодавно прочитала, – П’ять речей, про які шкодують смертельно хворі. Її авторка Бронні Вер доглядала за хворими в Австралії. Вона помітила, що багато хто з них шкодує про одне й те саме: наприклад, що вони забагато працювали і не дозволяли собі бути щасливими.
Я взяла у Бронні інтерв’ю для свого документального фільму, і вона розповіла мені про одну з своїх улюблених клієнток, жінку на ім’я Грейс.
Грейс завжди хотіла мандрувати, але чоловік їй не дозволяв. "Вона прожила життя в дуже нещасливому шлюбі з чоловіком-тираном. На старість він захворів і мусив переїхати до будинку для літніх людей. Вона отримала свободу, на яку чекала 50 чи 60 років, а буквально за пару тижнів дізналася, що й сама невиліковно хвора. Тобто вона так і не втілила свої мрії – але взяла з мене обіцянку, що я в своєму житті буду вірна собі", – згадує Бронні.
Я щаслива, що ні про що сильно не жалкую. Це частково пояснюється тим, що колись я вже складала список бажань. Дванадцять років тому в мене вперше знайшли рак. Поки мене нудило від гидких хімічних коктейлів, я думала про те, що зроблю, як тільки одужаю. Я написала список з десяти пунктів. За кілька тижнів по завершенні лікування я вже була у Москві, де втілювала давню мрію – стати зарубіжним кореспондентом ВВС.
Очевидно, що я – палка прихильниця списків бажань; проте я розумію, що вони не для кожного. Цікаво, чи не тиснуть вони на людей? Чи не змушують занадто себе заганяти, щоб встигнути все? Психотерапевт Філіппа Перрі хвилюється, що дехто складає такі списки не з найкращих мотивів.
"Найперша асоціація, яка спадає мені на думку, – це список покупок. Це надто схоже на споживацький підхід. Замість "покупок" – відпустки, подорожі, гострі відчуття. Далеко не завжди людина "відчуває себе живою", як заявляє. Часто вона просто ставить галочки".
Але моя мета – не ставити галочки, а створювати особливі спогади, що об’єднуватимуть мене з найдорожчими людьми. Я знаю, що коли помиратиму і вже нічого не зможу робити, вони сидітимуть біля мого ліжка і нагадуватимуть мені про наші пригоди.
Наприклад, про подорож до Парижа. Про те, як після неквапного обіду нас випадково занесло в один розкішний бар, хоча був ще день. Інша відвідувачка зауважила, як нам весело, і поцікавилась, що ми святкуємо. Після незручної паузи я відповіла, що ми святкуємо життя.
Ідеї для життя Гелен: 1) жити у власному будинку (майже виконано); 2) переїхати до сільської місцевості (майже виконано); 3) завести собаку; 4) знову зіграти в нетбол; 5) відпочити від хіміотерапії на неймовірно прекрасному пляжі (виконано); 6) побачити пінгвінів на Південному полюсі; 7) з’їздити потягом в Париж на обід (виконано); 8) відвідати Помпеї і проїхатись машиною вздовж Амальфійского узбережжя; 9) дослідити стародавні руїни в Римі; 10) поплавати з аквалангом на коралових рифах; 11) пройти трек у Непалі; 12) відвідати Олімпіаду-2016 у Ріо; 13) побачити Полярне сяйво; 14) покататися на верблюді у пустелі; 15) випити мохіто на Кубі; 16) побачити Стоунхендж на світанку (виконано); 17) злітати у космос; 18) вийти заміж; 19) опублікувати свою книжку; 20) презентувати радіопередачу на станції ВВС Radio 4; 21) організувати виставку моїх фотографій корів; 22) попрацювати волонтером; 23) пробігти забіг 5 км; 24) стрибнути з парашутом; 25) політати на планері; 26) проїхатись верхи через Гайд-парк; 27) спробувати кайтсерфінг; 28) спуститися на тролеї (виконано); 29) серфінг у теплій країні; 30) альпінізм на якомусь холодному узбережжі; 31) покататися на водному мотоциклі по Темзі; 32) погойдатись на цирковій трапеції; 33) покататися на повітряній кулі; 34) політати на приватному літаку над Лондоном; 35) політати на замаскованому літаку; 36) дуже швидко проїхати трасою для перегонів (як пасажирка, виконано); 37) переночувати просто неба; 38) зробити тату; 39) коли випаде волосся, намалювати на голові корону хною; 40) знову відростити довге волосся; 41) попрацювати моделлю на показі мод (виконано); 42) навчитися грі в покер; 43) порозливати пиво в хорошому пабі (виконано); 44) провести вечірку в замку; 45) спробувати видування скла (виконано); 46) побачити в Британії тупиків (птахів); 47) поплавати з акулами; 48) поплавати човном у морі серед дельфінів; 49) наловити в банку світлячків; 50) випити шампанського в одному з найкращих барів світу перед Різдвом, щоб відсвяткувати життя, яке все ще триває!
Джерело: BBC Україна