Начальник управління з розвитку сервісів і платіжної системи fintech-компанії LeoGaming Ірина Цибульник - про розвиток ринку небанківських фінпослуг і про те, чому зростає популярність платіжних терміналів і "мобільних" грошей.
Розкажіть про ринок небанківських фінансових установ, в чому особливості його розвитку?
Не секрет, що за останні роки вплив небанківських фінансових установ (коротко – НФУ) на фінансовому ринку України істотно зросла. Сталося це як з природних причин розвитку ринку в умовах чинного законодавства, так і з огляду на зміни в структурі самої фінансової системи.
Кілька років тому з ринку пішли невеликі банки, які не витримали кризових явищ у вітчизняній економіці. Ні, їх місце не зайняли фінансові компанії – вони не можуть цього зробити, оскільки банки і НФУ – це різні сутності фінринку, незважаючи на спільність деяких фінансових послуг. Однак в ситуації, що склалася, коли зріс регулятивний тиск на банки, фінкомпанії зайняли ті ніші, в яких банки більше не могли працювати. НФУ стають трансакційними організаціями платіжних систем, в які входять банки. Саме так, наприклад, працює міжнародна платіжна система LEO.
Це створило дисбаланс на ринку, який, власне, і вирішив закон про спліт (№ 79-IX), що набрав сили в липні 2020 року. Нагляд за фінансовими компаніями перейшов до НБУ, а це, в свою чергу, уніфікувало "правила гри" за основними фінпослугами, які надають всі учасники. Мова, звичайно, про грошові перекази, кредитування і валютообмінні операції. Фінкомпанії нерідко створюють сильні fintech-бренди, з якими активно працюють банки – фінансова компанія розробляє технічне рішення, банк надає фінансові можливості. Таким чином, за останні роки в Україні активно створюється цілісна екосистема, в якій небанківські фінустанови займають дуже міцну позицію.
У яких сегментах небанківські фінустанови можуть скласти конкуренцію банкам?
Банки не можуть надавати абсолютно всі види фінансових послуг. Ці функції найчастіше виконують НФУ. Мова, в першу чергу, про страхування. Якщо банк надає страхові послуги, то це відбувається у співпраці з НФУ і банк є страховим посередником.
По-друге, це кредитування. Тут банки і НФУ "ведуть гру" на одному полі, але з різною аудиторією. Небанківські фінустанови працюють з тим сегментом клієнтів, які зацікавлені в кредитних послугах, але не можуть отримати кредит в банку через більш високі вимоги до кредитоспроможності. Це малозабезпечені фізособи, які користуються послугами кредитних фінкомпаній або ломбардів. Відсоток по кредиту там вище саме через ризиковість операції.
По-третє, це валютообмінні операції. Як відомо, фінансовій компанії з валютною ліцензією набагато простіше відкрити пункт обміну валют, ніж банку – нове відділення. Тому логістично НФУ охоплюють набагато більше клієнтів, часом впроваджуючи інноваційні кейси. Наприклад, наша фінансова компанія "Леогеймінг Пей" запустила першу в Україні касу валютообмінних операцій з програмним РРО (реєстратором розрахункових операцій – РРО).
Як набрання чинності нового закону про фінмоніторинг вплинуло на фінринок і на клієнтів фінкомпаній?
Новий закон № 361-IX удосконалює процедуру фінансового моніторингу та приводить її у відповідність зі стандартами фінансового моніторингу, встановленими світовими і європейськими нормами.
Перш за все, варто відзначити, що закон розширює і посилює вимоги до ідентифікації тих, хто робить грошові перекази. Наприклад, поповнення того чи іншого сервісу через термінал тепер обмежене сумою 4999,99 грн. Для проведення платежу на суму 5 тис. грн. і більше необхідно вводити ідентифікаційні дані. Раніше така вимога теж існувала, але застосовувалося для сум від 15 тис. грн.
Але є і виключення. Обмеження до 5 тис. грн. не стосуються:
• оплати комунальних послуг, податків, штрафів, інших бюджетних платежів (незалежно від суми);
• операцій з погашення кредитів в сумі до 30 тис. грн.
При цьому збільшена гранична сума операції, що підлягає фінансовому моніторингу, зі 150 тис. грн. до 400 тис. грн.
Новий закон вводить ризик-орієнтований підхід при здійсненні фінансового моніторингу, а це означає глибшу перевірку для підозрілих клієнтів і спрощену – для надійних.
Ще закон впроваджує довгоочікувану можливість дистанційної верифікації клієнта без його фізичної присутності. Тепер перевірку ідентифікаційних даних клієнта можна здійснювати, наприклад, за допомогою системи BankID НБУ або за допомогою кваліфікованого електронного підпису. Ще одним з суворих нововведень є нові підходи до відповідальності СПФМ (суб'єктів первинного фінмоніторингу) за порушення вимог закону. Значно збільшилися розміри штрафів. Крім того, встановлені розміри штрафу за конкретні види порушення.
Як розвивається термінальний ринок (платіжні термінали) в умовах зростання популярності безготівкових платежів?
Ринок продовжує зростати. І вже цей факт прибирає будь-яку негативну конотацію з даного питання. Термінальний бізнес знаходить для себе нові ніші і варіанти роботи в реаліях зростаючої cashless-економіки. Але при цьому варто пам'ятати, що основна аудиторія клієнтів платіжних терміналів – а це мільйони українців – не перестала раптом платити готівкою через те, що у них, скажімо, з'явилася карта з PayPass, якою вони оплачують продукти в супермаркеті. Скажу навіть більше – коронавірус не відучив людей платити в терміналах: у 2020 році ми спостерігали стабільне зростання обороту по нашим сервісам. Наш маркетинг стимулював цей попит акціями, але в цілому ситуація така: залишившись вдома, люди грали в ігри. Проте поповнення вони звикли робити готівкою в терміналі, який стоїть в найближчому продуктовому. Вони не хочуть вводити всі дані карти в браузері.
Якщо ж говорити про розвиток, то тут є кілька крутих проектів. Наприклад, термінальна мережа iBox перша почала встановлювати NFC-рідери на термінали. Завдяки їм клієнтові не потрібно вводити 16 цифр банківської карти для поповнення – досить лише прикласти карту до рідера. А на терміналах Sistema вперше запустилася верифікація за допомогою програми "Дія", завдяки чому клієнт може здійснювати платежі на суми понад 4999 грн.
Чи можуть термінали конкурувати з онлайн-платежами, і в яких саме сегментах?
Їм не потрібно конкурувати, адже вони співпрацюють. Однією з найпопулярніших послуг в платіжних терміналах вже є поповнення банківських карт. Фактично, термінал став медіатором переходу від готівкової до безготівкової економіки.
Платіжний термінал – один з багатьох популярних способів оплати за товари і послуги. І бізнес працював, працює і буде працювати з ним, адже бізнесу потрібно бути там, де є його клієнти.
Яка роль мобільних грошей в українських реаліях, наскільки це поширений засіб платежу, в яких випадках він використовується?
Це зручна небанківська платіжна альтернатива. Метод оплати "мобільними грошима" – еволюція платежів за допомогою SMS-команд, яка існує в Україні майже 20 років. Тепер же кнопки оплати мобільним балансом з'являються в платіжних формах сайтів і додатків нарівні з опціями оплати банківською картою.
Взагалі, поширеність мобільних грошей залежить від категорії. Наприклад, в поповненні онлайн-ігор частка оплат мобільними грошима становить від 5 до 30%, залежно від сервісу. Оператори вкладають ресурси в розвиток своїх "платіжних кнопок", досліджуючи нові ніші. Наприклад, LeoGaming разом з "великою трійкою" операторів запустили оплату паркування через SMS-команди в Харкові. Попит вже в перші дні перевищив всі наші очікування.
Які напрямки застосування мобільних грошей перспективні, наведіть приклади, як мобільні гроші можуть бути корисні пересічному споживачеві?
Головна перевага в простоті і зрозумілості цього інструменту для його цільової аудиторії – людей віком 35-55 років. Вони звикли платити так роками (до слова, вони ж - активні користувачі терміналів). Оплата проходить моментально, потрібно лише підтвердити її SMS-кодом. До того ж, в Україні залишається великий сегмент людей, які не мають банківської карти. Оплата мобільними грошима для них – хороша заміна розрахунку карткою.