Російський видавець про продаж UMH: В Україні ніхто не купує медіа лише з комерційних міркувань

Один із найбільш відомих та впливових російських видавців, голова наглядової ради ВД Sanoma Independent Media та президент холдингу РБК Дерк Сауер в ексклюзивному інтерв'ю Корреспондент.biz розповів про своє бачення ситуації із продажем найбільшого українського медіахолдингу, UMH Group, а також про те, як подібні операції відбувалися в РФ.

Нагадаємо, що UMH group та група компаній ВЕТЕК Сергія Курченка підписали угоду купівлі-продажу 98% акцій медіа-холдингу. Операція буде завершена у першому кварталі 2014 року. До цього часу управлінський менеджерський склад UMH group залишається незмінними.

Експерти оцінюють угоду з продажу UMH Group у сотні мільйонів доларів, у ЗМІ також була озвучена цифра у $370 млн. Крім того, у пресі неодноразово з'являлася інформація про те, що за структурами Курченка може стояти народний депутат Артем Пшонка, син Генпрокурора України, або ж Олександр Янукович, син Президента. У самій компанії це всіляко заперечують.

- Менше ніж через два роки в Україні відбудуться президентські вибори. Як ви вважаєте, чи є в угоді політична складова?

- У таких країнах, як Україна та Росія, політика і бізнес завжди нерозривно пов'язані. Тому ніколи не потрібно відкидати політичні мотиви у прийнятті рішень у бізнесі. Тут ніхто не купує медіа виключно з комерційних міркувань. І не потрібно забувати, що той, хто придбав UMH - олігарх. Але водночас хочу зазначити, що як власник медіа я прекрасно розумію Бориса Ложкіна. Рішення продати компанію, коли з'являється можливість зробити це за такою привабливою ціною, мені зрозуміле. Я знаю, що UMH group є успішною і прибутковою медіакомпанією вже дуже багато років. Ложкін за 20 років виконав відмінну роботу. І я дуже сподіваюся, що новий власник продовжить її і зробить компанію ще більш успішною.

- Якщо UMH все-таки став об'єктом поглинання структур, пов'язаних із найближчим оточенням Віктора Януковича, чи зможе новий інвестор направити в потрібне русло роботу настільки великого холдингу?

- Це нерозумно - використовувати медіа компанію, що успішно працює, як інструмент політичного впливу. І це зруйнує цінності UMH, стане кінцем усієї компанії.

- Преса наводить експертну оцінку угоди з придбання UMH - $400-500 млн. Якщо це так, чи можна назвати операцію успішною?

- Думаю, що це надзвичайно успішна угода для Ложкіна та Горяїнова (Вадим Горяїнов - один із російських акціонерів UMH - ред.).

- Після оголошення про продаж UMH group головний редактор українського Forbes Володимир Федорін заявив, що не зможе працювати із новим власником, оскільки той був об'єктом розслідувань журналістів видання. Як вирішити конфлікт інтересів так, щоб не постраждало видання та інтереси читачів?

- Я не думаю, що це нерозв'язна проблема. Ось, наприклад, коли Михайло Ходорковський був акціонером нашої компанії Independent Media газета Moscow Times, що видавалася нею, писала досить критичні матеріали про його бізнес. Пізніше акціонером Independent Media був Володимир Потанін (у той час - співвласник групи ОНЭКСИМ - ред.). І в той самий період усі визнавали, що газета Ведомости - незалежне видання. Незалежність редакції можлива, якщо вам вдасться вибудувати стіну між комерційними матеріалами або рекламою і контентом, який створюють журналісти.

- Борис Ложкін - чи не єдиний гравець на українському ринку, для якого медіа були бізнесом. Що обіцяє якості видань UMH прихід інвестора, який раніше не працював зі ЗМІ й у якого, можливо, не буде мети і навіть можливості робити компанію прибутковою?

- Знову приклад: холдинг РБК був куплений Михайлом Прохоровим. Я знаю, що він ніколи не втручався в роботу редакцій. Причому він завжди хотів, щоб РБК був здоровим та успішним бізнесом. Цілком можливо, що цей хлопець, новий власник UMH, - вчинить розумно, найме професійних менеджерів, які розуміють, що таке медіабізнес і дозволить цим людям керувати компанією.

  Ложкін розповів подробиці угоди з Курченком

 

- Як у Росії розвивалися холдинги, придбані олігархами, для яких медіа - непрофільні активи?

- Усе залежить від конкретного власника. Деякі з компаній розвивалися успішно, деякі не дуже. РБК належить олігархові, але компанія працює виключно як бізнес. ПрофМедиа належить олігарху Потаніну, але це теж бізнес. Ось лише два приклади, але можна знайти ще багато.

- Коли подібні угоди укладалися в Росії, чи виникали в учасників ринку та суспільства питання про походження капіталу покупців?

- У Росії зазвичай відомо, звідки в олігархів гроші. Адже всі знають, якими компаніями вони володіють і яким бізнесом займаються. Можливо, Україна ще до цього не прийшла. Але у випадку з UMH це не найголовніше питання. Найважливіше, що новий власник збирається робити з компанією. Чи дозволить він професіоналам керувати нею як справжнім медіабізнесом? Тому те, про що ви запитали, не є найбільшою проблемою.

- Свого часу ви продали свою частку у великій медіакомпанії. Як вам далося це рішення? Не шкодуєте зараз?

- Ні, не шкодую. Я будував компанію протягом 20 років. Але в якийсь момент уже не хочеться займатися звичними щоденними проблемами, виникає потреба відійти та озирнутися. І це хороший момент для того, щоб продати бізнес.

- Поділіться досвідом - які дії щодо захисту редакційної політики - підписання угоди, громадські та редакційні ради, - можуть допомогти відрегулювати відносини власника і редакції?

- Якби я був власником Forbes або будь-якого іншого видання, у першу чергу я б прагнув захистити недоторканність редакційної політики. Яка цінність видання, якщо власник бере участь в ухвалення рішень редакції? У цьому випадку цінність Forbes як незалежного видання зникає. Я б порадив створити незалежну редакційну раду і залучити авторитетних людей, які вирішували б, хто буде наймати редакторів та журналістів, як формувати редакційний бюджет, і так далі. Ця рада могла б стати буфером між власником та редакцією.

- Що ви порадите тим журналістам в UMH, які заявили про те, що покинуть свої видання після завершення угоди?

- Мені здається, спочатку вони повинні все-таки почекати і подивитися, як буде поводити себе новий власник, і вже потім щось робити. Це було б зріле рішення. Піти можна завжди, але якщо новий власник погодиться заснувати структуру, яка захистить журналістів від втручання в їхню політику, є сенс і залишитися.

- А що робити журналістам та редакторам у випадку, якщо вони зіткнуться із втручанням нового власника в їхню роботу?

- Вони повинні негайно оприлюднити цей факт для своїх читачів.

- Яку пораду ви дали б новому власнику UMH - що йому необхідно зробити, щоб дійсно довести: редакційна політика не зміниться?

- Найняти для управління компанією хороших професіоналів, і ніколи, ні за яких обставин не дзвонити редакторам.

- Як редакціям зберегти незалежність в умовах, коли основний бізнес власника залежить від добрих відносин із владою?

- Єдина річ, яку вони повинні робити - це виконувати свою роботу добре. Залишатися журналістами незалежно від того, чи є власником Руперт Мердок, чи хто-небудь інший. Максимально добре робити журналістську роботу набагато важливіше за те, хто володіє медіакомпанією.

- Що взагалі робить редакцію незалежною? Чи є обов'язкові, базові умови?

- Можливість професійно і відповідально писати про речі, які, на думку редакції, є важливими.

***

Дерк Сауер народився в Амстердамі у 1952-му році. У 1998 році він заклав свій будинок у Голландії і вирушив до Росії, щоб запустити там видання міжнародного рівня. У 1992 році він створив компанію Independent Media, що почала видавати в Росії Cosmopolitan, Playboy, Esquire, National Geographic, а також запустила журнал Афиша та газету Ведомости. Сауер тричі продавав бізнес. У 1998 році 35% акцій Independent Media придбав голландський медіаконцерн VNU, через 5 років Сауер викупив їх і перепродав холдингу ПрофМедиа. У 2005 році викуплений у ПрофМедиа пакет разом з іншими 65% акцій Independent Media був проданий фінському медіахолдингу Sanoma за $142 млн.

UMH group - одна з найбільших мультимедійних груп у Східній Європі. В Україні управляє портфелем з понад 50 брендів із лідируючими позиціями на ринках інтернету, радіо та преси. У Росії входить до десятки найбільших гравців видавничого ринку. За оцінкою РБК.Рейтинг увійшла до топ-15 найбільших медіа-компаній на території пострадянського простору. Від травня 2008 року GDR компанії котируються на Франкфуртській фондовій біржі. У 42 офісах компанії у Росії та Україні працює близько 4000 співробітників. До портфелю компанії входять такі бренди як: Forbes, Vogue, Корреспондент, Теленеделя, i.ua, bigmir.net, football.ua, Ретро FM, Наше радио, EuropaPlus, Авторадио, Аргументы и Факты, Комсомольськая правда та інші.

Корреспондент.biz