Фото: Новинар
Одна з головних проблем підсолоджувачів зі стевії - їхній смак більше схожий на локрицю, а не на звичайний цукор
Для харчової промисловості стевія – чарівна рослина. Її листки у 300 разів солодші за цукровий буряк або цукрову тростину, не містять калорій та не спричиняють карієс.
150 мільйонів людей у світі використовують цю рослину та екстракти з неї. Звичайний цукор вона поки замінити не змогла. "Стевія активно використовується у певних нішах, наприклад, штучних підсолоджувачах,- розповідає Сольвейґ Шнайдер з Федерації виробників солодощів. – Цукор все одно потрібен, адже для випічки, наприклад, стевія поки не дозволена".
Є й ще один технічний нюанс. Мізерної порції стевії буде достатньо для підсолодження тіста для торту, однак без цукру буде бракувати об'єму. "Найкраще вона годиться для карамелі або жувальних цукерок",- каже Шнайдер.
Китай – найбільший виробник стевії
Індустрія напоїв, яка є найбільшим споживачем цукру, експериментує з солодкою травою. Вже 2007 року Coca Cola зареєструвала патенти, в яких ідеться про використання стевії як підсолоджувача. У США та Європі можна придбати лимонади з цим замінником цукру. Конкурент Pepsi також підтягується.
Бразильський професор Сильвіо Клаудіу да Коста прогнозує, що стевія ще спричинить революцію на ринку харчових продуктів. "Я знаю про колосальний потенціал глікозидів, насамперед ребаудіозиду А, вже 25 років. Він є натуральним, безпечним, без калорій, має насичений смак та не призводить до карієсу",- говорить науковець.
"Бразилія була першою країною, котра в промислових масштабах почала виробляти стевію та змогла досягти 90-відсоткової чистоти екстрактів",- каже експерт. У бразильському штаті Парана колись були розташовані найбільші в світі плантації стевії. Однак виробництво було дорогим, а ціна неконкурентоздатною. Селяни тоді припинили її вирощувати.
Нині Китай став головним виробником стевії, його частка становить 10% на світовому ринку. В Азії рослину відкрили на початку 1970 років, тоді ж почали промислово переробляти.
Споживачі хочуть натуральних підсолоджувачів
Шкідливої дії на здоров'я людини поки що не спостерігалося. У Південній Америці фахівці посилаються на столітній досвід вживання рослини без якихось негативних наслідків. Незважаючи на це, повноцінно дозволити використання стевії в ЄС заважає саме турбота про здоров'я людини. У 80-х та 90-х роках експерименти на пацюках показали, що продукт розпаду стевіозиду потенційно може сприяти раку. В зв'язку з цим американське управління нагляду за якістю їжі та медикаментів (FDA) та Всесвітня організація охорони здоров'я виступили з застереженням стосовно стевії.
До цих досліджень була причетна хімічна промисловість. Професор Ян Ґойнс вбачає тут ознаки боротьби за багатомільярдний ринок солодощів. "Не цукрове лоббі постраждає від наступу стевії, а насамперед виробники хімічних підсолоджувачів. Споживачі хочуть натуральних солодких речовин",- каже професор молекулярної фізіології Ботанічного інституту Католицького університету в бельгійському Левені.
Протягом 15 років він займається "легалізацією" стевії. "Європейські закони в сфері харчових продуктів використовують аргумент продуктової безпеки, щоб не допускати на ринок добрі продукти. Якби безпека була справді важливою, тоді б слід було дослідити всі карамелізовані цукропродукти. Я впевнений у тому, що там можна знайти канцерогени, тобто шкідливі речовини, які викликають рак",- критикує він. Не від стевії хворіють, а від надмірної кількості цукру, додає учений.
За даними ВООЗ, майже 350 мільйонів людей страждають на цукровий діабет, а світове споживання цукру становить 150 мільйонів тонн на рік, що відповідає обороту в понад 60 мільярдів євро. Попри те, що споживання зростає, перспективи для європейських цукровиробників не дуже привабливі. Аграрні країни на кшталт Бразилії можуть вирощувати в кілька разів дешевшу цукрову тростину, потенціал стевії там радше недоречний.
Ян Ґойнс переконаний, що свою роль відіграють корупція та інтереси цукрового лоббі. На його думку, воно працює за взірцем тютюнових концернів і хоче запобігти будь-яким змінам на ринку цукру.
100 грамів стевії відповідають 40 кілограмам цукру
Німецький знавець стевії Удо Кінле, у свою чергу, не вірить у те, що дослідження було сфабрикованим: "Немає жодних доказів, що тут простежується рука цукрових компаній. Це теорії змови". Щоб отримати дозвіл на використання певного харчового додатку, потрібне підтвердження нешкідливості для здоров'я. Це підтвердження, каже експерт з Гогенхаймського університету, отримується шляхом токсикологічного дослідження. Така процедура відповідає вимогам ЄС та потребує часу.
Дискусія довкола стевії точиться і в інтернеті. Користувач одного з блоґів, приміром, пише: "Щоправда, від стевії не пересихає в горлі, але солодкість настільки ж потворна, як і в штучних підсолоджувачах. Для мене це не є альтернативою доброму старому цукру". Продукти її переробки рослини за присмаком нагадують локрицю, і в цьому якраз полягає один з головних викликів – смак продуктів зі стевії повинен стати якомога ближчим до смаку цукру.
Джерело: Українська служба DW