Сьогодні льодовики все частіше показують те, що вони колись поглинули: літаки, що розбилися, або ж тіла зниклих альпіністів. Про танення льодовиків розповідає швейцарський дослідник Самуель Нуссбаумер.
31-річний швейцарський науковець-гляціолог Самуель Нуссбаумер працює в Цюріху у Всесвітній службі моніторингу льодовиків (WGMS), яка спостерігає за льодовиками та аналізує їхній розвиток.
Deutsche Welle: Пане Нуссбаумер, Ви та Ваші колеги-науковці пильно стежите за льодовиками в світі. Яка ситуація із льодовиками в Гімалаях?
Самуель Нуссбаумер: У Гімалаях, на відміну від Альп, протягом тривалого періоду було дуже мало досліджень. Це, звичайно, призводить до певних проблем, адже досі лишається багато білих плям. Однак загалом льодовики там суттєво відступили, аж до регіону Каракорум, де можемо спостерігати вже урівноважений баланс маси.
Цей відступ льодовиків у Гімалаях дуже помітний та викликає у вас занепокоєння чи льодовикова маса рухається у цілком прийнятних рамках?
Це нормально у глобальному порівнянні. Однак не є нормальним в тому розумінні, що ще ніколи – від самого початку наших спостережень – це не призводило до таких швидких змін.
Яку роль у цьому розвитку відіграє зміна клімату?
Льодовики загалом реагують на клімат, тобто на температуру, опади і випромінення. Коли стає тепліше, льодовики тануть і відповідно відступають. У цьому розумінні ми можемо сказати, що відступ льодовиків у Гімалаях також пов’язаний зі змінами клімату. Проте постає питання, який вплив на це має антропогенний фактор, тобто діяльність людини. Звісно, існують і природні зміни клімату, але вони значно менші за антропогенний вплив. На це вказує моделювання змін клімату з 1950-х років.
Погляньмо на Альпи: чи побачать наші онуки льодовики в Швейцарії, Австрії чи Баварії?
Передбачається, що до 2050 року збережеться лише чверть від сьогоднішньої площі льодовиків, а в 2100 році в літні періоди безсніжною буде область до 3500 метрів над рівнем моря, однак можливі також регіональні відмінності. Це означає, що нижче цього рівня не утворюватимуться льодовики, адже сніг є основою для льоду. Льодовики реагують на зміни, але з певною затримкою. Наприклад, найбільший льодовик в Альпах – Великий Алеч – потребує 50 чи навіть більше років, щоби пристосуватися до клімату. Тому частини льодовика існуватимуть і за сто років.
Танення льодовиків пришвидшується?
Так. Для льодовиків у Альпах катастрофічним через надто спекотне літо був 2003 рік. Тоді сніг розтанув аж до висоти в 3500 метрів над рівнем моря. Тому на льодовиках не відбулося накопичення свіжого снігу, який би згодом перетворився на вічний сніг, а потім на лід. На льодовиках з’явився пил та навіть дрібні темні частки. А крізь темні поверхні тепло поглинається ще краще, тому танення посилилося.
Які наслідки для гірських екосистем має відступ льодовиків?
Льодовики зберігають зимові опади, які влітку перетворюються на воду. Таким чином вони забезпечують рух стоків від зими до літа. Якщо це усунути, навесні збільшується небезпека повеней, адже тала вода біжить надто швидко. А влітку, навпаки, може бути нестача води.
Коли льодовики відступають, вони також лишають за собою нестійкі морени або накопичення породи. Там може виникати загроза селевих потоків. Або ж утворюються нові льодовикові озера, де є ризик того, що їхні води раптово хлинуть у долини. У Гімалаях це також велика проблема.
Цей феномен зараз трапляється дедалі частіше?
Так, зараз саме так формується озеро на льодовику Нижній Гріндельвальд. Щоби знизити ризик для мільйонів людей, там прорили спеціальний тунель через скелю, аби вода могла стекти. У Європі ми можемо вирішити фінансову складову питання, натомість у Гімалаях грошей на такі проекти немає.
Насправді, це лише робота над симптомами. А причини перетворення вже не можна зупинити?
Саме в цьому й полягає проблема. Кліматична система – дуже інертна. Хоча ми сьогодні різко скоротили викиди СО2, тим не менше у найближчі 50 років потепління все ще відбуватиметься.
Так виникає спокуса сказати: ми можемо нічого й не змінювати, адже в результаті льодовики все одно зникнуть.
Гляціологія дедалі більше асоціюється із ностальгією. Ще 150 років тому існувала справжня «льодова розкіш», а сьогодні можна побачити лише її мізерні залишки. В майбутньому, можливо, льодовиків зовсім не стане. Можливо, мої онуки й зовсім не знатимуть, що таке льодовики, а тому й не сумуватимуть за ними. Однак дійсно існують негативні наслідки відступу льодовиків, і вони описані науковцями. Це справді тривожна тенденція.
Джерело: Українська служба DW