У кризових країнах Європи німецьку канцлерку Анґелу Меркель дедалі частіше зображають в есесівській формі або взагалі в образі нового Гітлера. Криза економічна переросла в кризу політичної культури?
Криза політичної культури почалася три роки тому в Греції. Розгнівані греки вийшли на вулиці Афін з плакатами, на яких канцлерка Німеччини Анґела Меркель була зображена в есесівській уніформі. Відтоді подібні метафори нерідко можна було побачити і в інших країнах. Політика жорсткого заощадження, яку провадить Меркель, в очах багатьох демонстрантів є спробою Німеччини нав'язати Європі своє лідерство. Тому в них миттєво спливають спогади про часи націонал-соціалізму.
Грецька трагедія
Для Греції назва селища Дістомо стала одним із символів нацистських злочинів у часи окупації. У 1944 році есесівці, помстившись за напад партизанів, по-звірячому вбили понад 200 мирних мешканців села, серед яких були діти, жінки та літні люди.
Сьогодні, майже 70 років по тому, чимало греків знов почуваються безпорадними жертвами. Безробіття серед молоді перевищує 50 відсотків, на третину зросла кількість самогубств. Незалежно від того, хто винен у катастрофічному становищі - глобальна фінансова криза, некомпетентність і безвідповідальність грецьких політиків, - у пам'яті людей спливають картини минулого.
Перед їхніми очима - Німеччина, яка відносно добре пережила кризу. І Анґела Меркель, що вимагає якнайсуворіше заощаджувати. Не лише прості демонстранти, а й грецькі мас-медіа влаштовують гнівні атаки на Німеччину. Порівняння з режимом націонал-соціалізму забезпечують телевізійним шоу рекордні рейтинги.
Кіпріоти знайшли цапа-відбувайла
Кіпр не зазнав німецької окупації. Але в розпал кризи й тут демонстранти зодягали маски Анґели Меркель із гітлерівськими вусиками та виходили на вулиці з плакатами Нацистська Німеччина жива.
В Іспанії в роки війни владарював фашистський режим генерала Франко. Але ось на сторінках однієї з найбільших іспанських газет професор економіки допускає таке порівняння: "Меркель, як свого часу Гітлер, оголосила Європі війну. Цього разу - щоб забезпечити економічний простір". Редакція газети поспішила відхреститися від цієї заяви, проте атмосферу вже отруєно.
Крах політичної культури?
"Абсолютно невиправданими" називає подібні порівняння професор Олаф Швенке. Багато років він був депутатом Європарламенту, а нині очолює Німецьке об'єднання Європейського культурного фонду. "Однак психологічно це якось можна пояснити", - зауважує професор. Проблема, на його думку, полягає в тому, що протягом останніх років та місяців політики не потурбувалися про те, щоб пояснити мешканцям кризових країн, що йдеться про європейську солідарність і допомогу, а не німецьку зверхність. Гасло "ми все робимо правильно, вчіться в нас" - це неправильний шлях.
На сторінках німецької газети Süddeutsche Zeitung грецький письменник Петрос Маркарис не жаліє критики на адресу власного уряду. Але при цьому зауважує, що майже всі балканські народи почуваються безневинними жертвами. З іншого боку, "німці пишаються своїми досягненнями й хочуть, щоб усі європейці, особливо південні, наслідували їхній приклад. При цьому німці забувають, що в південних європейців інші традиції та культура", - нагадує Маркарис.
Німці як спонсори "лінивих греків"
Найбільший німецький таблоїд Bild полюбляє вбиратися в тогу захисника німецьких платників податків. За інтерпретацією газети, саме німці платять за помилки інших країн ЄС. "Коли ситуація надто складна, є попит на прості відповіді", - констатує керівник берлінського бюро Європейської ради з міжнародних відносин Ульрике Ґеро. Німецькі популісти надто довго зводили грецьку кризу до формули "ліниві греки". Тож, нині у відповідь звучать порівняння Меркель із Гітлером.
На думку Ґеро, все це показує, наскільки "тонким є лак загальної політичної культури, який Євросоюзу вдалося нанести за 50 років інтеграції". Проблема криється навіть не стільки в політичних помилках, скільки в нечуваному масштабі кризи. "Адже йдеться не тільки про кризу євро чи боргову кризу південних країн ЄС, ідеться про кризу капіталізму, банківську, суверенітету західних країн, кризу всієї системи", - перелічує політолог.
Не тицяти одне в одного пальцем
Олаф Швенке переконаний: цьому можна було запобігти. Він вважає, що від початку було ясно: криза викличе антипатію до Німеччини, яка досі краще за інших порається з її наслідками. Варто було заздалегідь розробити програму профілактики подібних конфліктів.
Ульрике Ґеро пропонує всім сторонам змінити тон. "Безперечно, що в кіпрян була хаотична бізнес-модель. Але німці закривали очі й заробляли на цьому. Зрозуміло, що французам необхідні структурні реформи, але і французи праві, коли кажуть, що Німеччина виграє завдяки тому, що зарплати тут зростали повільніше, ніж у інших країнах. Ніхто не безгрішний".
Грецький письменник Петрос Маркарис вважає, що Європа вкладала багато грошей в економіку і надто мало - в культуру та спільні цінності. "От якби грекам розвести емоції дещицею розуму, а німцям розум – дещицею співчуття, обидва народи від цього тільки виграли б", - переконаний він.
Джерело: Українська служба DW