Орендна плата за квартири в німецьких містах зростає так стрімко, що стає багатьом не по кишені. Дехто вбачає порятунок у збільшенні соціального житла. Але чи це так?
Уявіть собі самотню стареньку, котра живе у просторій квартирі в Мюнхені. Оскільки вона винаймає своє житло вже протягом 20-30 років, то платить порівняно невелику орендну плату. Тепер ця немолода жінка хотіла би переїхати до меншої квартири, адже вона не користується більшістю своїх кімнат. Проблема ж у тому, що орендна платня останніми роками так сильно зросла, що значно менша квартира на сусідній вулиці коштує не дешевше, ніж її старе помешкання. А можливо, навіть і більше.
Схожа ситуація нині у багатьох інших німецьких містах, таких як Мюнхен, Гамбург чи Фрайбург, каже Ульрих Ропертц, речник Німецької спілки квартиронаймачів. Дедалі більше людей прагнуть переїздити у міста. "А ті, котрі живуть у містах, не хочуть з них виїжджати", - зауважує Ропертц. Ще одна проблема: будується недостатньо нових помешкань.
Високий попит
"Нині спостерігається високий попит на житло у великих містах", - відзначає економіст, експерт з нерухомості Міхаель Фойґтлендер з Інституту німецької економіки у Кельні. Як приклад він називає німецьку столицю. 2011 року у Берліні було збудовано 6000 квартир, а кількість жителів столиці тоді зросла на 41 тисячу. Тим, хто нині шукає квартиру в місті, доводиться складно.
Хорошого житла мало і воно дороге. За даними Німецької спілки квартиронаймачів, мюнхенці платили за свої квартири 2009 року 9,99 євро за квадратний метр, що було тоді найвищим показником по всій Німеччині. У таких великих містах, як Кельн, Штуттгарт, чи Вісбаден один метр у помешканні площею 65 квадратних метрів у центрі коштує щонайменше 7,30 євро.
Для порівняння: у таких не зовсім популярних містах, як Бранденбург на Гафелі або Еберсвальде, за даними спілки квартиронаймачів, один метр коштує 3,5 євро. Як правило, той, хто здає житло новому квартиранту, може сам визначати нову ціну. "У нас є закріплене законом правило, яке визначає, що господарі квартир, укладаючи нові угоди, можуть вимагати, що хочуть, якогось законодавчого обмеження немає", - каже Ульріх Ропертц зі спілки квартиронаймачів. Це, за його словами, призводить до того, що орендатори, які укладають нову угоду, платять на 20, 30 або навіть 40 відсотків більше, ніж звична середня у цій місцевості платня.
Соціальне житло
Німецька спілка квартиронаймачів вимагає більше інвестицій у так зване соціальне житло. Це квартири, які підтримує держава, і орендна платня в них не повинна перевищувати певну визначену межу. За допомогою цього і люди, які мало заробляють, можуть дозволити собі житло в хорошому місці. Соціальне житло має давнішні традиції у Німеччині. Ще в 1920-х роках виникли перші такі поселення, де пропонувалися гарні умови для життя людям, які мають низькі прибутки.
Міхаель Фойґтлендер з Інституту німецької економіки скептично ставиться до сподівань, що додаткове соціальне житло могло б вирішити проблему. Його недоліки, на переконання експерта, значно більші, ніж переваги.
Cубсидоване державою житло, за його словами, має не особливо велику соціальну результативність, адже воно дістається не лише тим, хто його справді потребує, а й тим, хто міг би дозволити собі дорожчі апартаменти.
Ще одним негативним ефектом розбудови соціального житла може стати виникнення чогось на кшталт гетто у міських районах, де є особливо багато будинків із соціальними помешканнями. Ці квартали швидко здобувають погану славу, оскільки там зосереджено значно більше безробітних і людей з низькими прибутками. Тобто той, хто може собі це дозволити, воліє кудись переїхати.
Цінові гальма
Соціальне житло само по собі не може бути повноцінним рішенням для того, щоб знову зробити доступнішим житло в таких популярних містах, як Дюссельдорф або Гамбург. Спілка квартиронаймачів вимагає додатково запровадження так званих "гальм для орендної плати". Як видно вже з назви, таким чином очікується перешкодити практиці довільного підвищення орендної плати. Баварський земельний уряд уже ухвалив подібне рішення для Мюнхена та інших земельних громад.
Утім, є й ще одна альтернатива для тих, кого не задовольняє зависока платня за квадратні метри або принади соціального житла, - виїзд з міста. Міхаель Фойґтлендер радить замислитися над цим тим, хто шукає житло. Адже там можна знайти прийнятне дешевше помешкання у місцевості з добре розвинутою транспортною інфраструктурою.
Джерело: Українська служба DW