Світ у захопленні від успіхів найбільшої економіки Європи, яка росте попри кризу, створює нові робочі місця та потроху зменшує борги. Яка ж вона - німецька модель господарювання?
Для успіху будь-якої національної економіки важливий економічний устрій. Як правило, саме він визначає рамки економічної діяльності. У Німеччині цей порядок називається "соціальною ринковою економікою". З одного боку, вона базується на капіталістичному змаганні, з іншого - дозволяє державі вносити соціальні коректури.
Бісмарк заклав початок
Коріння німецької моделі економісти вбачають у ХІХ столітті. "Бісмарк, якого тоді називали "залізним канцлером", започаткував соціальне законодавство, створивши пенсійне та медичне страхування", - каже Вернер Шрайбер, колишній міністр соціальної політики федеральної землі Саксонія-Ангальт. Усе базувалося на рівноправності: половину внесків платили працівники, половину - роботодавці. Цей принцип досі становить суть сучасного соціального законодавства.
До соціальної ринкової економіки належить і тарифна автономія. "Тобто профспілки та роботодавці домовляються про заробітні плати без втручання держави", - пояснив Шрайбер у розмові з DW. Партнерські відносини між профспілками та роботодавцями призвели до того, що в Німеччині протягом останніх десятиліть нечасто страйкували. Ще один "плюс" усій країні.
Економічне диво на ринку праці
У часи, коли в сусідніх країнах Європи рекордно зростає кількість безробітних, тут постає економічне диво на ринку праці. Нині в Німеччині працюють 42 мільйони людей - більше, ніж будь-коли за всю історію ФРН. Такий успіх зумовлений, зокрема, реформою ринку праці, запровадженою десять років тому. "Важливим пунктом при цьому було створення сектору низьких зарплат, дерегуляція та посилення гнучкості ринків праці. Це дало можливість створити більше робочих місць, однак створило й дуже багато низькооплачуваних місць", - каже Улі Брюкнер зі Стенфордського університету. Боротися з негативними наслідками цього доводиться кожному уряду. Втім, це робиться поступово - маленькими кроками.
Важливо й те, що щорічно німецький ринок праці отримує близько 100 тисяч нових інженерів та дослідників природничих спеціальностей із вищою освітою, здобутою в одній із 200 вищих шкіл або на технічних факультетах німецьких університетів. Високу продуктивність праці зумовлюють і добре кваліфіковані спеціалісти без вищої освіти. Це результати відомої дуальної освітньої системи, коріння якої - ще в середньовічній моделі навчання на виробництві.
При цьому молодь розвиває практичні навички роботи на виробництві і здобуває основні знання в професійних навчальних закладах. Улі Брюкнер наводить приклад: "Коли я зайнятий у сфері логістики, то вивчаю мови, бухгалтерську справу, здобуваю знання про ринки, і все це є, так би мовити, рамками, в яких я рухаюся як експерт із логістики".
Сімейні підприємства - хребет економіки
Таким чином Німеччина щороку забезпечена новими фахівцями. Зиск із цього мають насамперед середні підприємства - хребет німецької економіки. "Середнім" підприємством вважається таке, на якому працює менше 500 людей. Таких фірм у ФРН - понад 99 відсотків із близько трьох мільйонів зареєстрованих підприємств. Більшість із них - родинні. Це ще одна з причин того, чому промисловість забезпечує близько 26 відсотків досягнень економіки, вважає Клаус-Гайнер Рель із Інституту німецької економіки.
"Сім'я володіє фірмою і більше нічим", - каже експерт у розмові з DW. Відповідно, якщо підприємство годує родину, вона не виставлятиме його на капітальний ринок, продаючи акції великим концернам чи повністю переносячи виробництво в інші країни.
Більшість таких родин мають хороші резервні капітали і тому не виставляють акції своїх підприємств на біржі. "Люди ставлять довгострокові цілі й не поспішають… Підприємства не розширюють чимскоріше, аби не зашкодити", - каже експерт Інституту німецької економіки.
Найбільші інвестиції в науку
Гарантія успіху "німецької моделі економіки" - і в новітніх технологіях. Німеччина "приречена" запроваджувати інновації, бо не може похвалитися великими покладами корисних копалин. У сфері високих технологій працюють одинадцять відсотків усіх спеціалістів ФРН. Це значно більше, ніж у середньому в країнах Євросоюзу. Щорічно на дослідження тут виділяється близько 70 мільярдів євро - більше, ніж у будь-якій іншій європейській державі.
"Ми маємо цілу мережу публічно фінансованих фундаментальних дослідницьких інститутів, таких як Інститут Макса Планка чи Інститут Фраунгофера, які розподілені по всій країні і намагаються у співпраці з промисловістю розвивати речі, які не одразу мають попит на ринку", - каже Улі Брюкнер зі Стенфордського університету.
Розвинена інфраструктура
Ще один козир Німеччини - в розвиненій інфраструктурі. Небагато країн у світі володіють такими потужними енерго-, телекомунікаційними та транспортними мережами, як ФРН. Із Берліна, наприклад, можна дістатися до всіх країн Європи протягом доби. Звісно, це пов'язано і з географічним розташуванням Німеччини - своєрідним останнім шматком пазлу німецької економічної моделі.
Пощастило німцям і з м'яким кліматом, зауважує Улі Брюкнер: "Ми не відчуваємо надмірної спеки, не переживаємо торнадо… Клімат відносно помірний і холодний і призводить до того, що тут століттями складалися вигідніші умови для зростання та виробництва, ніж на околицях Європи. Із цього Німеччина теж має зиск, та ще й немалий".
Джерело: Українська служба DW