Сьогодні до 15% усього держбюджету осідає в кишенях чиновників під час держзакупівель. Якщо Рада і Кабмін проштовхнуть бажаний для них закон, ця цифра різко збільшиться. Остання перешкода - Президент, - пише Христина Бердинських в № 21 журналу Корреспондент від 3 червня 2011 року.
У середині травня цього року в Україні взялися за питання, ціна якого - понад $21 млрд. Йдеться про тендерні закупівлі - на таку суму різні держпідприємства, за даними Держкомстату, купили товарів і послуг минулого року.
Ці фінанси - а вони складають приблизно 40% витрат держбюджету - золоте дно для посадовців різних рівнів. За законом тендер - це відкритий конкурс, на якому держоргани вибирають, хто зможе їм найдешевше продати товари і найякісніше надати послуги.
На практиці, за словами Володимира Дубровського, провідного експерта аналітичного центру CASE Україна, різні зловживання і відкати в сфері держзакупівель часом становлять 20-30% і навіть 50%. Тобто минулого року приблизно $4-7 млрд, або близько 10-15% всього держбюджету, могли стати "корупційним податком" - грошима, які чиновники поклали до своєї кишені.
Навіть Петро Андрєєв, голова Державної фінансової інспекції, визнає втрати бюджету в цій сфері - на рівні $1,25 млрд.
Тепер український парламент з легкої руки Кабміну вирішив ще більше спростити правила закупівель - провладна більшість схвалила новий законопроект по тендерам. Йому залишилося пройти останню інстанцію - Президента, щоб стати законом.
Різні зловживання і відкати в сфері держзакупівель часом становлять 20-30% і навіть 50%.
Експерти шоковані новаціями. У проекті закону містяться небезпечні ідеї. Зараз тендери зобов'язані проводити всі держпідприємства. Але Кабмін, а за ним і пропрезидентська більшість запропонували надати поблажки державним і комунальним підприємствам, а також господарським товариствам, частка держави в статутному фонді яких становить більше 50%.
Ці структури зможуть не проводити конкурс, якщо доведуть, що для закупівлі вони використовують свої гроші, а не бюджетні кошти. Провернути подібне, на думку експертів, чиновникам буде нескладно. Адже саме на цей сегмент минулого року припала левова частка фінансових операцій за участю держструктур - $16,5 млрд із $21,5 млрд.
Крім того, законопроект розширює можливості для проведення тендерів з одним учасником. "Те, що було прийнято, є відкритою пропозицією красти", - упевнений Сергій Терьохін, нардеп від БЮТ і екс-міністр економіки.
Талановита родина
Песимізм Терьохіна неважко зрозуміти, якщо знати, що навіть за нинішнього, більш жорсткого законодавства держзакупівлі - це сфера, що дозволяє чиновникам і їх родичам непогано заробляти.
Показовою в цьому плані є ситуація, що склалася в Ірпені навколо державного вузу - Національного університету Державної податкової служби України, який очолює Петро Мельник, нардеп від ПР і заступник голови бюджетного комітету.
Нещодавно університет закупив за держкошти, без відкритого конкурсу і за участю тільки однієї компанії квартири шляхом участі у фонді фінансування будівництва.
Продавець - Брокбізнесбанк. Але головне - будинок, де куплене житло, будує Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство (КСРБТ). За даними Єдиного держреєстру юросіб і фізосіб-підприємців, голова правління товариства - Олена Мельник, сестра ректора-депутата.
12-поверхову будівлю, розраховану на сотню квартир, розташовану в п'яти хвилинах ходу від вузу, за адресою: вулиця Тургенівська, 50. Володимир Антипов, проректор університету і глава вузівського тендерного комітету, розповів Корреспонденту, що квартири купили для професури. Зараз, мовляв, багато викладачів живуть у гуртожитках і давно хотіли б отримати житло, та ще й ближче до місця роботи. А під ці вимоги нібито підпадав тільки один будинок - той, який будувала родичка Мельника.
Нещодавно університет закупив за держкошти, без відкритого конкурсу і за участю тільки однієї компанії квартири шляхом участі у фонді фінансування будівництва
У результаті за звичайні квартири сумарною площею 403,9 кв. м скарбниця заплатить 7,78 млн. грн. Тобто один "квадрат" у новобудові, яка ще не введена в експлуатацію, коштує 19,3 тис. грн. Це багато навіть за мірками київських забудовників. За даними компанії SV Development, середня вартість 1 кв. м в повністю готовому новому будинку в столиці дорівнює приблизно 12,6 тис. грн., а в найдорожчому районі міста, Печерському, - 19,8 тис. грн.
"Район академії [університету] - це як Хрещатик у Києві", - так Антипов пояснив Корреспонденту високу вартість придбаного житла. Однак поблизу того ж вузу розташований житловий комплекс Grand Life, де навіть у дворівневих пентхаусах 1 кв. м. коштує 7,6 тис. грн., тобто у два з половиною рази нижче ціни, за яку університет податкової служби купує квартири у компанії сестри свого голови.
КСРБТ будує ще кілька об'єктів для університету, причому всі вони потрапили в перелік Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні Євро-2012. Наприклад, на будівництво та реконструкцію п'яти гуртожитків в Ірпені з держбюджету піде понад 204 млн грн.
Це більше, ніж заплановано програмою витратити на реконструкцію, будівництво та ремонт 26 київських гуртожитків (трохи більше 197 млн грн.). Причому як мінімум двома з цих п'яти гуртожитків в Ірпені буде займатися фірма сестри ректора. Також її підприємство споруджує в Ірпені спорткомплекс, і всі роботи по ньому на суму 200 млн грн. готова профінансувати держскарбниця.
Ще одна стаття, на яку держвуз направить фінанси, - оренда приміщень. В Ірпені цього року для своїх студентів навчальний заклад зніме житла на 2,88 млн грн. У Сімферополі та Кам'янці-Подільському, де університет має регіональні відділення, він також орендує різні приміщення - ще на 1,39 млн грн.
В Ірпені цього року для своїх студентів навчальний заклад зніме житла на 2,88 млн грн.
Проте всі ці гроші, 4,24 млн. грн., території вузу не покинуть. Адже орендодавцем виступає Міжрегіональна фінансово-юридична академія (МФЮА) - приватний заклад з двома кабінетами та приймальнею, що знаходяться на шостому поверсі одного з корпусів податкового університету. Дані Держреєстру кажуть, що засновник МФЮА - Максим Мельник, син все того ж таки регіонала-ректора.
Олена Шакірова, в. о. ректора МФЮА, відмовилася повідомити що-небудь про приміщення, переданих в оренду держвузу. "У мене приватна фірма, і мало кому я здаю приміщення в оренду", - заявила вона.
Взяти коментарі у сестри і сина ректора не вдалося. Сам же депутат Мельник не відповів на офіційний запит Корреспондента про те, яким чином його рідня причетна до держзакупівель, які проводить керований ним вуз.
Відкрити все
Прикладів, коли тендерні процедури зав'язані на особах, які добре знаються, в Україні більш ніж достатньо, констатує Алла Волошина, віце-президент об'єднання Торо, контактної групи Transparency International в Україні. "Насправді переможець тендерів в українській реальності відомий задовго до проведення самої процедури", - говорить експерт.
Волошина називає найпоширеніші схеми таких маніпуляцій. Перша - коли товар або послуга, яку держорган збирається купити, прописується в умовах конкурсу з такими подробицями, що відповідати їм може лише один заздалегідь відомий постачальник.
Інший варіант - довести, що процедуру закупівлі можна провести з одним учасником. Для цього нинішнє законодавство надає широкі можливості. Можна організувати архітектурний або художній конкурс, переможець якого й отримає держгроші.
Також можна довести, що товар, роботи або послуги унікальні і можуть бути надані тільки одним постачальником. Ще - заявити, що поставки по низці причин потрібні негайно. А можна взагалі двічі скасувати конкурс через відсутність потрібної кількості учасників і в результаті купити в одного.
Насправді переможець тендерів в українській реальності відомий задовго до проведення самої процедури
Доказом того, що прослизнути до законодавчої діри нескладно, є той факт, що сьогодні третина держзакупівель відбувається з одним учасником. Адже новий закон ще більше розширює перелік всіх цих винятків з правил.
У ситуації закупівель в одного учасника ризик корупційних дій, за словами експертів, різко зростає. Адже основне "завдання" чиновників-корупціонерів - завищити реальну вартість товарів чи послуг і отримати на цьому відкат. Для цього і потрібен "свій" постачальник.
За словами Дубровського, відкати в подібних випадках можуть досягати 50% від загальної ціни держзамовлення. Частка залежить від ситуації, надійності постачальників і унікальності замовлених товарів і послуг.
Випадків, коли державні структури необґрунтовано переплачують, в Україні безліч. Причому найчастіше в хід йде штучний товар, перевірити реальну вартість якого складно, а тому легше завищити його ціну.
Наприклад, нещодавно мерія Донецька майже за $ 500 тис. купила у компанії Аріста "євротуалети". Це два пересувних комплекси - чоловічий і жіночий - на кілька кабінок, з умивальниками, бойлерами для підігріву води, обігрівачами, пандусом для осіб з обмеженими фізичними можливостями. Столиця Донбасу стала першим українським містом, який розщедрився на подібні санвузли.
Випадків, коли державні структури необґрунтовано переплачують, в Україні безліч. Причому найчастіше в хід йде штучний товар, перевірити реальну вартість якого складно, а тому легше завищити його ціну.
У підсумку бюджету міста одна кабінка коштувала більш ніж $ 50 тис. У мерії заявляють, що це навіть на $5 тис. дешевше, ніж у деяких німецьких аналогів. Однак минулого року японська компанія Inax Corporation презентувала унітази, покриті листами 24-каратного золота, з автоматичним змивом і аудіосупроводом, які коштують дешевше донецьких пісуарів - від $ 20 тис. до $ 40 тис.
Ще більш скандальну "унікальну" закупівлю провела в березні цього року держкомпанія Чорноморнафтогаз. За даними видання Дзеркало тижня, нафтовики за $400 млн купили в офшорної британської фірми морську бурильну установку. Причому британці були посередниками, раніше вони придбали це диво техніки у виробника за ціною близько $ 250 млн. Запросити до участі в тендері виробника представники Чорноморнафтогазу чомусь не захотіли.
Юрій Бойко, міністр палива і енергетики, назвав цю інформацію "заказухою" і повідомив, що журналісти просто не врахували додаткові витрати - наприклад, вартість вертольотів і кораблів, необхідних для роботи установки. Більш того, чиновник навіть попросив СБУ перевірити, хто замовив цей матеріал ЗМІ.
Експертів, знайомих з практикою українських держзакупівель, подібні історії вражають хіба що розмахом.
Точної інформації про те, скільки коштів щорічно втрачає бюджет при проведенні тендерів, немає. Але навіть вищі посадові особи визнають, що мова йде про значні суми. Так Андрєєв в одному з інтерв'ю заявив, що збитки державі у сфері держзакупівель минулого року склали близько 10 млрд грн., тобто $ 1,25 млрд.
Збитки державі у сфері держзакупівель минулого року склали близько 10 млрд грн., тобто $ 1,25 млрд
Щоб виправити ситуацію, можна, наприклад, проводити електронні торги в реальному часі. Експерти кажуть, що ця практика, як вже діє в Росії, допомогла держбюджету за останні чотири роки заощадити $ 3,5 млрд.
Ще один шлях - зробити всі тендерні процедури максимально прозорими. Сьогодні в країні працює сайт Вісника державних закупівель, але інформація на ньому не повна: є лише оголошення про конкурс, основні вимоги, результат та інша незначна інформація.
При цьому новий закон, який зараз лежить у Президента, скорочує цей і без того скромний список. Дізнатися ж, на яких умовах відбувався конкурс, чи були серед його учасників-переможців пов'язані з замовником особи чи структури, зараз неможливо. Розібратися в цьому здатне тільки Контрольно-ревізійне управління, та й то після спеціальної перевірки.
В ідеалі, вважають експерти, повний пакет документів з будь-яких конкурсів за участю держструктур повинен перебувати у вільному доступі в Мережі. "Красти і, відповідно, відкатувати [в такому випадку] стане дуже боязко. Адже перевірити [тендерну закупівлю] зможе хто завгодно і коли завгодно, а той, кого перевіряють про це навіть не дізнається", - говорить Дубровський.
***
Цей матеріал опублікований в № 21 журналу Корреспондент від 3 червня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент заборонений.