Корреспондент: Чорні комірці. Смертельно небезпечна праця шахтарів починає давати непогані заробітки

Шахтарська праця повертає собі колишній престиж. У життя найкращих з них входять нові іномарки і приватні будинки. Незмінними атрибутами професії залишаються лише щоденна випивка і смерть задовго до пенсії, пише Катерина Іванова у №38 журналу Корреспондент від 30 вересня 2011 року.

Стоячи на трибуні й вітаючи гірників з Днем шахтаря 27 серпня в драматичному театрі Лисичанська, Президент України Віктор Янукович нагадував радянського генсека.

"Ми наближаємося до заповітної цифри – не менш ніж 100 млн т вугілля на рік, - проголошував глава держави, тривожачи дух стахановської епохи. - Щороку для цього ми нарощуватимемо 10% видобутку".

Фактично кожен видобутий 1 млн т коштує життя двом робітникам. Це другий показник у світі –випереджає Україну тільки Китай, де на 1 млн т припадає 2,6 смерті у забої

При цьому Президент не згадав про занадто високу ціну вітчизняного вугілля: фактично кожен видобутий 1 млн т коштує життя двом робітникам. Це другий показник у світі – випереджає Україну тільки Китай, де на 1 млн т припадає 2,6 смерті у забої.

Власники підприємств вугільної промисловості, серед яких найбільші українські бізнесмени Рінат Ахметов, який орендує 16 шахт в Донбасі, Віктор Нусенкіс, орендар шахтоуправління Покровське, а також Юхим Звягільський, в чиєму розпорядженні перебуває шахта імені Засядька, женуться за прибутком, не надто переймаючись про умови праці, твердять експерти.

"Керівник дає працівникові наряд, знаючи, що він не зможе його виконати, не порушуючи [техніку безпеки], а працівник, теж розуміючи це, йде [на порушення]", - констатує Михайло Волинець, голова Незалежної профспілки гірників України.

Гірники очисного забою (ГОЗ), ті, хто безпосередньо видобуває вугілля, – отримують більше, ніж столичні менеджери середньої ланки, – 10-18 тис. грн

Шахтарі погоджуються з таким "паритетом": благополуччя їхніх сімей безпосередньо залежить від обсягів видобутку вугілля. Хоча середня зарплата в них становить 3,5-4,0 тис. грн., деякі категорії – скажімо, гірники очисного забою (ГОЗ), ті, хто безпосередньо видобуває вугілля, – отримують більше, ніж, приміром, столичні менеджери середньої ланки , – 10-18 тис. грн.

Такі заробітки дозволяють гірникам будувати заміські будинки, купувати недорогі іномарки, а також у міру можливостей розважатися. Їхнє улюблене проведення часу – матчі за участю футбольного клубу Шахтар і випивка.

І хоча жителі Донбасу вважають, що у пристрасті до алкоголю їм дорікають незаслужено, за даними МОЗ, шахтарська Луганська область в лідерах за кількістю хронічних алкоголіків на 100 тис. населення. Від неї не надто відстає Донецька.

Спосіб життя трудівників підземелля аналітики пов'язують з важкими умовами праці та щоденним ризиком для життя, на який вони себе добровільно наражають.

За словами Леоніда Федоренка, кріпильника шахти Жовтневий рудник, не вистачає елементарного обладнання: "Ті ж роби самі приносимо, лампи [на каски]. Опустився, півзміни попрацював, а вона вже гасне – ще діди і прадіди з нею працювали".

Валерій Міміношвілі, директор шахти імені Скочинського, розповідає, що за планом тут мають видобувати 45 тис. т вугілля на місяць. "Від нас [керівництво холдингу] вимагають більше – 50-55 тис.", - констатує він, однак запевняє, що безпека на цій шахті на першому місці.

"Завдання, яке поставив пан Ахметов перед менеджментом і яке особисто контролює, – це зробити почесну працю шахтаря максимально безпечною, – запевняє Олена Довженко, прес-секретар Ахметова. - Над цим працюють сьогодні всі служби 24 години на добу".

Техніка небезпеки

З вузької, брудної і мокрої кліті, стиснуті, як шпроти в банці, один за одним, як з пекла, виринає десяток чорних як ніч людей, виблискуючи білими зубами. Це піднялася, як кажуть самі гірники, на-гора, перша зміна робочих донецької шахти Жовтневий рудник.

"300 т вугілля дали і будемо намагатися давати ще, аби гроші платили", - кидає на льоту шахтар, який представився Олександром. "Вчасно", - уточнює про гроші він.

Під час згадки про зарплату розмова тут таки перекидається на радянські часи. "Шахтар був ого-го! Грошовий мішок! А зараз шахтар хто? Ніхто", - констатує Федоренко.

І правда, в СРСР середня зарплата гірника становила 600-700 руб., Або чотири середні радянських платні, тоді як сьогодні він може розраховувати лише на півтори українських.

Цю соціальну, на думку робітників, несправедливість самі вони переживають болісно. "Раніше купалися в шампанському – тепер п'ють горілку", - озвучує типову в своєму середовищі аналогію 23-річний гірник шахти Жовтневий рудник Руслан Половий, представник робочої династії.

"У колег один інтерес – бутильок", - розповідає про популярне місцеве
дозвілля колишній гірник Дмитро Кравцев

"У колег один інтерес – бутильок", - продовжує тему популярного місцевого дозвілля колишній гірник Дмитро Кравцев. Він описав усе горе і радість професії в есе Щоденник гірника, розміщеному на його персональному сайті. "Про нього [про бутильок] всі розмови, його постійно з когось вимагають, і щоранку хтось стогне і крекче, притримує хвору голову і жаліється: "Як же мені х .. во!" - описує місцеві будні Кравцев.

На регулярну випивку, хорошу закуску й інші радощі життя в Донбасі можна заробити тільки на гірничодобувному підприємстві, впевнена більшість місцевих жителів. Ось і містечко Ровеньки Луганської області тримається на шести шахтах підприємства Ровенькиантрацит: до 90% міського бюджету наповнюють шахти, констатує Анатолій Макарський, голова профспілкового комітету місцевої шахти імені Дзержинського.

Навіть у столиці регіону Донецьку знайти гарну роботу поза галуззю – проблема. Половой, приміром, після закінчення школи влаштувався було менеджером в аптеку, але не встиг там пропрацювати й року, як ударила криза і його скоротили. Довелося йти працювати в забій.

Навіть у столиці регіону Донецьку знайти гарну роботу поза вугільною галуззю – проблема

Жінкам Донбасу знайти роботу ще складніше, тому дружини шахтарів переважно або працюють з чоловіками, але на поверхні (на землі, як тут кажуть), або займаються домашнім господарством, добре, що зарплати чоловіків дозволяють.

Половой теж прагне стати головним годувальником у сім'ї – планує закінчити технікум і просунутися по службі: спочатку на посаду гірничого майстра, а там недалеко і до ГОЗа із заробітком у 18 тис. грн. – межі мрій гірника.

Видобувають такі гроші шахтарі буквально не шкодуючи живота свого. До окладу обов’язково додаються доплати за нічні зміни і "копитні" - за шлях під землею до місця роботи, іноді він завдовжки кілька кілометрів.

Істотно збільшити зарплату можна, тільки перевиконавши план, що без порушення техніки безпеки практично неможливо

Істотно збільшити зарплату можна, тільки перевиконавши план, що без порушення техніки безпеки практично неможливо, переконані гірники.

На почесному місці в Жовтневому руднику красується стенд з показниками видобутку кожної з бригад, а під землею робочих зустрічають тривожні таблички: Шахтарю, дотримуйся ТБ [техніки безпеки]!, Шахтарю, пам'ятай: тебе чекають вдома!. Вони не зупиняють підземних трудівників, які ризикують життям.

Преміальні, а вони часто набагато більші за оклад, змушують їх перевищувати допустимі обсяги видобутку. Від цього утворюється пил, який накопичується в забоях разом з метаном, загрожуючи вибухами.

На найбільших шахтах США і Австралії за перших ознак небезпеки люди припиняють
роботу, не втрачаючи при цьому в зарплаті, яка не залежить від виробітку. У Донбасі у разі такої зупинки гірник отримає втричі менше звичайного

Для порівняння: на найбільших шахтах США і Австралії за перших ознак небезпеки люди припиняють роботу, не втрачаючи при цьому в зарплаті, яка там не залежить від виробітку і становить у середньому близько $ 5 тис. У Донбасі у разі такої зупинки гірник отримає втричі менше звичайного.

"Така ось лотерея: виграв – вийдеш на поверхню самостійно, ні – вивезуть в сплющеній касці", – констатує Кравцев.

Щорічно в країні гинуть в середньому 250 шахтарів, але знавці вугільної сфери переконані: реальні цифри вищі. Причому часто в трагічних інцидентах керівництво звинувачує самих робітників, а справжні причини вибухів і аварій так і залишаються таємницею за сімома печатками, каже Волинець.

Водночас у Китаї, який лідирує за кількістю смертей у вибоях, за загибель робітників власників підприємств в деяких випадках засуджують до смертної кари. Приміром, у 2010 році такий вирок отримали два головних акціонери шахти Ціншаньбей, на якій загинули 20 гірників. І китайська статистика в останні роки пішла на спад: кількість смертей на 1 млн т вугілля скоротилася з п'яти у 2000 році до 2,6 у 2010-му.

В Україні винних карають рідко, зазначає Волинець, – зазвичай знаходять стрілочника. Глава профспілки вважає: частково вирішити проблему могла б почасова система оплати праці шахтаря, прийнята в багатьох країнах світу.

Встигнути пожити

На стоянці біля шахти імені Скочинського – виставка досягнень світового автопрому, серед яких як скромні за європейськими мірками автомобілі Skoda, так і більш cолідні японці вартістю понад $ 30 тис. – Nissan Navara і Mitsubishi Grandis.

Сергій Литовченко, головний технолог, уточнює: машини належать зовсім не топ-менеджменту (директор, до речі, їздить на Lexus), а простим робітникам.

"Хто хоче, в шахті може заробити [дуже хороші гроші]", - запевняє досвідчений гірник Василь Шулепов. Його стопами в сім'ї пішли обидва сини. Утрьох вони заробили кожному на машину і квартиру. Про іншу професію навіть питання не стояло, каже молодший син, 26-річний Дмитро. "Це справжня чоловіча робота", - упевнений він.

Роки, проведені під землею, вчать цих людей бути філософами: від долі не втечеш, вважають вони. "Став у кліть – це вже загроза життю", - міркує Макарський, який все життя пропрацював ГОЗ. За багато поколінь у гірників виробився своєрідний імунітет до щоденної небезпеки, і вони її намагаються не помічати.

"Найголовніше, що треба, – дай роботу і заплати за цю роботу", - каже про шахтарські пріоритети Віктор Кошельник, бригадир гірників очисного вибою шахти імені Дзержинського. Його Президент недавно нагородив званням Героя України.

Гроші тут і зараз для гірника не самоціль, а прагнення скоріше забезпечити майбутнє своїх сімей. Адже до пенсії, на яку виходять лише після 30 років безперервного стажу під землею, вони можуть і не дожити

Проте гроші тут і зараз для гірника не самоціль, а прагнення скоріше забезпечити майбутнє своїх сімей. Адже до пенсії, на яку виходять лише після 30 років безперервного стажу під землею, вони можуть і не дожити.

"Я хотів, щоб моя дочка вибралася з цієї діри, щоб жила в Києві", - зізнається прикутий до інвалідного візка колишній гірник Олександр Писаренко, який отримав перелом хребта на одній із шахт Ровенькиантрациту.

Навіть якщо пощастить без травм дожити до пенсії, заслуженим відпочинком гірник насолоджується, на жаль, недовго. Середній вік, у якому шахтарі йдуть з життя, – 55 років. Скорочують їхній вік і профзахворювання – наприклад, бронхо-легеневі, які виникають через вугільний пил. А на глибині понад 1 км, де температура повітря доходить до +40 ° С, люди відчувають постійний перегрів, який передчасно зношує серце і судини.

Хоча поправляти здоров'я робітники не поспішають. За словами Макарського, третина гірників взагалі ніколи у відпустку не їздить. "У мене господарство, кури, свині", - передає їхню аргументацію Макарський.

А ті, хто наважується поїхати у відпустку, надають перевагу не Анталії і навіть не Криму, а Бердянську на Азовському морі. Навіть найбільш високооплачувані представники професії витрачають гроші переважно на спорудження та облаштування приватних будинків.

Улюблена розвага тут – походи на футбол. Пристрасна любов до донецького клубу Шахтар доходить у більшості мешканців цих місць до фанатизму.

За словами мешканців донбаської глибинки, вони прагнуть купувати найдорожчі квитки на стадіон, а футболісти Шахтаря для гірників – як близькі родичі. "Ось до нас приїжджав [захисник Даріо] Срна, але в шахту побоявся лізти, сказав, що у нього фобія", - згадує Федоренко.

А робітники шахти імені Дзержинського вже чекають на товариський матч місцевої команди Ровеньок і зірок Шахтаря. Питання хто кого – тема місяця: про це говорять в забої, в лазні і на перекурі.

В іншому гірники від долі багато не чекають. "Щоб холодильник повний був, щоб родина була здорова", – озвучує головний критерій нехитрого шахтарської щастя Герой України Кошельник.

Шахтарська доля

Українські шахтарі заробляють у десять разів менше за своїх західних колег, при цьому ризик загинути на виробництві для них у 100 разів вищий

* Дані для Китаю, Росії та України - 2010 рік, Німеччини та США - 2009 рік, ПАР і Австралії - 2005 рік
Дані Міжнародної організації праці, інформаційно-довідкової служби Корреспондента

***

Цей матеріал опубліковано в № 38 журналу Корреспондент від 30 вересня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.