Онлайн-бронювання квитків на поїзд ускладнило життя мільйонам пасажирів українських потягів: між ними і Укрзалізницею зросла армія інтернет-посередників – квиток не купити тепер навіть за місяць, пише Катерина Іванова у №39 журналу Корреспондент від 7 жовтня 2011 року.
Ірина Кисіль, менеджер середньої ланки будівельної
компанії ТММ, протягом двох тижнів безуспішно намагалася взяти квитки на потяг
до Львова. В один з численних підходів до кас їй несподівано пощастило: хтось
раптом зняв бронь, і в її руках опинився квиток – щоправда, тільки в один бік. У
зворотній – ніякого просвітління. "Сподівалася до останнього, але не вийшло", -
розводить руками Кисіль.
Ця історія завершилася хепі-ендом: Кисіль все ж таки
вдалося провести вихідні у Львові, але – лише через тиждень чергувань біля
вокзальних кас.
Далеко не всі українці можуть похвалитися таким фіналом
своїх квиткових історій: багато опитаних Корреспондентом потенційних пасажирів
залізниці нарікають на постійний дефіцит квитків практично на всі напрямки, причому
їх часто неможливо купити навіть за 45 днів до відходу поїзда, тобто в день
початку попереднього продажу.
Експерти пов'язують появу ажіотажу зі скасуванням у 2007 році продажу квитків за паспортами – це розв'язало руки нелегальним перекупникам, – а також введенням
два роки тому бронювання через інтернет
Експерти пов'язують появу такого ажіотажу зі скасуванням
у 2007 році продажу квитків за паспортами – це розв'язало руки нелегальним
перекупникам, – а також введенням два роки тому бронювання через інтернет.
Тим часом, в Укрзалiзниці онлайн-бронювання вважають
однією з найуспішніших своїх новацій останнього часу. За словами Олени Лізунової,
начальника прес-центру українського монополіста залізничних перевезень, це
економить пасажирам час і нерви.
Здавалося б, новий сервіс і правда покликаний був
полегшити купівлю квитків, але вийшло навпаки. У країні з'явилося безліч
компаній, які вхопилися за новий вигідний бізнес – тільки в столиці Корреспондент
нарахував як мінімум два десятки фірм, що займаються бронюванням і доставкою
квитків.
Як повідомила виданню співробітниця Центрального вокзалу
Києва, що пов'язана з продажем квитків і побажала залишитися анонімною, ці
фірми залишають за собою велику кількість квитків, а потім перепродують їх з
націнкою 25 грн. на кожному і вартістю доставки 50-70 грн. Тому для звичайних
пасажирів квитків просто немає.
Таким чином, якщо квиток у купейний вагон на популярний
маршрут Київ – Сімферополь коштує 174 грн., то купівля через
інтернет-посередників збільшує його вартість майже на 50% – адже відмовитися
від плати за доставку і забрати квиток самостійно неможливо. Відповідно
вартість більш дешевого квитка – на більш коротку відстань – збільшується вже
вдвічі.
Як би там не було, продажі залізничних квитків через
інтернет неухильно зростають: за першу половину 2011 року Укрзалізниця
реалізувала таким чином 130 тис. квитків – майже стільки, скільки за весь 2010
рік.
У таких фірм можна придбати квиток на будь-який напрямок і в будь-який час. У підсумку шанси пасажирів, які купують квитки в касах, отримати бажане місце у
вагоні тануть на очах
І хоча залізниця перевозить в тисячі разів більше
пасажирів, 425 млн на рік, оцінити, скільки при цьому місць бронюється
онлайн-продавцями, не здатен жоден експерт, а самі компанії тримають свої цифри
в найсуворішому секреті. Про обсяги їхньої діяльності свідчить лише той факт,
що у таких фірм можна придбати квиток на будь-який напрямок і в будь-який час.
У підсумку шанси пасажирів, які купують квитки в касах,
отримати бажане місце у вагоні тануть на очах.
Киянці Ліні Мірошниковій часто доводиться їздити по
Україні у відрядження. "Я дуже чекала, коли Укрзалізниця запустить
довгоочікуваний e-kvytok, – каже вона, – але у нас же все як завжди – гладко
було на папері".
Знахідкою для неї стали посередницькі компанії –
"подзвонила, замовила, привезли". "Переплата відчутна, зате без черг", – каже Мірошникова.
Не відходячи від каси
У сучасній Україні купівля квитка на поїзд до болю
нагадує придбання дефіцитних товарів за часів СРСР. Квитків немає як мінімум на
тиждень вперед, причому на всі напрямки і на всі дні тижня.
"Про літо мовчу, але навіть зараз [коли літній ажіотаж
позаду] в Луганськ, Донецьк як мінімум немає нижніх місць, – каже Олексій
Куролесенко, оператор сайту poezdom.com.ua, який пропонує квитки на замовлення.
– Львів це взагалі містика – немає квитків за два тижні".
Люди, які часто подорожують, знають: звернутися до кас
рівно за добу до відправлення поїзда – сьогодні чи не єдиний шанс роздобути
квитки безпосередньо в Укрзалiзницi. Саме в цей час з більшої частини
пасажирських місць знімається бронь і різні резерви, які в сумі складають
30-40% всіх місць.
За словами Лізунової, така система дісталася її відомству
у спадок від СРСР і реформується поступово.
Новація Укрзалiзницi стала справжнім подарунком для перекупників, що дозволила перевести підпільний бізнес на легальну й цілком цивілізовану основу
Тому для більшості чи не єдиною можливістю виїхати в
потрібному напрямку є перекупники, у тому числі ті, які займаються
інтернет-бронюванням. Ця новація Укрзалiзницi стала справжнім подарунком для
перекупників, що дозволила перевести підпільний бізнес на легальну й цілком
цивілізовану основу.
"Це бізнес, – не бачить криміналу в ситуації, що склалася,
Лізунова і задає риторичне запитання: – Для кого це проблема?"
Водночас анонімна співробітниця Укрзалiзницi розповіла
Корреспонденту, що негативний бік онлайн-системи вже обговорювали на внутрішніх
нарадах на підприємстві. "Говорили, що така напруга через інтернет-броні, що
нібито на Позняках [район Києва] навіть є невеликий кіоск, де торгують [через
інтернет] не квитками, а бронню – виписують код потенційним покупцям для
подальшого обміну в залізничних касах", – розповідає вона.
Конкретної відповіді на запитання, чому система продажу квитків онлайн, яка відмінно функціонує в усьому світі, в Україні перетворилася на чергову
посередницьку схему, ні в експертів, ні у залізничників немає
Конкретної відповіді на запитання, чому система продажу
квитків онлайн, яка відмінно функціонує в усьому світі, в Україні перетворилася
на чергову посередницьку схему, ні в експертів, ні у залізничників немає. Не
виключено, що вітчизняна система бронювання недосконала, а проникнення
інтернету в Україні значно нижче, ніж у Німеччині.
У народного депутата Геннадія Москаля, в минулому
заступника міністра МВС, а ще раніше – залізничника, є більш тривіальна
відповідь на це запитання: "Ймовірно, вони в змові з Укрзалізницею, мають
агентські угоди і діляться прибутком".
Крім новомодного онлайн-бронювання, залізничні
перекупники працюють за роками налагодженою схемою, заздалегідь розбираючи
місця на найбільш популярні напрямки. Їх не зупиняє встановлений Укрзалізницею
ліміт – не більше дев'яти проїзних документів в одні руки, – адже ніхто не забороняє
купити в кожній касі по дев'ять квитків, і тільки на київському Центральному
вокзалі їх більше десятка.
Інша схема, за якою діють "бізнесмени": скуповування
квитків у людей біля кас повернення за повну вартість. Пасажири клюють на це,
оскільки касир приймає свій товар назад з великою уцінкою.
Ще однією ланкою у ланцюжку цього різноманітного бізнесу
є провідники, які розміщують на невикуплених місцях зайців. Ціна за
безквитковий проїзд, як правило, удвічі вища, ніж в касі, запевняє Тетяна
Козак, співробітниця однієї з київських компаній.
"Такі як я, пасажири-зайці, – дуже апетитний шматок
доходу в будь-який час року, а особливо у "високий сезон" – літо, травневі
свята, зимові свята, – розповідає Козак. – Людей беруть в проходи за 200-250
грн. або розміщують у купе провідників або в порожніх купе за 300-350 грн. Але
торг доречний, і можна скинути 100 грн.".
Місць немає
Фахівці МВС, які займаються боротьбою з нелегальним
обігом квитків, впевнені, що проблема їх штучного дефіциту посилилася ще й зі скасуванням
у 2007 році їх продажу за паспортами, коли в проїзний документ вдруковували
прізвище пасажира. Це істотно спростило завдання перекупникам та їх
перевтілення в інтернет-торговців.
Хоча в Укрзалiзніці переконані: продаж "іменних" квитків,
який, до речі, досі практикується, наприклад, у сусідній Росії, – це вчорашній
день. Мовляв, такий метод мало захищав інтереси пасажирів.
Дійсно, багато пасажирів згадують, що за часів
"паспортної" системи теж були спекуляції, описуючи розхожу в ті часи картину, коли
за відсутності квитків в касі поряд з чергою виникали хлопчина чи дівчина, які
пропонували за певну суму "розрулити" ситуацію. Коли такий помічник сам
заглядав у віконце, квитки чудесним чином з'являлися.
Тому експерти для виходу із сьогоднішньої ситуації
пропонують посилити закон щодо таких ділків і внести зміни до Адміністративного
кодексу, збільшивши штраф за перепродаж квитків із смішної 51 грн. до кількох
тисяч.
На думку Москаля, найкращий спосіб боротьби зі
спекуляцією – усунення передумов дефіциту, тобто запуск додаткових поїздів.
"Буде достатньо поїздів – не буде спекулянтів", – упевнений він.
Водночас у багатьох країнах Західної Європи, де
впроваджена максимально зручна система купівлі квитків (проїзний документ на
конкретний напрям може бути дійсним добу, і пасажир сам вибирає, яким поїздом
йому їхати), це значно знижує ажіотаж біля кас.
В Україні основну армію пасажирів поки що перевозить саме залізниця – близько 425 млн людей на рік, або 80% всіх, хто подорожує по країні
Але найголовніше, у ЄС широкий вибір якісних і доступних
мереж пасажирських перевезень, а також набагато більш популярний автомобільний
транспорт. В Україні ж основну армію пасажирів поки що перевозить саме
залізниця – близько 425 млн людей на рік, або 80% всіх, хто подорожує по
країні.
Про збільшення парку вагонів – а отже, і місць у поїздах –
начальник прес-центру Укрзалiзницi рекомендує поки що не мріяти. "За роки
незалежності держава не купила жодного вагона, – констатує Лізунова і додає: – Вирішення
проблеми не в цьому. Залiзниця ставить за мету підняти швидкість і підвищити
оборот поїздів – за цей рахунок перевезти більше пасажирів".
Поки що фахівці дають практичну пораду, як протистояти дефіциту, – планувати поїздки заздалегідь і ловити правильний момент для купівлі квитків
Однак, на думку експертів-залізничників, обмежена
пропускна здатність українських залізниць не дозволить подолати дефіцит. Тому
боротися зі спекулянтами вони рекомендують, встановивши значно вищу ціну на
проїзд – мовляв, щоб перекупникам було накладно запасатися зайвими квиточками,
ризикуючи їх не продати.
А поки що фахівці дають практичну пораду, як протистояти
дефіциту, – планувати поїздки заздалегідь і ловити правильний момент для купівлі
квитків. "Іноді за три тижні [квитків у продажу] немає, а за вісім днів є", –
підказує Лізунова.
***
Цей матеріал опубліковано в № 39 журналу Корреспондент від 7 жовтня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.