Щоб знизити ціну газу, українська влада готова віддати Росії все, навіть контроль над вітчизняною газотранспортною системою. Цей крок стане грубою політичною помилкою і ще більшою – економічною, пише заступник голови партії Фронт змін Андрій Пишний у колонці, опублікованій у №43 журналу Корреспондент від 4 листопада 2011 року.
Кожен з нас неодноразово чув про український потенціал. Ми можемо нагодувати півсвіту, але віддаємо першість Бразилії, Канаді та Аргентині. Зовсім недавно ми були в лідерах з торгівлі озброєнням і про ...пустили наш успіх. Нарешті, вже сьогодні ми видобуваємо обсяги газу, достатні для економіки Польщі, втричі більшої, ніж економіка нашої країни.
В Україні найбільш розгалужена в Європі газотранспортна система – протяжністю 37 тис. км, пропускною потужністю 120 млрд кубометрів на рік з можливістю збільшення до 180 млрд і з унікальними в Європі підземними газосховищами місткістю 31 млрд кубічних метрів, що дозволяють постачати газ"на вихід" місяцями після того, як його немає "на вході".
Усе є, але чергова помилка, а точніше, рецидив жадібності влади позбавляє Україну, можливо, останнього шансу відбутися.
Третій енергопакет ЄС, що забороняє видобувним компаніям володіти газорозподільними мережами, практично поховав російський проект газопроводу Південний потік. Україна отримала шанс не тільки розвинути свій транзитний потенціал, а й зменшити критичну для нашого суверенітету енергетичну залежність і стати самостійним гравцем.
Як заявив міністр енергетики РФ Сергій Шматко, переговори Росії з ЄС щодо зміни Третього енергопакету зайшли в глухий кут.
Європа підтримує проекти, які різними способами постачають газ. А в Південному потоці джерело те саме, що й у газотранспортній системі України, – Росія.
Згідно з Третім енергопакетом, що почав діяти з 2011року, газопроводи на території ЄС мають бути доступні для третіх сторін. ДляГазпрому це категорично неприйнятно, бо в побудовані росіянами труби зможе вільно заходити і користуватися ними газ з інших газопроводів, терміналів зрідженого газу і т. п.
Росія вже морально готова до офіційного визнання провалуПівденного потоку. Російський заступник міністра енергетики Анатолій Яновський заявив, що його країна направить частину газу до Китаю, причому останній платитиме за нього тільки за "азіатською ціною" – не більше $ 250 за 1 тис. кубометрів.
Між тим, за словами українського прем'єра Миколи Азарова,нові угоди з Москвою, які ось-ось будуть підписані, "багатьом в Україні не сподобаються". Громадську думку готують до чергового провалу на зразок Харківських угод.
Зараз склалася ситуація, у якій здавання контролю над українською
газотранспортною системою (ГТС) буде повним абсурдом
Зараз склалася ситуація, у якій здавання контролю над українською газотранспортною системою (ГТС) буде повним абсурдом.
По-перше, Південний потік надовго, якщо не назавжди залишиться тільки лінією на карті. Він уже не зможе зашкодити статусу України як монопольного транзитера російського газу.
По-друге, ціни на нафту і газ падатимуть: пік фінансової кризи очікується у 2013 році, закінчення – за горизонтом, у 2018-му, і навіть Німеччина скоротила прогноз зростання економіки у 2012 році з 1,8% до 1%.Італія, Греція, Ірландія, Португалія – без коментарів. Все це саме по собі збиватиме ціни.
По-третє, в Європі найближчим часом складеться надлишок пропозиції енергоносіїв. Лівія готується збільшити пропозицію нафти в Європі на1,5 млн барелів на день, не кажучи про газопровід з Алжиру, зріджений близькосхідний газ і т. д.
По-четверте, що отримає взамін за свою ГТС Україна –зобов'язання Росії не будувати Південний потік? І що потрібно Україні від здавання своєї ГТС – кошти на її модернізацію? Вона і так працює без аварій, на відміну від російської.
Азаров заявив, що Україні потрібно приймати бюджет, тому необхідний консорціум. Невже це можна порівняти – ГТС України вартістю $ 150млрд і черговий бюджет – їх нинішній прем'єр написав вже 18 штук. Може, з цієї причини країна так і живе?
Так що ж робити?
Найрозумніше, що може зробити нинішня влада, – нікуди не поспішати, адже ціни на енергоносії впадуть самі по собі
По-перше, найрозумніше, що може зробити нинішня влада, – нікуди не поспішати, адже ціни на енергоносії впадуть самі по собі.
По-друге, якщо Україна сказала "а" у сфері видобутку вуглеводнів на своїй території, то треба сказати і "б". Підписані угоди з енергетичними гігантами Shell, Exxon Mobil і Halliburton. Влада обіцяла контракти ще з низкою компаній, що мають новітні технології видобутку.
Технологічний прогрес, який став визначальним фактором в енергетичних стратегіях XXI століття, на нашому боці – скраплений газ та сланці вже обумовили падіння цін на газ в США вдвічі, а в ЄС на 10-20%.
По-третє, енергозбереження. У Німеччині в серпні 2011року на вітряні і сонячні установки припадало 20,8% всієї спожитої в країні енергії. У Данії альтернативні джерела дають 50% всієї енергії.
Азаров каже про "великий пакет", який Росія отримає за свою знижку. Досить імовірно, що влада засуне в цей пакет все, чого не шкода, –від інтересів безпеки і ГТС до міністра освіти Дмитра Табачника.
Тим часом українська влада заявляла, що готова віддати українську ГТС в управління Росії в обмін на можливість брати участь у видобутку газу на її території. Але Росія ніколи не віддасть монопольного права керувати власними газопроводами. Крім того, у північного сусіда є багатий досвід силового усунення іноземних інвесторів від сфери видобутку енергоносіїв під різними приводами, зокрема екологічними – так уже було на Сахаліні.
Тому Банкова повинна усвідомити: більш ніж безглуздий момент для здавання українських інтересів важко собі уявити. І якщо владі усвідомити це не вдасться, то доведеться відповідати – по-справжньому.
***
Ця колонка опублікована в № 43 журналу Корреспондент від 4 листопада 2011 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.
Відгуки й коментарі надсилайте за адресою [email protected]