Євген Чичваркін, у минулому найбільший мобільний ритейлер СНД, а тепер опальний росіянин, який живе в Лондоні, в інтерв’ю Максиму Біровашу, опублікованому у №43 журналу Корреспондент від 4 листопада 2011 року, розповів про спільні біди України та Росії, пам'ятник президенту Віктору Ющенку й олігархів, здатних змінити світ.
Як все добре починалося в 1997 році, коли Євген Чичваркін
зі своїм другом Тимуром Артем'євим в невеликому магазинчику Евросеть починав
торгувати мобільними телефонами й аксесуарами до них!
Бізнес зростав, асортимент розширювався, кількість
магазинів множилася. До 2008-го виручка найбільшого мобільного ритейлера Росії,
Білорусі, Казахстану та України досягла $ 2 млрд. Евросеть в українському роздробі
займала перше місце за кількістю точок продажів.
І ось у 2008-му щодо Чичваркіна порушується кримінальна
справа за фактом викрадення людини. Сам обвинувачений називає справу замовною.
У своїх бідах він звинувачує Кремль і біжить до Лондона. Москва оголосила
бізнесмена в міжнародний розшук, проте британське правосуддя заступається за
Чичваркіна.
У 2009-му втікач встиг відносно вдало продати свій бізнес
російському мільярдерові Олександру Мамуту. Сума угоди – $ 400 млн, плюс новому
власнику дісталися борги на $ 850 млн.
У 2011-му з Чичваркіна зняли всі найбільш немислимі звинувачення, але жити і працювати в Росії, як і в будь-якій країні СНД, він більше не ризикує
У 2011-му з Чичваркіна зняли всі найбільш немислимі
звинувачення, але жити і працювати в Росії, як і в будь-якій країні СНД, він
більше не ризикує. "Те, що закрили справу, це ще нічого не означає, – каже він
Корреспондентові. – Як закрили, так можуть і відкрити, зараз це в Росії
робиться дуже швидко".
Колишній власник Евросети з тривогою спостерігає, як його
країна, а разом з нею і сусідня Україна занурюються в авторитаризм. На його думку,
в Києві зараз запущені ті самі шестерні, що раніше були випробувані в Москві.
Механізми, які знищують свободу підприємництва, а також політичні та
особистісні свободи.
Про те, чому не задалося життя в українців і росіян,
Чичваркін міркував у розмові з Корреспондентом.
- Як після вимушеного переїзду вам живеться у Лондоні?
- Дуже добре. Поки що живу в своє задоволення. Це
найголовніша відмінність мого життя в Лондоні від життя в Росії. Збираюся
займатися роздрібною торгівлею, але поки що про це зарано говорити.
- Останнім часом в Україні стало все більше ситуацій,
схожих на вашу – коли бізнесмени залишають країну. Як ви думаєте, це відмінна
риса всіх пострадянських країн, де до влади приходять лідери зі старої
партноменклатури?
- Україна і Росія дуже багаті своїми талантами, але дуже недбало
ставляться до вибору своїх національних лідерів. Мені це в чомусь нагадує
поведінку африканських племен, які до цього часу не пов'язують секс із зачаттям
дитини. Тобто після весілля вони моляться, щоб боги дали діточок, і боги дають діточок.
Так і наші люди не пов'язують свою якість життя і стан своїх свобод з тим, за
кого вони голосують.
Україна і Росія дуже багаті своїми талантами, але дуже недбало ставляться до вибору своїх національних лідерів. Наші люди не пов'язують свою якість життя і стан своїх свобод з тим, за кого вони голосують
У Росії та Україні досить багато людей – як правило, їм
близько 50 років, – які готові голосувати за таких, як [Віктор] Янукович, аби
дожити спокійно. І для них це "спокійно" означає як раніше, як за радянських
часів, коли нічого не змінювалося взагалі. Допомагають їм засоби масової
інформації, які успішно маніпулюють і породжують таку ностальгію за всім
радянським, мовляв, що раніше було все зрозуміло і спокійно.
І тому такі події, як, наприклад, оголошення незалежності
України, сприймається як хаос. Але ж це і є рух до кращого. Упевнений, що свого
часу [Віктору] Ющенку буде поставлений пам'ятник. Тільки нащадки оцінять ту
спробу змінити [країну], що була зроблена. Адже тоді була абсолютна свобода
слова, були, звичайно, і рейдерські захоплення, але тоді можна було відстояти
свої права в суді.
Тоді російські чекісти прорахувалися з Януковичем, але
відігралися потім на наступних виборах. Пізніше російські політтехнологи зіграли
більш талановито, зіграли і вашим і нашим, і Янукович став Президентом країни.
До влади Януковича привели ті люди, для яких спокій – це коли ними ж жорстко
керують.
- Чи спілкуєтеся ви з бізнесменами, які також вимушені
жити і працювати за кордоном? Чи обговорюєте останні новини з великої батьківщини?
- Так, звичайно. Наприклад, я знаю, де придбали
нерухомість найбагатші українські комерсанти. Мова йде про найпрестижніший
дорогий будинок у Лондоні.
- В України, влада якої багато в чому копіює російську
владу, на вашу думку, є шанси вирватися з радянського минулого?
- В України такий шанс ще є. Наступні вибори, в принципі,
можуть пройти демократичним шляхом. В України є шанс стати на демократичні
рейки. Зараз дуже багато незадоволених. [Скандальна фанатська речівка,
присвячена Президенту] "Спасибі жителям Донбасу" – це такий от глас народу. І
поки такі гласи є, в України є шанс через другий Майдан мирним шляхом прийти до
демократичних цінностей.
У Росії такого шансу немає, і якісь шести- або 12-річні
цикли передвиборні більше нічого не означають. Влада в Росії зміниться не
внаслідок виборів.
Перш за все, надія на людей, яким зараз по 14, 16, 17
років і які точно вже не будуть ходити строєм. Крім того, у вас ще є якийсь
демократичний доробок влади, і так силу, як у Росії, у вас ще не застосовують.
- Водночас ви брали участь у президентській кампанії
Дмитра Медведєва.
- У мене була надія, що це буде м'який перехід до
розвитку Росії. Тоді хотіли багато чого змінити у розподілі доходів від нафти,
знизити низку ключових податків. Безумовно, були надії, але вони дуже швидко
почали танути. Але чужа душа повна загадок. Хто знає, як би він себе повів,
опинившись з кнопкою в руках? Був шанс, але Медведєв виявився не тією людиною,
і сподівання безлічі мислячих й активних людей пішли прахом.
- Чи є, окрім цього тандему кремлівських лідерів,
альтернатива в Росії?
- Звичайно. Такою людиною може стати будь-який олігарх.
Він буде набагато більш ефективним, ніж ті, які є. Бізнесмен, у якого величезна
корпорація, де працюють сотні тисяч людей, і який знає, як заробляти і витрачати.
Я впевнений, що якщо зараз гіпотетично керівництво
Україною замінити керівництвом вашої великої торговельної мережі Сільпо, то,
по-перше, всі працюватимуть, по-друге, все буде дешево, по-третє, ніхто не буде
брати чужого – оскільки у таких людей жорстка алергія на тих, хто тягне з
кишень. (Сміється.)
У будь-якому випадку законності було б більше. Я, правда,
з ними [з керівництвом Сільпо] особисто спілкувався лише один раз багато років
тому, тому не знаю, чи є у них такі плани і що це за люди, але, судячи лише з
їхньої компанії, вже зрозуміло, що з таким розкладом вони впораються.
- Якби у вас була можливість встановлювати правила життя
в Росії, то якими вони повинні були б стати, щоб ви туди повернулися?
- Такими, як у Грузії. Тому що там найкраще в світі
втілене законодавство. І податкове, і соціальне законодавство, і взаємини влади
з бізнесом. Капіталізм, заснований на особистих особливостях і талантах, на
неможливості залазити в чужу кишеню, – це найприродніший спосіб життя і
найгармонійніший спосіб існування людини поруч з людиною.
Люди не рівні, і кожному має діставатися пропорційно таланту, а не пропорційно апетиту
Люди не рівні, і кожному має діставатися пропорційно
таланту, а не пропорційно апетиту. Але радянським людям це важко пояснити.
Грузію вважаю тією країною, яка побудована ось на таких принципах.
- Ви не відчуваєте, що з бізнесмена перетворюєтеся на
громадського діяча?
- Я, звичайно, політично активний – адже політика мене
позбавила і дому, й країни. Але я точно не громадський діяч. Це наступна
стадія, до якої я, сподіваюся, не перейду. Я хочу займатися бізнесом – це те,
що в мене найкраще виходить. Але це все в найближчому майбутньому, поки що я
визначаюся.
- Вистачило б цього бажання вести бізнес в такій Україні,
якою вона була після Майдану?
- Незважаючи на те що тоді теж не так багато було зроблено,
але напрямок розвитку України був правильний. Хоча тоді, у 2004-2005 роках, і
Росія розвивалася досить пристойно. Там був запас зростання, і зростання,
навіть на тлі рейдерства, було відчутне. І тоді була актуальною приказка "Де
народився, там і знадобився".
- А хотіли б вести бізнес у тій Україні, яка є зараз?
- Звичайно, ні.
***
Цей матеріал опубліковано в № 43 журналу Корреспондент від 4 листопада 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.