Жителі найбільш постраждалих від кризи країн Західної Європи масово залишають континент у пошуках кращої долі. Рахунок тих, хто виїхав в останні роки, йде на десятки, якщо не на сотні тисяч, пише Інна Прядко у №1 журналу Корреспондент від 13 січня 2012 року.
Йен Нунан, 26-річний виходець з невеликого ірландського
містечка Маллоу, третій місяць звикає до ритму Сіднея. У найбільший
австралійський мегаполіс молодий медик перебрався в пошуках гідної роботи, яку,
за його словами, в Ірландії недавньому випускникові вузу сьогодні знайти
складно.
Нунан, підробляючи санітаром у госпіталі, оформляє дозвіл
на роботу і вже не відчуває себе чужим в Австралії. "Кілька моїх друзів
переїхали сюди ще два роки тому, та й взагалі ірландці в місті всюди – по
вулиці не пройдеш, щоб кого-небудь не зустріти", – розповідає він.
У 2011 році Ірландію залишили близько 50 тис. громадян, побивши рекорд 1989 року (44 тис.). Приблизно стільки ж, за прогнозами, виїдуть й у 2012-му
За даними ірландської Інституту економічних і соціальних
досліджень (ESRI), у 2011 році країну залишили близько 50 тис. громадян,
побивши рекорд 1989 року (44 тис.). Приблизно стільки ж, за прогнозами, виїдуть
й у 2012-му.
Найпопулярніші серед ірландців напрямки – Австралія, США
і Канада. Так само далеко за межі ЄС в пошуках кращої долі масово вирушають
жителі інших держав, які особливо сильно постраждали від кризи.
Приміром, 2 тис. греків влаштувалися у 2010 році в
Австралії. МЗС Португалії підрахував, що в Анголі, її колишній колонії, зараз працює
майже 98 тис. португальців – удвічі більше, ніж у 2005-му. Потік мігрантів з
Португалії в Бразилію протягом 2010 року зріс на 50%, а з Іспанії в Аргентину –
майже втричі. У 2010-му Іспанію залишили 130 тис. громадян.
Джонатан Чалофф, аналітик міграційного департаменту
міжнародної Організації економічного співробітництва та розвитку, головною
причиною масового виїзду вважає безробіття, особливо серед молоді. У Греції не
мають роботи 43% молодих людей, в Іспанії – 46%, в Ірландії – 30%, в Португалії
та Італії – по 27%.
У Греції не мають роботи 43% молодих людей, в Іспанії – 46%, в Ірландії – 30%, в Португалії та Італії – по 27%
"Зараз [з ЄС] їдуть насамперед люди 20-35 років, а також
висококваліфіковані фахівці більш старшого віку: інженери, архітектори, науковці,
фармацевти, медики", – констатує Фредеріка Родрігес, координатор португальської
місії Міжнародної організації міграції.
Колоніальна епоха
Уродженець Ліссабона Жоау Олівейра ось вже півроку працює
в португальській логістичної компанії в Луанді, столиці Анголи. Незалежність
від Португалії країна отримала в 1975 році і аж до 2002-го була охоплена
громадянською війною. Однак завдяки експорту нафти Ангола сьогодні
перетворилася на одну з держав Африки, що найбільш стрімко розвиваються.
Олівейра, який вперше побував в Луанді в 1998 році,
згадує, що ще з десяток років тому такі звичні для жителя великого міста
поняття, як супермаркет, ресторан і кінотеатр, були тут екзотикою. Зараз Луанда
набагато більше відповідає вимогам європейців.
"Магазинів багато і працюють вони справно, ресторани
завжди повні, тисячі людей навколо метушаться, купують, продають, і ритм життя
[тут] зростає", – розповідає португалець.
У середньому європейський фахівець може розраховувати в Луанді на платню в $ 7-10 тис. на місяць
І хоча Луанда, згідно з результатами дослідження
консалтингової компанії Mercer, другий рік поспіль очолює список найдорожчих
для експатів міст планети, тутешня зарплата Олівейри дозволяє йому, наприклад,
платити за двокімнатну квартиру $ 3 тис. щомісячно і віддавати за вечерю
близько $ 100. У середньому європейський фахівець може розраховувати в Луанді
на платню в $ 7-10 тис. на місяць.
"Враховуючи, як сильно вдарила по нас [Португалії] криза,
Ангола виглядає природною альтернативою для заробітку", – резюмує європеєць,
хоча і зазначає, що медицина, освіта і правосуддя тут не дотягують до
європейського рівня.
Втім, мігрантам з ЄС перебирати не доводиться, констатує
Амелі Констант, керівник досліджень міграції з Інституту вивчення праці (Бонн,
Німеччина). "Ця хвиля еміграції вимушена, тому й випробування перед ними
[європейцями] відповідні: найчастіше довга розлука з родинами, друзями,
необхідність звикати до нового оточення, культури", – зазначає експерт.
Переселенці вибирають насамперед ті країни, де легше адаптуватися. В
екс-колоніях – Бразилії, Аргентині, Анголі і Мозамбіку – мігрантам з їхніх колишніх метрополій не доводиться долати мовний бар'єр
Саме тому переселенці вибирають насамперед ті країни, де
легше адаптуватися. В екс-колоніях – Бразилії, Аргентині, Анголі і Мозамбіку – мігрантам
з їхніх колишніх метрополій не доводиться долати мовний бар'єр. Висококласних
фахівців приваблюють насамперед розвинені англомовні держави – США, Канада,
Австралія і Нова Зеландія.
В ірландки Івонн Браун, яка рік тому переїхала з
чоловіком і дитиною з Дубліна в американський Даллас, почалося нове життя.
Після перевантаженої стресами роботи у великій консалтинговій компанії на
батьківщині вона із задоволенням переключилася на роль домогосподарки. Зарплати
її чоловіка, за фахом інженера-будівельника, цілком вистачає, щоб забезпечити
всю сім'ю.
Іспанка Євгенія Лопес, арт-директор і фотохудожник, яка
емігрувала до Буенос-Айреса, однією з головних переваг життя в Аргентині
називає доброзичливу атмосферу. "Хоча стиль життя тут відрізняється, мова той
сама, а люди дуже привітні і охоче допомагають адаптуватися", – переконана
вона.
Спільне з Анголою минуле Португалії помітно допомагає й
Олівейрі. "Завдяки 500 рокам спільної історії сьогодні ми відчуваємо себе тут
як вдома, а не за кордоном", – запевняє він.
Втім, європейці, які звикли до уніфікованого простору ЄС,
все ж чутливо реагують на зміну системи координат.
"Найгірша річ у Бразилії – це бюрократизм", – жаліється
Жорже Бізарро, португальський вчений-ентомолог, який переїхав до
Ріо-де-Жанейро. Йому довелося кілька років підтверджувати тут свої наукові
ступені й дипломи.
Ірландському технічному консультанту Рорі Корбетту,
незважаючи на його послужний список, в Австралії відмовляли в прийомі на роботу
лише через непрофільну хімічну освіту.
Однак про свій переїзд Корбетт не шкодує. Він вже вдруге
рятується від рецесії: у 2009-2010 роках його родина жила в Шанхаї, а потім
повернулася в рідну Ірландію. "Ми побачили, що справи там все так само погані,
і вирішили поїхати туди, де нашим дітям буде краще і де їм не доведеться
розплачуватися за розтрати попередніх поколінь", – міркує Корбетт.
До нових зустрічей
Пориви європейців виїхати з ЄС заохочують і самі країни
призначення, зацікавлені у кваліфікованих працівниках. Так, в кінці 2011 року
влада Австралії оголосила про намір залучити 150 тис. фахівців з-за кордону
протягом найближчих шести років.
Пориви європейців виїхати з ЄС заохочують і самі країни призначення, зацікавлені у кваліфікованих працівниках
Частину нинішнього відтоку людей за межі Західної Європи
можна пояснити і поверненням на батьківщину колишніх іммігрантів, які свого
часу перебралися сюди з екс-колоній також у пошуках кращої долі і встигли
обзавестися європейським громадянством. Так, латиноамериканці сьогодні
повертаються з Іспанії на рідний континент.
Тим часом експерти побоюються нової хвилі відтоку мізків
з Європи. "Головний ризик для ЄС полягає в тому, що через старіння населення і
відтік найкращої частини молодого покоління конкурентоспроможність Євросоюзу
перед іншими розвиненими країнами може знизитися", – вважає Рут Ферреро-Туріон,
професор соціології Мадридського університету Комплутенсе.
А Чалофф додає, що відкритість кордонів і найширші
можливості для працевлаштування всередині ЄС недостатньо пом'якшили удар, завданий
трудовому ринку Європи кризовим безробіттям.
Наслідки нової хвилі еміграції залежатимуть від того,наскільки швидко постраждалим країнам вдасться відновити свої економіки
Наслідки нової хвилі еміграції залежатимуть від того,
наскільки швидко постраждалим країнам вдасться відновити свої економіки,
прогнозує професор Алан Барретт, експерт ESRI.
"У 1980-х роках в Ірландії ми теж побоювалися, що
назавжди втрачаємо найкращі кадри. Але коли економічний підйом в 1990-х
повернувся, так само вчинили й емігранти", – пропонує згадати недавню історію
ірландський фахівець. За словами Барретта, з такою перспективою нинішня активна
залученість фахівців, нехай і за кордоном, набагато краща за їхнє животіння без
роботи вдома.
Нинішня активна залученість фахівців, нехай і за кордоном, набагато краща за їхнє животіння без роботи вдома
До того ж, доповнює колегу Родрігес, переїзд
кваліфікованих кадрів з країни в країну сприяє розвитку економічних зв'язків
між ними, збагаченню досвіду самих фахівців, а також збільшує потік грошових
переказів на батьківщину.
"Якщо соціальні, фінансові та особисті потреби мігрантів
на високому рівні задовольнялися в еміграції, то в разі повернення додому такі
переселенці принесуть максимальний ефект рідним економікам і допоможуть їхньому
відновленню", – висловлює оптимізм Родрігес.
***
Цей матеріал опубліковано в № 1 журналу Корреспондент від 13 січня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.