Рафаель Кузьмін, перший заступник голови Антимонопольного комітету, в інтерв’ю Ірині Соломко розповів про скарги іноземних інвесторів, відкритість Ріната Ахметова і Дмитра Фірташа і непрозорість Ігоря Коломойського. А також про життя на одну зарплату. Матеріал розміщено у №3 журналу Корреспондент від 27 січня 2012 року.
Скромний кабінет, невибагливий костюм і готовність
відповідати на будь-які, нехай навіть дуже неприємні питання – таким постав
перед Корреспондентом Рафаель Кузьмін, перший заступник голови Антимонопольного
комітету України (АМКУ) і двоюрідний брат першого заступника генпрокурора.
Відкритість – так охарактеризував чиновник свої принципи
роботи з журналістами.
Однак Корреспондент опинився в його кабінеті лише після
статті Монополія на антимонополію, опублікованій у № 1 від 13 січня. У ній
представники західних інвесторів – юристи найбільших міжнародних компаній –
розповіли про великі труднощі, які виникають у них в АМКУ під час отримання
дозволу на операції злиття-поглинання. Навіть якщо ці угоди проходять за межами
України, компанії-учасниці повинні отримувати дозвіл на них на тих ринках, де
вони представлені, тобто і в Україні. Юристи незадоволені українськими
законами, які встановлюють занадто низькі порогові показники для дозволів, що,
у свою чергу, збільшує можливості для корупції. Крім того, АМКУ нібито штучно
затягує розгляд справ. За словами юристів, все це дає підґрунтя для зловживань.
Водночас дружні до влади українські бізнесмени без
проблем отримують дозволи від АМКУ на угоди, які приводять до контролю над
значними частками в різних галузях.
Проте Кузьмін відкидає підозри і звинувачення,
наполягаючи на тому, що його відомство працює абсолютно прозоро і в рамках
закону.
- Юристи, що представляють інтереси західного капіталу,
скаржаться, що в законі немає обмежень на те, які саме додаткові документи АМКУ
може вимагати в компаній при поданні заяв. Це, мовляв, підґрунтя для непрозорих
дій. По суті, вони не знають, чого чекати від АМКУ.
- Це все лукавство. Законом закріплені конкретні вимоги.
Він передбачає чіткий перелік документів, які повинні надати учасники
концентрації, щоб АМКУ виконав своє основне завдання – запобіг монополізації
ринків. Навіть більше, ці вимоги повністю відповідають європейському законодавству.
- Чому в Україні встановлені такі низькі порогові
значення для отримання дозволу на концентрацію – 1 млн і 12 млн євро? Адже, по
суті, це змушує середній бізнес, який не може бути монополістом, звертатися до
вас за дозволом, що розширює можливості для корупції. У Німеччині, приміром, це
50 млн і 500 млн євро?
- Ці пороги були встановлені ще у 2002 році разом з
прийняттям закону Про захист економічної конкуренції. Так, в Європі ці показники
набагато вищі, ніж в Україні. Але ці норми повинні співвідноситися з ВВП, адже
чим вище його рівень, тим більші обсяги ринку.
Наші показники треба збільшити. Тому ще у 2009 році АМКУ
подав до парламенту законопроект про збільшення порогів з 12 млн до 50 млн євро і
з 1 млн до 4 млн євро.
У парламенті є група депутатів, які проти цього. Вони
вважають, що якщо АМКУ буде працювати з цими підвищеними нормами, відбудеться
монополізація регіональних товарних ринків.
- А ви з цим згодні?
- Збільшення порогових показників – це побажання ЄС.
- Коли воно може статися?
- Якщо у 2012 році будуть збережені такі самі темпи
зростання ВВП, ми ще раз ініціюватимемо подання законопроекту від уряду.
- Ще інвестори нарікають на затягування процесу розгляду
їхніх заявок, який замість належних півтора місяців може тривати до півроку.
Скільки в минулому році ви отримали заяв і в які терміни видали дозволи?
- Ми розглянули 800 заяв, і всі дозволи були видані через
місяць, як цього вимагає закон. У нас був 171 випадок, коли ми залишали
документи без розгляду. Причина – подана інформація була неповною.
- Ви їх повертали?
- Так, писали, яких документів та інформації відповідно
до законодавства не вистачає. Заявники знову подавали документи, ми їх приймали
і розглядали.
- І ви вважаєте, що зловживань з боку АМКУ немає?
- Безумовно. Ми повертали документи, коли не було повного
переліку учасників концентрації. Або ж коли була відсутня інформація про всю
групу компаній. Або в документах не вказувалася частка компанії на ринку.
- Але юристи кажуть, що вони не завжди можуть розкривати
інформацію про всю групу компаній, тим більше якщо частина з них не мають
відношення до ринку, на якому йде концентрація.
- Закон наполягає на повному інформуванні. Якщо в
компаній є якісь побоювання, вони мають право зробити ці дані конфіденційними.
Ми вимагаємо повну інформацію, тому що повинні знати, хто здійснює
концентрацію.
Концентрація компанії, яка, наприклад, виробляє
металопродукцію, може призвести до монополізації на суміжному ринку руди або
феросплавів. Щоб зрозуміти, чи має це місце, ми повинні знати кінцевого
власника. Тому якщо учасник концентрації зареєстрований в офшорах, ми
вимагаємо, щоб був зазначений кінцевий власник. Для отримання повної картини
надсилаємо запити і в правоохоронні органи.
- Картина, описана вами, кардинально відрізняється від того,
що розповідають юристи. Причому говорять навіть не всі – більшість фірм
відмовлялися коментувати роботу з АМКУ: мовляв, у них якраз розглядають заяви,
і вони не хочуть собі нашкодити.
- Що тут можна сказати? От у вас у статті прозвучала
інформація про тарифну сітку [хабарі від $ 1 тис. до $ 25 тис. за "прискорення"
справ в АМКУ]. Вона в мене викликала лише посмішку. Це їхня [фірми та
інвестора] тарифна сітка за проходження документів в АМКУ.
Вони укладають договір про те, що забезпечать швидке
проходження документів і починають займатися питанням. Іноді вони підходять до
процесу халатно і не надають повну інформацію, яку вимагає закон.
- Але мова йде про всесвітньо відомі юркомпанії. Вони не
будуть ризикувати своєю репутацією. Наприклад, у компанії Beiten Burkhardt мені
розповідали, що в них одну справу розглядали рік.
- Такого бути не може. До року у нас можуть розглядатися
тільки ті справи, в яких компанії порушили закон і не отримали дозволу на
концентрацію до угоди. Такі випадки ми виявляємо і розслідуємо, а потім
штрафуємо порушників.
- Скільки штрафів виписали в минулому році?
- Лише на 2,8 млн грн., а це 86 порушень. Ми маємо право накладати
санкції до 5% від суми річної виручки, але не прагнемо до цього. У нас штрафи
виконують більшою мірою виховну функцію.
- Є скарги, що АМКУ не приймає заяви на концентрацію
тільки тому, що вони неправильно зшиті.
-Таких випадків у нас взагалі не було.
- АМКУ прискіпливий до іноземних інвесторів, але дозволяє
великому вітчизняному капіталу, близькому до влади, монополізувати ринки.
Наприклад, депутат-регіонал Рінат Ахметов і його компанія СКМ уже скупили майже
всі електрогенерувальні компанії, причому на тендерах з одним учасником –
Східенерго, Західенерго, Київенерго. За підрахунками експертів, це 46% ринку.
- Це не зовсім так. Електроенергію у нас виробляють кілька
джерел – атомні, гідро- і теплові електростанції. Тому якщо перерахувати, то
виходить, що частка електроенергії, яку генерують компанії Ахметова, не
перевищує допустимих меж.
- А монополізація ринку добрив компаніями Дмитра Фірташа
(він володіє чотирма заводами з виробництва добрив) – ви її не бачите?
- Ми ретельно вивчали ринок, провели три-чотири
експертизи, зібрали всі дані. За нашими розрахунками, всі підприємства, які
входять до групи DF, займають 27% ринку добрив.
- І як вплине на його частку на ринку можлива купівля
Одеського припортового заводу?
- Зараз частка ОПЗ на ринку лише 2-3%. Якщо припустити,
що Фірташ купить завод, то його частка збільшиться до 30%. Граничної межі –
35%, після якої ми не даємо дозволу накупівлю, – він не досягне.
- Чому АМКУ не може навести порядок на ринку
авіаперевезень, який монополізований бізнесменом Ігорем Коломойським
(передбачуваним власником найбільших вітчизняних авіакомпаній Аеросвіт,
Дніпроавіа, ДонбасАвіа і Роза вітрів)? Від цього ж страждають споживачі, вони
стикаються зі зростанням цін, затримками рейсів.
- Тут ми маємо справу не з концентрацією, а з узгодженими
діями. Ми дали дозвіл на стратегічний альянс Української авіаційної групи. Але
потім, коли почалося необґрунтоване зростання цін на авіаквитки, ми відкрили
справу. Завдяки нашому впливу ціни були знижені на 10-12%.
- Але чому ви дали дозвіл на ці узгоджені дії, якщо не
важко переконатися, що кінцевий бенефіціар – Коломойський?
- Не все так просто. Якраз інформації про те, що все це
належить Коломойському, немає. Чим відрізняються СКМ або група DF? Вони
вказують кінцевих бенефіціарів – Ахметова і Фірташа. І в цьому сенсі вони
прозорі. А ось група Приват розмита, там не вказуються кінцеві бенефіціари.
- Скільки чиновників були схоплені на хабарі в АМКУ?
- За півтора року жодного. Ще хотів би зазначити, що у
нас з юрфірмами спілкується тільки керівництво управління концентрації. Ми
обмежили спілкування виконавців із заявниками.
Але ще раз звертаю увагу на те, що жодного факту, який би
свідчив про те, що хтось зі співробітників вимагає хабарі, не було, немає і,
сподіваюся, не буде. Але я закликаю: якщо в компаній такі факти є, звертайтесь,
будемо наводити порядок.
- А скільки отримують співробітники відділу?
- Від 4 тис. грн. – це ставка разом з надбавками і
преміями.
- Скільки отримуєте ви?
- Від 6 тис. до 10 тис. грн., все залежить від премій.
- І вам вистачає?
- Звичайно, хотілося б більше. І це бажання властиво
кожному держслужбовцю. Але необхідно вміти мислити і жити з перспективою.
Упевнений, вже в найближчому майбутньому і зарплата, і статус наших
держслужбовців досягнуть європейських стандартів, зросте престижність
держслужби, на неї стануть прагнути потрапити, і нею будуть дорожити.
***
Цей матеріал опубліковано в № 3 журналу Корреспондент від 27 січня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.