Корреспондент: Мистецтво вимагає пожертвувань. Топ-10 благодійників України

Кореспондент визначив десять головних приватних філантропів країни. До списку ввійшли вісім великих бізнесменів, два спортсмени і дружина мільярдера. Всі разом ці люди віддали на благодійність за рік понад півмільярда гривень, пише Ксенія Карпенко у №49 журналу Корреспондент від 16 грудня 2011 року.

Коли Корреспондент опитував українських мільярдерів і мільйонерів, намагаючись визначити, хто з них витрачає найбільше особистих коштів на благодійність, один з них – Дмитро Фірташ, людина, вартість активів якої за версією Корреспондента у 2011 році досягла $ 2,3 млрд, – коротко пояснив мотиви, що спонукали його зайнятися філантропією.

"Я вважаю, що якщо у тебе є така можливість, ти повинен допомагати іншим, кому це необхідно", – заявив Фірташ.

Далеко не всі українські багатії готові співвідносити свої можливості з розмірами допомоги і бути лідерами не лише за статками, а й за щедрістю

Як засвідчив рейтинг десяти найбільш щедрих вітчизняних філантропів, далеко не всі українські багатії готові співвідносити свої можливості з розмірами допомоги і бути лідерами не лише за статками, а й за щедрістю.

Рінат Ахметов, Віктор Пінчук та Олександр Фельдман – так виглядає трійка головних філантропів країни. Крім них, у Топ-10 благодійників увійшли Фірташ, Петро Порошенко (співвласник компанії KP Media, що видає журнал Корреспондент), Олена Пінчук, Борис Колесніков, брати Віталій і Володимир Клички, а також Олександр Онищенко та Ігор Воронов.

Причому тільки троє з десяти – Ахметов, Пінчук і Фірташ – паралельно входять в першу десятку найбільш забезпечених українців за даними рейтингу Золота сотня Корреспондента за цей рік. А три особи з числа найбільш щедрих взагалі не потрапили в сотню найбільш заможних українців.

Загалом учасники Топ-10 за 2011 рік витратили на благі цілі майже 550 млн грн. Це невелика сума в масштабах країни, і вона яскраво демонструє, що філантропія в
Україні не найпопулярніша справа

Загалом, за підрахунками Корреспондента, учасники Топ-10 за 2011 рік витратили на благі цілі майже 550 млн грн. Це невелика сума в масштабах країни, і вона яскраво демонструє, що філантропія в Україні не найпопулярніша справа.

Дійсно, за даними британської Charities Aids Foundation, яка щорічно складає рейтинг рівня благодійної діяльності всіх країн світу – The World Giving Index, – Україна разом з Сербією перебуває на 150-му з 153-х можливих місць відповідно, випереджаючи лише Мадагаскар, Бурунді та Уганду.

Найбільш популярними сферами вкладень лідерів української благодійності стали освіта, охорона здоров'я та культура. При цьому, на думку експертів, виділяючи гроші на добрі справи, філантропи з берегів Дніпра часто керуються спонтанним бажанням допомогти, а не системними оцінками того, де б їхня допомога була максимально корисною. Крім того, одним з рушійних факторів вітчизняних благодійників стає бажання поліпшити власний імідж.

І все ж аналітики закликають цінувати навіть ті зусилля, які сьогодні докладають філантропи "мейд ін Юкрейн". "Якщо імідж є мотивацією для благодійності, цю діяльність все одно треба вітати", – каже Михайло Мінаков, президент Фонду якісної політики, в минулому – директор з розвитку Фонду Віктора Пінчука.

Підраховане добро

До рейтингу ввійшли тільки приватні особи – резиденти України або їхні особисті благодійні фонди. Нерезиденти, а також корпоративні благодійники – приватні або державні компанії під час складання рейтингу не враховувалися.

Щоб скласти Топ-10, Корреспондент виділив 30 найактивніших філантропів. Під час складання цього переліку редакцію консультували три експерти: Мінаков з Фонду якісної політики; Ганна Гулевська-Черниш, директор Форуму благодійників України (ФБУ), Євген Бистрицький, експерт з міжнародної благодійності, виконавчий директор фонду Відродження.

30 претендентам були розіслані запити з проханням зазначити програми, у яких зайнятий філантроп або його фонд, на кого орієнтовані програми, і які суми з особистого бюджету або коштів фонду витрачені на ці напрямки в період з 1 січня по грудень 2011 року.

Десять людей проігнорували прохання. З тих, хто відгукнувся, редакція відібрала десятку найщедріших філантропів, орієнтуючись на загальну суму – витрачену на допомогу як особисто, так і через фонди, в яких їхні вкладення становлять 100% або близьку до цієї цифри частку.

При цьому не враховувалися цілі, які можна розцінювати як інвестиції у власний бізнес. Наприклад, харківський бізнесмен Олександр Ярославський, чиї активи Корреспондент оцінив в $ 1,2 млрд, витратив 96 млн грн. на будівництво дитячої футбольної академії, щоб дати можливість всім охочим дітям безкоштовно в ній вчитися. Але ця структура є частиною професійного футбольного клубу Металіст, що належить бізнесменові, і може розглядатися як кузня кадрів для команди.

Хто на що здатен

Як показали підрахунки, основна частина представників Топ-10 віддали на благодійні цілі у 2011 році суми від 0,11% (як Ахметов) і до 1,99% (як Фірташ) від вартості своїх бізнес-активів. Причому, як правило, більш "активні" витрачають відносно менші кошти, ніж їхні менш забезпечені колеги.

Майже всі філантропи з Топ-10, за винятком Фірташа, Олени Пінчук та Воронова, працюють через власні фонди.

Результати рейтингу дивують, насамперед, тим, що далеко не всі найбагатші люди України готові жертвувати значні суми на благодійні потреби.

Показовий приклад відразу трьох мільярдерів – Геннадія Боголюбова, Ігоря Коломойського та Олексія Мартинова, співвласників групи Приват, які займають відповідно друге, третє і дев'яте місця в Золотій сотні.

Виявилося, що у людей, чиї сукупні активи дорівнюють $ 14,3 млрд, в Україні діє лише благодійна програма ПриватБанку. Але її бюджет, який у 2011 році склав 3,4 млн грн., наповнюється добровільними внесками клієнтів фінустанови. Можливо, Боголюбов, Коломойський і Мартинов, як і частина тих людей, що увійшли в десятку головних філантропів країни, просто не афішують усі свої програми.

Сторонній погляд

Експертів у рейтингу здивували сфери, у які українські філантропи вважають за краще вкладати гроші. Пріоритетом для них стали освіта, охорона здоров'я та культура. Такий вибір не характерний для благодійників на Заході, де, крім вищевказаних напрямів, пожертви йдуть на створення різних недержавних структур, що поліпшують життя населення і роблять владу підконтрольною виборцю.

Подібну різницю Бистрицький пояснює тим, що в Україні благодійність, хай і не прямо, підконтрольна владі.

Серед інших особливостей фінансової доброти по-українськи Таня Пейн, британський фахівець з інвестування в філантропію, називає відсутність стратегічного планування. Мовляв, українці в більшості випадків керуються спонтанним бажанням допомогти.

"Умовно кажучи, філантропи [в Україні] виділяють гроші на парацетамол, щоб усунути біль. А необхідно придбати пеніцилін, щоб усунути причину болю", – вважає експерт.

Вітчизняні філантропи балансують між аматорським виділенням грошей на різні ініціативи, які імпонують безпосередньо їм самим, і міжнародною схемою благодійності

Безсистемність відзначає і Бистрицький. За його словами, вітчизняні філантропи балансують між аматорським виділенням грошей на різні ініціативи, які імпонують безпосередньо їм самим, і міжнародною схемою благодійності. Остання передбачає, що приватні фонди очолюють ради директорів-експертів, які зіставляють бажання власника з громадськими інтересами.

Аналітики відзначають і те, що філантропія в Україні, на відміну від країн Заходу, перебуває в зародковому стані. Приміром, за даними The World Giving Index, тільки 5% українців готові віддавати кошти на благодійність, що в чотири рази менше, ніж у відсталій Албанії, і в сім разів менше, ніж в Косові, яке недавно воювало.

На захист українців варто сказати, що на берегах Дніпра невигідно афішувати благі справи. У країні діє закон, що надає податкові послаблення людині, яка жертвує на благодійність. Але цим правом, каже Гулевська-Черниш, краще не користуватися.

"У податкової відразу виникає бажання приписати зайві штрафи компанії, у якої вистачає коштів на благодійність. Та й самі інспектори [податкової] не знають, як користуватися цим законом", – каже директор ФБУ. На її думку, якщо щось і змушує вітчизняну еліту робити добрі справи надбанням громадськості, так це бажання створити собі позитивний імідж.

Найбільш вдалим таким прикладом Мінаков називає свого колишнього роботодавця. "Успіх приватного філантропа Пінчука підвищує довіру до нього як громадського діяча, знижуючи негативний фон його колишніх справ", – констатує експерт.

Експерти впевнені, що найкращий вид благодійності – анонімний. Але вони закликають не засуджувати тих українців, які в тому числі і заради іміджу роблять свої благі справи надбанням суспільства

Сам Мінаков, як і інші експерти, впевнений, що найкращий вид благодійності – анонімний. Але він закликає не засуджувати тих українців, які в тому числі і заради іміджу роблять свої благі справи надбанням суспільства.

"Потрібно вітати благодійність, засновану навіть на змішаних мотиваціях, які включають й іміджеву. Досвід підказує, що є набагато більше дешевих способів відмивання іміджу, ніж велика публічна благодійність", – упевнений Мінаков.

____________________________________________________________

Десять найщедріших українських філантропів

У рейтингу Корреспондента вказані благодійні бюджети або особисті кошти філантропів, витрачені на благодійність за період січень-грудень 2011 року.

У рейтингу зазначені суми, що надходять на благодійні проекти безпосередньо через приватні фонди філантропів або виділяються особисто благодійником, але не включені кошти, які витрачаються на корпоративну соціальну відповідальність компаніями, власниками (або співвласниками) яких є ці філантропи