Енріке Пеньялоса, мер Боготи, який зробив її другим Нью-Йорком, розповів в інтерв'ю Катерині Івановій в № 11 журналу Корреспондент від 23 березня 2012 року про те, як позбавити Київ від заторів і перетворити українську столицю в місто для людей.
За три роки на посаді глави столиці Колумбії
Боготи Енріке Пеньялоса до невпізнання змінив своє місто, яке вважався одним з
найбрудніших і найбільш криміногенних у світі. Він облаштував тисячі парків,
звів нові школи, дитсадки, бібліотеки і зробив велосипедну революцію. Пеньялоса
створив одну з найбільших у світі мережу захищених велодоріжок загальною
протяжністю понад 300 км.
"Людина на велосипеді за $30 так само
важлива, як на машині за $ 30.000", - наголошує Пеньялоса значимість цієї
міської реформи.
Не менш великим досягненням Пеньялоси
вважається його успішна боротьба із заторами: запроваджена ним транспортна
система названа однією з найкращих у світі - вона скоротила затори в Боготі на
40%, звільнила тротуари від несанкціонованих парковок і обмежила використання
машин у години пік.
Сьогодні Пеньялоса, який є володарем Золотого
лева Венеціанського архітектурного бієнале За успішні інновації в містах, а
також співголовою ради директорів Інституту транспорту та розвитку в Нью-Йорку,
консультує уряди країн Азії, Африки, Австралії, Латинської Америки і США в
питаннях містобудування. У рамках проекту Стратегія розвитку Києва відомий
латиноамериканець також поділився своїм досвідом і з київськими
градоначальниками, а потім і з Корреспондентом.
- Яким вам видався Київ? Чого йому не вистачає,
щоб бути ідеальним містом?
- Найбільша проблема Києва - те, що машини
паркують на тротуарах. Що відрізняє просунуте місто від низькорозвиненого? Не
швидкісні автотраси і не метро [як думає багато хто], а тротуари високої
якості. А Київ зараз має гарні будівлі, прекрасні парки і страшну проблему -
те, що тротуари зайняті машинами. Ось, наприклад, навіть тут [на Хрещатику]. Ми
змушуємо людей, як щурів, спускатися під землю, щоб перейти дорогу: машини не
зупиняються. Це божевілля! Це машини повинні піти під землю або зупинятися на світлофорі.
- Як ви пропонуєте вирішувати цю проблему?
- Це завжди політичне рішення. У всьому світі
доводиться докладати величезних зусиль. У Європі 40 років тому міста були
такими, як Київ зараз. Це складно. Спочатку люди проти того, щоб обмежувати
використання автомобілів, але потім їм подобається. Вони розуміють, що їхнє
життя стає кращим. Міста без машин або з обмеженим їх використанням - звучить
як божевільна мрія хіпі, так? Однак найбільш успішні міста, в яких майже немає
машин, вже існують. І вони не тільки існують, це одні з найбільш привабливих
міст світу. Наприклад, Лондон [мерія зробила в'їзд в центр міста для приватних
автомобілів дорогим задоволенням (вісім фунтів стерлінгів), а штрафи за проїзд
без оплати дуже великими - 80-120 фунтів, у результаті число машин, які щодня
в'їжджають у центр Лондона, скоротилося на 70 тис., а затори практично зникли],
або Манхеттен [де велика кількість жителів їде на роботу на метро чи автобусами],
або Париж. 40% парижан взагалі відмовилися від особистого автотранспорту. Це ті
міста, куди прагнуть більшість туристів та інвесторів, де дуже висока ціна на
нерухомість. Так що це можливо.
- Яким шляхом, ви вважаєте, повинен піти Київ?
- Потрібен гарний громадський транспорт -
недорогий та якісний. Я розумію, автобуси сьогодні не в моді. Але автобусна
система з відокремленими смугами і зупинками, яка працює, як метро,
наприклад, як у Боготі [де для автобусів існують спеціально виділені смуги],
- пропускна здатність такої системи вища, ніж у будь-якого метро в Європі. Києву
потрібно теж будувати такі висококласні автобусні системи. До того ж у Києві є
мости. Кілька мостів можна виділити виключно для велосипедних доріжок і
автобусів.
- Але ж не можна зовсім ігнорувати інтереси
автомобілістів?
- Важливо зрозуміти: парковки - це не право.
Люди мають право на роботу, на навчання, а паркінги не є конституційним правом.
В уряду немає конституційного зобов'язання будувати парковки. Це не громадська
проблема, а особиста. В уряду є обов'язок вирішити питання пересування. Але це
робиться за допомогою громадського транспорту.
Дуже велика помилка думати, що для того, щоб
позбутися пробок, вам потрібно більше доріг. Наприклад, хтось може кричати:
"О, у нас недостатньо мостів! О, нам потрібно більше мостів!".
Манхеттен з'єднує з Нью-Йорком усього шість мостів. Але найгірше, що ви можете
зробити, - побудувати більше мостів для машин. Ні! Будуйте більше мостів, але
тільки для автобусів, велосипедів, трамваїв - не для машин.
- Скільки ви витратили на оновлення Боготи в
цілому?
- Бюджет міста - $6 млрд на рік [Києва - $2
млрд]. Але у нас багато чого потрібно було зробити - освіта, медицина...
Проблема не в грошах. Все це не проблема грошей, не проблема технологій, це
політичне рішення. Ви берете одну вулицю і робите ширший тротуар, прибираєте
машини, ви закриваєте ці жахливі переходи і встановлюєте світлофори. Це не буде
коштувати багато грошей.
Вам не потрібно міняти все за один рік. Для
цього буде потрібен час. Але почати необхідно з того, щоб визнати наявність
проблеми.
***
Цей матеріал опублікований в № 11 журналу
Корреспондент від 23 березня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент
в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу
Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися
тут.