Головна
 

Корреспондент: Красиво їсти не заборониш. Де і як харчується українська владна еліта

10 квітня 2012, 12:13
0
147
Корреспондент: Красиво їсти не заборониш. Де і як харчується українська владна еліта
Фото: Фото Сергія Ільїна/Фонд Віктора Пінчука
Янукович у відрядженням, за словами прес-служби, любить пробувати страви місцевої кухні

Українські політики в питаннях кулінарних уподобань діляться не на владу і опозицію, а на консерваторів, які віддають перевагу борщу й вареникам, і лібералів, які знають майже все про високу кухню, пише Ксенія Карпенко у №13 журналу Корреспондент від 6 квітня 2012 року.

Пельмені, сало та уха – так аскетично виглядає збірний образ кулінарних уподобань вищих українських чиновників. Принаймні саме такі страви назвали улюбленими в розмові з Корреспондентом прем'єр-міністр Микола Азаров (пельмені), секретар Радбезу Андрій Клюєв (сало) і віце-прем'єр Сергій Тігіпко (уха).

Хоча, як переконали видання ресторатори та експерти, робити на підставі цих визнань висновок про смаки вітчизняних можновладців не варто. Насправді багато держчиновників і нардепів їдять не просто багато і смачно, а ще й дорого.

"Чорна ікра і камчатський краб – найулюбленіші страви наших високопосадових клієнтів", – розповідає Микола Тищенко, столичний ресторатор, власник закладу Велюр – однієї з ключових і найбільш дорогих точок київського "негромадського харчування".

Мінімальна ціна 20 г чорної ікри в його володіннях – $ 100, а котлети з камчатського краба подають за $ 70.

Про свої смаки представники перших ешелонів української влади й політики не люблять поширюватися. І навіть місця для задоволення своїх апетитів вибирають закриті від сторонніх поглядів

Втім, про свої смаки представники перших ешелонів української влади й політики не люблять поширюватися. І навіть місця для задоволення своїх апетитів вибирають закриті від сторонніх поглядів.

"Ви ж ніколи не читали, що [екс-прем'єр Юлія] Тимошенко їла там-то і те-то. Але це не означає, що вона їла вдома або не їла взагалі. У цьому й цінність vip-ресторану – він дозволяє публічним людям уникати публічності", – розповідає Володимир Кмир, консультант ресторанного бізнесу.

Експерт уточнює, що наявність приватних кімнат і конфіденційність є одними з основних критеріїв для високопоставлених політиків під час вибору місця харчування.

Тим не менш Корреспондент зазирнув у тарілки можновладців і переконався, що вони є одними з найбільш вибагливих та вимогливих клієнтів вітчизняних рестораторів.

Клуб етноскромників

Перш ніж вдаритися в усі тяжкі, тобто почати збирати інформацію про смакові переваги політеліти в середовищі рестораторів, Корреспондент звернувся до вищих чиновників з проханням розповісти, які страви вони люблять і які заклади харчування відвідують.

Отримані відповіді здивували аскетизмом і народністю смаків головних топ-менеджерів країни. Так, Клюєв заперечував свою любов до вишуканих страв. Ресторани він через завантаженість відвідує вкрай рідко, вечеряє в колі сім'ї, а у відрядженнях надає перевагу середземноморській кухні.

"З дитинства люблю сало і любительську ковбасу. Але в цілому до їжі ставлюся спокійно. Моє правило: не переїдати", – сказав секретар Радбезу.

Схоже правило у Клюєва існує і щодо алкоголю: він не полюбляє міцних напоїв, і лише в суботу за сімейною вечерею може дозволити собі келих молодого білого вина.

Такі само скромні запити у Тігіпка. Зі слів його дружини Вікторії можна зробити висновок, що в їхній родині панує культ здорової їжі. М'ясо в домі вживають рідко, а основу раціону складають свіжі овочі та легкі салати. У п'ятницю вся сім'я збирається на кухні заради однієї традиції – приготувати і потім з'їсти млинці з шоколадною пастою.

Як каже Вікторія Тігіпко, її чоловік уміє готувати практично все, але особливо "швидко і смачно" у чиновника виходить риба гриль. Втім, улюблена страава віце-прем'єра інша – уха, причому теж власного виробництва.

"Чоловік не робить культу із застілля, у вихідні може дозволити собі келих хорошого червоного або білого вина, в зимову пору – випити віскі", – додає Вікторія Тігіпко.

Глава уряду розповів, що через брак часу їсть, як правило, вдома або на роботі. Причому його улюблена кухня – українська,а ось улюблена страва відноситься скоріше до кухні російської – це пельмені

Схоже, кабмінівські чиновники у своїх смаках орієнтуються на шефа – прем'єр-міністра. Азаров, який відповів на письмовий запит Корреспондента, виявився традиціоналістом. Глава уряду розповів, що через брак часу їсть, як правило, вдома або на роботі. Причому його улюблена кухня – українська, а ось улюблена страва відноситься скоріше до кухні російської – це пельмені.

Однак ніщо гурманське прем'єру не чуже. "У закордонних відрядженнях завжди намагаюся спробувати місцеві страви, – зізнався Азаров. – У Китаї, наприклад, дуже сподобалася качка по-пекінськи".

Приблизно в тому ж напрямку працює кулінарна думка й у Президента України. Прес-служба глави держави зробила короткий екскурс в історію питання, повідомивши, що Віктор Янукович усім кухням світу віддає перевагу українській, а під час закордонних поїздок на протокольних обідах обов'язково пробує місцеві національні страви.

У владній тарілці

Смаки "клубу урядових скромників", за словами експертів, жодним чином не відображають справжнього стану страв у меню української еліти в цілому. Щоправда, остання старанно приховує свої кулінарні уподобання, а також улюблені місця обідів і вечерь. Навіть більше, і ресторани політики вибирають з урахуванням того, наскільки ті готові гарантувати їм цю закритість.

"Конфіденційність, швидкість обслуговування, смачна їжа і найголовніше – задоволення від результату", – за такими критеріями, розповідає Тищенко, політики і чиновники вибирають для себе заклади харчування.

Певне уявлення про те, що вживають можновладці, несподівано дає Вісник держзакупівель. За даними, оприлюдненими сайтом Наші гроші, навесні цього року держпідприємство Гарант-Сервіс, що обслуговує офіційні заходи, закупило для спеціалізованих їдалень по вул. Банковій, 11, і Шовковичній, 1, продуктів на 9,16 млн грн. Окрім іншого, за ці гроші до столу відвідувачів – депутатів і держслужбовців – придбали живих лобстерів за ціною 340 грн. за 1 кг, чорну ікру (по 900 грн. за 113-грамову баночку) і живих устриць (480 грн. за 1 кг).

Також держпідприємство закупило за ціною 540 грн. за кіло баранину і трохи дешевшу (465 грн. за 1 кг) качину печінку.

Їсти в державних їдальнях для представників вітчизняної влади не комільфо. Попитом користуються елітні ресторани, розташовані, як правило, або біля Верховної Ради, або неподалік від партійних офісів

Однак їсти все це, а також інші делікатеси в державних їдальнях для представників вітчизняної влади не комільфо. Попитом користуються елітні ресторани, розташовані, як правило, або біля Верховної Ради, або неподалік від партійних офісів.

Класичний приклад – ресторан Липський особняк, який розташований саме навпроти центрального офісу Партії регіонів на вул. Липській.

Ресторан позиціонує себе як заклад високої української кухні. Інтер'єр двоповерхового закладу помпезний – кришталеві люстри, столи і стільці з натурального дерева, в кутку рояль. Навіть меню ресторану оформлене з пафосом – у вигляді книги в шкіряній палітурці. Від сторонніх очей тут можна сховатися на другому поверсі, де Корреспондент, наприклад, примітив за обідом верхівку парламентської фракції Партії регіонів Олександра Єфремова і його заступника Михайла Чечетова.

Ціни в ресторані високої нацкухні на тому ж рівні. Наприклад, за 750 г стерляді, запеченої під вершково-ікряним соусом, клієнтові доведеться викласти $ 162, за російські млинці з чорною ікрою – $ 75, за ікру осетрову з чухонським маслом – $ 73.

Через зручне розташування – у центрі – серед улюблених у партдержеліти фьюжн-ресторани Фелліні й Ікра. Іншими улюбленими місцями представників влади стали ресторан Егоїст і заклад італійської кухні Пантагрюель

Через зручне розташування – у центрі – серед улюблених у партдержеліти фьюжн-ресторани Фелліні й Ікра. Приїжджають політики і в один з найдорожчих ресторанів Києва – Велюр. Крім європейської кухні, можновладці цінують знайомство з Тищенком, який у столичній тусовці має славу зірки.

Іншими улюбленими місцями представників влади стали ресторан Егоїст (належить дружині Анатолія Голубченка, заступника голови Київської міськдержадміністрації) і заклад італійської кухні Пантагрюель. Останній відомий найкращим співвідношенням ціна/якість. Середній чек у цих закладах, за словами рестораторів, – 300-400 грн.

Приблизний маршрут столичного владного гурмана на власному прикладі описав Василь Горбаль, депутат-регіонал. На відміну від багатьох колег, він був відвертий і розповів, що, залежно від настрою, обідає в ресторані середземноморської кухні Ікра, вечеряє в остерії Пантагрюель. А у вихідні його можна зустріти в ресторані японської кухні Sumosan, який розташований в п'ятизірковому готелі Premier Palace в центрі Києва.

Також нардеп відвідує заклад авторської середземноморської кухні італійця Стефано Антоніеллі – Stefano's Fine Food Factory. Інтер'єр ресторану, де є навіть устричний бар, створений в стилі піксельної класики, є вбудований акваріум з мозаїчними коралами. Середній чек тут – 400 грн.

По різні боки столу

Ресторатори ділять своїх владних клієнтів на дві категорії – представників старого покоління, традиціоналістів, і молодих гурманів-новаторів.

"Консерватори їстимуть фуа-гра [паштет з гусячої печінки], але все ж їм комфортніше, якщо мова піде про котлети, – розповідає Сергій Гусовський, власник Пантагрюеля. – У той час як політики нового покоління, відкривши для себе Європу, думають інакше, поводяться інакше і, відповідно, їдять інакше".

Типовим представником тих, хто їсть інакше, є Горбаль. "Смажені мізки і паста тальятелле з чорними трюфелями і кістковим мозком", – розповів він про свої улюблені страви.

За словами Віталія Шадчнева, маркетинг-директора мережі ресторанів Мировая карта, куди входить, крім Липського особняка, ще 20 закладів, останнім писком моди у політиків нової хвилі стала паназійська кухня – екзотичні страви країн Південної та Південно-Східної Азії.

Вододіл між старим і новим поколіннями політгурманів, за словами експертів, в питанні їжі зникає там, де з'являється алкоголь. З алкоголю сьогодні
надають перевагу найдорожчому й елітному

Вододіл між старим і новим поколіннями політгурманів, за словами експертів, в питанні їжі зникає там, де з'являється алкоголь. "Те, як пили в 1990-х, і те, як [політики] п'ють зараз, – це два різні світи. Раніше чиновники горілку і коньяк Арарат "три зірки" замовляли. Зараз вимагають те, що модно в Європі", – каже Кмир.

Тищенко уточнює, що політики з алкоголю сьогодні надають перевагу найдорожчому й елітному. Серед вин, приміром, фаворитом є Chateau Haut-Brion 1985 року, регіон Бордо. Пляшка такого Chateau в Києві коштує в середньому $ 1,2 тис. З віскі, за словами власника Велюру, еліта часто замовляє 30-річний Macallan, витриманий в хересних бочках. За півлітрову пляшку міцного напою клієнт повинен буде викласти $ 287. Втім, горілку можновладці теж п'ють, але винятково класу люкс.

До слова, алкоголь висуває додаткові вимоги до елітних ресторанів. "Він [чиновник] в реальності – людина непогана. Але коли напивається, треба шукати тонкий підхід", – посміхається Кмир, пояснюючи, чому офіціантів в найкращі заклади підбирають особливо ретельно, доводячи до досконалості їхні навички спілкування. І тому в Липському особняку, наприклад, всі офіціанти, як це прийнято на Заході, – чоловіки: у них, мовляв, нерви міцніші.

Міцність нервів потрібна не тільки офіціантам, але й власникам закладів, куди люблять заходити можновладці. Адже проблеми підстерігають на кожному кроці. Одна з них – це охорона важливої особи.

"Є охоронці, які працюють непомітно, а є ті, хто сидить і дивиться на всіх, хто заходить, з-під лоба, ніби в заводській їдальні, – зауважує Гусовський. – Ми боремося з цим як можемо".

Наприклад, він встановив на вході в свої ресторани таблички з проханням, зверненим до високопосадових клієнтів: Залишайте охорону за межами закладу. Гусовський додає, що вітчизняні політики переважно поводяться як феодали, надаючи перевагу уклінному до себе ставленню. На щастя, в його заклади такі не ходять.

***

Цей матеріал опублікований в № 13 журналу Корреспондент від 6 квітня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: Українаїжачиновникиуподобання
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах