Приватні компанії та держсектор – два світи, що тягнуть Україну в протилежних напрямках. Якщо перший відрізняється розумом, то другий – кмітливістю, пише Кароліна Тимків у №14 журналу Корреспондент від 13 квітня 2012 року.
Після закінчення вузу 29-річна Наталя Околіта протягом
двох років працювала в Національному банку України (НБУ). На держслужбу пішла,
як каже вона сама, тому що хотілося бути корисною державі. "Я була так званим
помаранчевим поколінням, – Околіта, – закінчила університет саме після того, як
[Віктора] Ющенка обрали президентом".
Втім, через два роки вона змінила НБУ на міжнародну аудиторську
компанію KPMG, і ось тут відчула різницю. "Шість годин вечора в НБУ мені
нагадували масову евакуацію, – згадує Околіта. – Починаючи з 17:50, майже всі
були на низькому старті. Багато хто вже був одягнений, тримався за свої сумки і
зривався о 18:00, утворюючи пробку на виході".
На цьому тлі нинішня необхідність часом ночувати в офісі
Околіту нітрохи не розчаровує: їй імпонує рівень кваліфікації та самовіддачі
співробітників в її компанії, значно вищий, ніж серед її колишніх колег, які служать
державі.
Приватний і державний сектори – два світи. У першому люди націлені на максимально швидкий і якісний результат, кар'єрне зростання і високий заробіток. Бюджетники, навпаки, частіше орієнтовані на створення видимості процесу
Приватний і державний сектори – два світи, які живуть
своїм життям в одній і тій самій країні, кажуть експерти. У першому люди
націлені на максимально швидкий і якісний результат, кар'єрне зростання і
високий заробіток. Бюджетники, навпаки, частіше орієнтовані на створення
видимості процесу, оскільки їхні оклади й можливості просування по службі
обмежені.
Згідно з офіційними даними, середня платня працівника
бюджетної сфери складає 1,8 тис. грн., у той час як представник приватного
сектора заробляє в середньому 3 тис. грн. А якщо робити поправку на поширену
практику зарплат в конверті, то реальний дохід співробітника приватної компанії
значно вищий, наголошують експерти.
Водночас в очах шукачів вакансій і держслужба має свої
плюси – завдяки привілеям і становищу в суспільстві, які вона дає. Сюди часто
беруть випускників вузів, яких через відсутність досвіду остерігаються брати
приватні компанії, тут працюють ті, хто все життя працював в держсекторі і через
суб'єктивні причини не наважується змінити "орієнтацію", а також ті, хто в
найближчі роки розраховує оформити пенсію, значно більшу, ніж у приватному
секторі.
І, нарешті, ще один тип держслужбовців – горезвісні
хабарники, що створюють Україні славу однієї з найбільш корумпованих держав
світу і наповнюють її великі міста незліченною кількістю дорогих автомобілів, а
їхні околиці – особняками.
За даними Держкомстату, кожен п'ятий співвітчизник (19,7%) є держчиновником, а кожен четвертий (29,8%) працює в приватній компанії
Як би там не було, сьогодні, за даними Держкомстату,
кожен п'ятий співвітчизник (19,7%) є держчиновником, а кожен четвертий (29,8%)
працює в приватній компанії. При цьому за роки незалежності загальна кількість
держслужбовців зросла майже вдвічі – з 170 тис. до 300 тис.
Ця армія щорічно з'їдає зарплатний фонд обсягом понад 9
млрд грн. При цьому, за оцінкою Анатолія Амеліна, члена Національної комісії з
цінних паперів та фондового ринку, висококваліфікованих фахівців у цьому середовищі
від сили 10%.
"Чиновники не ототожнюють себе з джерелом отримання
доходів [з платниками податків], тому досить часто не вважають, що зобов'язані
надавати якісні послуги", – резюмує Амелін.
Мати або бути
Сім років тому Геннадій Радченко був віце-президентом
Національної телерадіокомпанії, а сьогодні він – директор з корпоративних
зв'язків міжнародної компанії Nestle. Про відхід з казенної служби він не
шкодував жодної хвилини: платня у нього сьогодні в рази вища, і умови праці
незрівнянно кращі.
У приватних компаніях менше бюрократії, а просування по службі залежить винятково від професіоналізму, а не від суб'єктивних факторів, наприклад зміни влади в країні
Тут менше бюрократії, а просування по службі залежить винятково
від професіоналізму, а не від суб'єктивних факторів, наприклад зміни влади в
країні, зазначає Радченко.
Не дуже добре відгукується про свою колишню роботу й Олег
Рибачук, колись віце-прем'єр-міністр і глава секретаріату президента, а тепер –
директор Євроатлантичного університету. За його зізнанням, навіть сьогодні, потрапляючи
в будівлю Кабміну або Адміністрації Президента, він відчуває приступ депресії.
"Робота глави Адміністрації Президента або віце-прем'єра
не дає можливості думати, – розповідає Рибачук. – Просто необхідно очолювати
десятки робочих груп, сенсу яких ти не розумієш і виконуєш декоративну функцію".
Будучи біля керма країни, він намагався привабити на держслужбу
молодих фахівців, які прогресивно думають, проте з цього нічого не вийшло. За
спостереженнями колишнього чиновника, в апараті працюють люди, які є "ворогами
європейських інтеграційних процесів".
Рибачук: Вони знають, що через рік тебе тут не буде. Тому перечікують і нічого не роблять
"Вони знають, що через рік тебе тут не буде, – констатує
Рибачук. – Тому перечікують і нічого не роблять".
Амелін рухається в напрямку, протилежному Рибачуку. Після
11 років роботи в приватній інвестиційній компанії Altana Capital він свідомо
перекваліфікувався в держслужбовці.
"Я хочу жити в багатій країні, хочу, щоб мої діти жили і
вчилися в Україні, – пояснює він мотивацію такої метаморфози. – А фондовий
ринок – основний інструмент для залучення інвестицій в економіку".
Однак у більшості державних чиновників ставлення до свого
становища куди більш прагматичне. 36-річна Оксана, яка вирішила не називати
своє прізвище Корреспонденту, 11 років пропрацювала в Міністерстві охорони
здоров'я і змінювати роботу не збирається: приватний сектор її лякає
нестабільністю і непередбачуваністю.
Хоча у неї невеликий оклад, 2,5 тис. грн., додаткова стаття доходу
співробітниці, за її словами, – "подяка" від приватних компаній за швидко оформлену довідку або документ
І хоча у неї невеликий оклад, 2,5 тис. грн., додаткова
стаття доходу Оксани, за її словами, – "подяка" від приватних компаній за
швидко оформлену довідку або документ. Крім того, співробітниця МОЗ може
дозволити собі не поспішати на роботу вранці, без особливих проблем брати на
кілька тижнів поспіль лікарняний, а також користуватися великими знижками на
путівки у відомчі санаторії.
"На одному місці і камінь травою обростає", – каже про
свою стабільність Оксана.
До бонусів адміністративної служби можна додати також
відпустку тривалістю 30 календарних днів, а за наявності стажу понад десять
років – ще плюс 15 днів. Для порівняння: у приватних компаніях щорічний
відпочинок обмежується 22-24 днями.
За оцінками Федерації роботодавців України, сьогодні близько 5 млн українців працюють неофіційно. 2,5млн співробітників 120 тис. приватних підприємств отримують через бухгалтерію лише мінімальний розмір заробітної плати, решту – в конвертах
Також чиновники отримують пенсію, що становить 80-90% їхньої
зарплати, і це одна з найважливіших мотивацій. За оцінками Федерації
роботодавців України, сьогодні близько 5 млн українців працюють неофіційно. 2,5
млн співробітників 120 тис. приватних підприємств отримують через бухгалтерію
лише мінімальний розмір заробітної плати, решту – в конвертах. Як наслідок, в
старості вони зможуть претендувати лише на мінімальну пенсію, яка буде в рази
нижчою їхніх нинішніх реальних доходів.
Нарешті, в державних відомствах значно меншим є ризик
залишитися без роботи, як це часто трапляється у зв'язку з економічною кризою,
зміною власника або закриттям приватної компанії.
Тому держслужбовці тримаються за свої крісла мертвою
хваткою. Згідно з даними Інституту економіки та прогнозування НАН України,
понад 40% працездатного населення країни не хочуть працювати в приватному
секторі. Одна з головних причин – відсутність прав і гарантій.
Водночас, попереджають експерти, на казенній службі не
працюють або взагалі відсутні найважливіші чинники мотивації, що існують у
приватних компаніях, – зростання зарплати і бонуси за добре виконану роботу, а
також кар'єрний ріст.
Вигризти бюрократизм
Не надто високий сумарний професіоналізм фахівців
держсектора експерти пояснюють поширеним в цьому середовищі принципом прийому
на роботу – з допомогою зв'язків. Високі посади і ключові пости також іноді
можна отримати за певну плату, яка потім відбивається хабарами і відкатами,
переконані аналітики ринку праці.
Не надто високий сумарний професіоналізм фахівців держсектора експерти пояснюють
поширеним в цьому середовищі принципом прийому на роботу – з допомогою зв'язків. На приватному підприємстві це неможливо за визначенням
На приватному підприємстві це неможливо за визначенням,
стверджує Тетяна Нікітович, директор рекрутингової компанії Smart Solutions,
оскільки її прибуток і процвітання залежать переважно від професійного рівня
співробітників.
Тому на держслужбу найчастіше потрапляють випускники
вузів без досвіду роботи або люди, які через низьку кваліфікацію більше ніде не
змогли себе реалізувати.
І хоча, за даними Держкомстату, середній вік
співробітників обох антагоністичних секторів однаковий – 28-34 роки, – значну
частину армії держслужбовців складають люди передпенсійного віку. Вони
зацікавлені лише в тому, щоб допрацювати останні роки і отримати пенсію вище.
Найчастіше претенденти на державні посади йдуть туди
заради відчуття влади і власної значущості, додають експерти. Це обумовлено лакейським
ставленням до чиновників, успадкованим ще з часів СРСР.
В'ячеслав Толкованов, голова Національного агентства
України з питань державної служби, з таким портретом чиновника не згоден. На
його думку, у цю сферу люди приходять за покликанням, а набирають
співробітників винятково за конкурсом.
Приватні компанії не надто охоче беруть на роботу кандидатів, що мають лише досвід казенної установи. Річ у менталітеті. За роки роботи держслужбовці звикають до малоефективної роботи і потім не хочуть нічого змінювати
Тим часом приватні компанії не надто охоче беруть на
роботу кандидатів, що мають лише досвід казенної установи. Їм знаходиться
місце, як правило, в департаментах, які тісно співпрацюють з органами влади,
стверджують експерти. Наприклад, в Nestle для цих цілей створено окремий
підрозділ.
"[Приватники не люблять наймати персонал з держсектора]
не тому, що немає потрібного досвіду чи ще чогось, – пояснює Нікітович. – Річ у
менталітеті". За роки роботи держслужбовці звикають до малоефективної роботи і
потім не хочуть нічого змінювати, додає вона.
З іншого боку, держсектор може і повинен працювати
ефективно, впевнений Амелін. Для цього, на його думку, в першу чергу необхідно
скоротити кількість співробітників в два-три рази, змінити систему підготовки
фахівців, підвищити зарплату середній ланці як мінімум в три-чотири рази,
поліпшити матеріально-технічну базу і перейти на електронний документообіг, щоб
на пошук потрібного паперу йшло не три-чотири дні, а 15-20 хвилин.
"У підсумку ми повинні прийти до ситуації, коли
держслужбовці пишатимуться і дорожитимуть своєю роботою, а будь-які думки про
додаткові заробітки підуть самі собою", – резюмує Амелін.
Кардинальні зміни неможливі без політичної волі,
охолоджує його запал Рибачук. Мовляв, сьогодні ні в правлячій еліті, ні в
опозиції немає людей, які бажають таких реформ. "Тому найближчим часом зміни
навряд чи можливі", – підсумовує колишній чиновник.
Вірна служба
Державні чиновники Ізраїлю, США та Західної Європи вирізняються
високим професіоналізмом, великими зарплатами і мінімумом привілеїв
Кандидатів на керівні посади на держслужбу Ізраїлю
відбирають за конкурсом, а решту – виходячи з досвіду роботи та особистих
характеристик, розповідає Марина Солодкіна, колишня громадянка України, а нині
депутат кнесету. Подібні норми є і в Україні, але в Ізраїлі вони ще й
виконуються.
Робота ізраїльського чиновника добре оплачується – в
середньому $ 4,5 тис. на місяць. Для порівняння: в Україні – $ 340.
У Грузії платня держслужбовця подібна до української – $
400. Хоча, за словами Грігола Катамадзе, посла Грузії в Україні, до реформ,
розпочатих у країні у 2006 році, чиновники отримували у 20 разів менше, що
породило масштабну корупцію.
За короткий термін
грузинський держсектор зазнав великої чистки: наприклад, були звільнені 14 тис.
співробітників ДАІ і за допомогою тестів і співбесід набрані нові. Ефект не
забарився. У рейтингу країн, вільних від корупції, міжнародної організації Transparency
International, Грузія за п'ять років піднялася з 124-го місця на 66-те.
"Сьогодні ми створюємо будинки юстиції, де можна буде
отримати будь-яку довідку, – розповідає Катамадзе. – Це буде так само швидко і
зручно, як купити гамбургер чи кави у фастфуді McDonald's".
У держсекторі багатьох країн Західної Європи часто працюють фахівці настільки високого рівня, що за ними полюють рекрутери з приватних підприємств
Схожі норми давно діють у США. Крім того, тамтешні
держслужбовці не мають привілеїв у вигляді службових квартир і машин, як це
прийнято в Україні. Персональної автомобіль надається лише чиновникам не нижче
рівня міністра. Американські держслужбовці отримують в середньому більше, ніж
представники приватного сектора, – $ 5 тис. проти $ 4,2 тис. на місяць – і
зобов'язані постійно підтримувати свій професійний рівень.
Зокрема, судді повинні щорічно брати участь в судових
конференціях з підвищення кваліфікації. "Якщо ти не будеш так робити, це
позначиться на твоїй репутації", – розповідає Богдан Футей, суддя Федерального
суду США.
У держсекторі багатьох країн Західної Європи часто
працюють фахівці настільки високого рівня, що за ними полюють рекрутери з
приватних підприємств, розповідає Тетяна Нікітович, директор рекрутингової
компанії Smart Solutions. "Там є чітке розуміння, що на держслужбі працюють
дійсно професіонали своєї справи", – резюмує експерт.
***
Цей матеріал опублікований в № 14 журналу Корреспондент від 13 квітня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.