Корреспондент: Здоров'я – дорожче. Ціни на ліки в Україні в багато разів перевищують ціну аналогів в інших країнах

Ціни на медпрепарати в Україні формують не тільки виробники і аптекарі, а й лікарі-дистриб'ютори, посередники і реклама. В результаті вартість ліків б'є світові рекорди – в Європі вони вдвічі-втричі дешевше, пише Кароліна Тимків у №19 журналу Корреспондент від 18 травня 2012 року.

Народний депутат Геннадій Москаль свої ліки від гіпертонії шостий рік купує в Румунії. Там, за його словами, Cоaprovel, французький препарат для зниження кров'яного тиску, коштує в перерахунку на українську валюту 40 грн. – у сім разів дешевше, ніж його аналог Aprovel, який продається в Україні.

"Плюс в Румунії у мене є гарантія, що куплю якісний препарат, а не підробку", – додає Москаль.

Цей засіб від гіпертонії – лише один пункт з довгого списку препаратів, які в Україні коштують у два-три рази дорожче, ніж в країнах Євросоюзу. Наприклад, одна і та ж упаковка антидепресанту Rexetin в Польщі в перерахунку на гривні коштує приблизно 59 грн., тоді як в Україні – 160 грн. Болгарська ціна серцево-судинного препарату Tenox – 25 грн., а українська – від 80 до 140 грн.

У ціну ліків компанії закладають витрати з просування препаратів – у тому числі відкати лікарям, які виписують продукцію їхнього бренду. У західних країнах повсюдна система медичного страхування, за якою суворо стежать за процесом призначення ліків, цього не дозволяє

Віктор Чумак, екс-директор Державного фармакологічного центру, а тепер – радник міністра охорони здоров'я, пояснює відчутну різницю маркетинговою політикою фармкомпаній. У ціну ліків вони закладають витрати з просування препаратів – у тому числі відкати лікарям, які виписують продукцію їхнього бренду. У західних країнах повсюдна система медичного страхування, за якою суворо стежать за процесом призначення ліків, цього не дозволяє.

Також істотно збільшують вартість медпрепаратів солідні рекламні бюджети фармкомпаній, що сягають 1 млрд грн. на рік. Просування одного препарату в цілому, за оцінкою експертів, збільшує його ціну на 50-70%, тоді як у західноєвропейських країнах – максимум на 30%.

Ще одна стаття подорожчання ліків в Україні – накрутки посередників, через яких воліють працювати багато іноземних фармкомпаній: нерідко через бюрократичні рогатки фармацевти змушені обходитися без своїх представництв. Та й послуги потрібних людей, які допомагають отримати ліцензію для закордонних препаратів на вітчизняному ринку, коштують дорого.

Азаров обіцяє найближчим часом виправити ситуацію і вже цього літа ввести референтні, тобто співмірні з європейськими, ціни на ряд найбільш затребуваних препаратів

Прем'єр-міністр Микола Азаров обіцяє найближчим часом виправити ситуацію і вже цього літа ввести референтні, тобто співмірні з європейськими, ціни на ряд найбільш затребуваних препаратів. Очікується, що ці кроки здешевлять ліки мінімум на 20-25%.

Однак як самі фармкомпанії, так і ряд експертів побоюються, що як тільки постачальникам ліків почнуть диктувати верхню цінову межу, вони залишать ринок. "В результаті це збіднить вибір ліків, і постраждають пацієнти", – вважає Олена Вагнер, керівник відділу організації закупівель Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ.

Гра без правил

32-річний москвич Дмитро Альонушкін за роки життя в Ванкувері звик, що в канадських аптеках без рецепта можна купити хіба що вітаміни, аспірин і жарознижувальне. Це норма для країн, де майже повсюдно діє страхова медицина.

Страховики не зацікавлені в дорогому та неефективному лікуванні, тому контролюють всі препарати, які призначаються лікарями

Страховики не зацікавлені в дорогому та неефективному лікуванні, тому контролюють всі препарати, які призначаються лікарями, відпущені аптекою ліки також повинні суворо відповідати рецептам.

У той час як в Україні провізор навіть за наявності рецепта може нав'язати пацієнтові дорожчий аналог. До того ж велика частина препаратів тут продаються без рецептів, тоді як у західних країнах – всього лише 20-30%.

"Якщо є страховка, то при покупці оплачується близько 10-20% від вартості, без страховки треба платити повну вартість ліків", – додає Альонушкін.

Цей самий принцип діє в більшості країн ЄС. Так, німецькі лікарі призначають ліки винятково за затвердженими формулярами, розповідає Юрій Ліфшиц, медичний директор приватної клініки Борис, який вісім років пропрацював у Німеччині. В Україні ж медики практично вільні у своїх рекомендаціях.

Крім того, німецькі органи охорони здоров'я безпосередньо закуповують препарати у виробників і використовують всі законні шляхи для здешевлення їхньої вартості. "Наприклад, лікарні об'єднуються в цілі групи і, роблячи оптову закупівлю, отримують від фармкомпаній солідні знижки", – розповідає Ліфшиц.

Українська система охорони здоров'я являє собою повну протилежність. Тут на перше місце поставлено принцип: чим дорожче, тим краще. Держава закуповує препарати через численних посередників, що збільшує вартість ліків у десятки разів

Українська система охорони здоров'я являє собою повну протилежність. Тут на перше місце поставлено принцип: чим дорожче, тим краще. Держава закуповує препарати через численних посередників, що збільшує вартість ліків у десятки разів, стверджують експерти, причому до цього бізнесу мають відношення, як правило, люди, близькі до державних структур.

При цьому багато фармкомпаній і раді б відкрити в Україні свої представництва, але це пов'язане з бюрократичними перешкодами, подолати які найчастіше можна лише за допомогою корупції. Тому їм вигідніше діяти через посередників, які часом накручують ціну в десятки разів, резюмує Вагнер.

Для останніх, нерідко зареєстрованих в офшорах, торгівля медпрепаратами стає надприбутковим бізнесом, вважає Сергій Шевчук, народний депутат і член комітету з питань охорони здоров'я.

Так, наприклад, препарат для лікування інсульту Церегін, який коштує в білоруських аптеках в перерахунку на вітчизняну валюту 10,9 грн. за упаковку, постачається в Україну за ціною 111 грн.

За протитуберкульозні препарати український МОЗ платить постачальникам у сім, а то і в 15 разів більше, ніж Румунія, Росія, Молдова і навіть Узбекистан, розповідає Валерій Коновалюк, депутат від Партії регіонів.

"В Україні фармринок – годівниця для бізнесменів", – резюмує Шевчук.

У фармкомпаній, які відкрили в Україні свої представництва, є свої резони накручувати ціни: їм потрібно відшкодовувати витрати місцевого просування препаратів

У фармкомпаній, які відкрили в Україні свої представництва, є свої резони накручувати ціни: їм потрібно відшкодовувати витрати місцевого просування препаратів.

"Якщо фармкомпанія вивозить величезну групу лікарів на Багами і там влаштовує семінар, все в підсумку оплачує пацієнт", – упевнений Чумак.

Хворому доводиться "фінансувати" і послуги фармпредставників, в чиї обов'язки входять регулярні візити до медиків з метою реклами своєї продукції, додає Чумак. В процесі таких зустрічей вони і домовляються про "винагороду" за призначення потрібного препарату.

За оцінками експертів, за кожну виписану упаковку ліків лікар отримує від 5% до 30% її вартості. Крім того, собівартість одного візиту представника до медиків без урахування відкатів, за підрахунками Валерія Зукіна, директора приватної клініки Надія, виливається фармкомпанії у $ 20-25.

Тим часом компанії вкладають чималі кошти і в пряму рекламу ліків, до речі, заборонену у багатьох країнах. За обсягом реклами в українських ЗМІ (майже 9%) ліки посідають четверте місце після косметики, парфумерії та засобів гігієни (32,3%), автомобілів (12,2%), а також розваг та дозвілля (11,7%).

Жорсткі заходи

В останні роки фармринок в Україні зростав як на дріжджах. З 2004 по 2011 рік кількість щорічно продаваних упаковок зросла з 890 млн до 1,2 млрд, або на 20%, а обсяг продажів – майже в п'ять разів, з 4,1 млрд до 23,1 млрд грн.

В Україні стало майже повсюдним правилом, що лікарі в клініках і провізори в аптеках нав'язують пацієнтам винятково дорогі препарати, "забуваючи" про
доступні за ціною вітчизняні аналоги. До того ж чим дорожчий препарат, тим вищий "гонорар" лікаря

Цей стрибок Чумак пояснює стрімким підняттям цін і вимиванням сегмента дешевих ліків. В Україні стало майже повсюдним правилом, що лікарі в клініках і провізори в аптеках нав'язують пацієнтам винятково дорогі препарати, "забуваючи" про доступні за ціною вітчизняні аналоги. До того ж чим дорожчий препарат, тим вищий "гонорар" лікаря, додає експерт.

Тим часом монополію на ринку все ж утримують українські фармкомпанії, заповнюючи його на 64,5%. Решту шматка пирога ділять між собою в основному індійські (15,5%), німецькі (8,7%), болгарські (7,4%) і французькі (3,5%) виробники. Іноземні компанії впливають і на вартість вітчизняних ліків, поставляючи для них сировину.

Між тим за своїм вибором український фармринок нагадує східний базар. За даними Михайла Бродського, голови Держкомпідприємництва, тут зареєстровано 16 тис. найменувань препаратів, тоді як у багатьох країнах Євросоюзу цей список обмежується 5 тис.

"У нас немає ПДВ на ліки, тоді як, наприклад, у Франції він становить 2% для соціальних ліків і 5% для інших", – пояснює Бродський.

Завдяки вигодам, які обіцяє вітчизняний ринок, його облюбувало безліч іноземних
фармкомпаній, маловідомих в ЄС. Тому близько 2 тис. найменувань препаратів з Британського формуляру, який у всьому світі лікарі вважають золотим стандартом, відсутні в Україні

Завдяки вигодам, які обіцяє вітчизняний ринок, його облюбувало безліч іноземних фармкомпаній, маловідомих в ЄС, зазначає Чумак. Тому близько 2 тис. найменувань препаратів з Британського формуляру, який у всьому світі лікарі вважають золотим стандартом, відсутні в Україні. І навпаки, більша частина ліків, зареєстрованих в Україні, в Європі не використовується.

Навести порядок у вітчизняних аптеках, на думку Бродського, зможе введення цін, зіставних з іншими країнами Європи. За його словами, більшість держав, серед яких колишні сусіди України по соцтабору – Литва, Латвія, Польща, Болгарія і Словаччина, давно пішли цим шляхом.

Український уряд планує ввести такі ціни поки що лише на найпопулярніші засоби від гіпертонії – Лізиноприл, Бісопролол, Метопролол, Амлодіпіл і деякі інші. Їхній пріоритет очевидний: смертність співвітчизників більш ніж у 60% випадків пов'язана із серцево-судинними захворюваннями.

Експерт: Будь-які соціальні ініціативи бойкотуються, бо ніхто не хоче розлучатися з надприбутками

І хоча надалі уряд планує розширити список препаратів, але коли це відбудеться, не береться прогнозувати жоден спеціаліст. "Будь-які соціальні ініціативи бойкотуються, бо ніхто не хоче розлучатися з надприбутками, – пояснює Чумак. – І ми вже відчуваємо шалений тиск [з боку фармбізнесу]".

Згідно з урядовими планами, верхню межу цін на препарати будуть встановлювати, виходячи з їхньої вартості в Польщі, Болгарії, Молдові, Чехії та Словаччині. Фармкомпанії або будуть зобов'язані вирівняти за ними свої прайси, або підуть з ринку.

В цьому випадку потрібно діяти гнучко, а не рубати з плеча, вважає Зукін. "Всі боязкі спроби державного регулювання вартості медикаментів поки що закінчувалися одним – відсутністю життєво необхідних ліків", – констатує він.

Тим часом виробники зайняли вичікувальну позицію. Жодна з фармкомпаній, до яких звертався Корреспондент, – KRKA, Gedeon Richter, Фармак і Arterium – не погодилася коментувати цю тему.

Чумак знає ціну такого мовчання. Він упевнений, що для більшої частини з них втручання держави в бізнес смерті подібно. "Ми заліземо в кишеню не пересічних людей, а мільйонерів, які утримують депутатів і чиновників [що лобіюють інтереси фармкомпаній] і лікарів, – резюмує він. – Звичайно ж, ми зіткнемося з колосальним опором".

Різниця у вартості життєво важливих і популярних препаратів в Україні та сусідніх країнах, $

Дані інформаційно-довідкової служби Корреспондента

***

Цей матеріал опублікований в № 19 журналу Корреспондент від 18 травня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.