Наймолодша держава світу, Південний Судан, виявляє недитячу агресивність – розгорнула кровопролитну війну з рідним братом, великим Суданом, за території, багаті нафтою, пише Наталія Мечетна у №19 журналу Корреспондент від 18 травня 2012 року.
Не минуло й року з дня появи на карті світу нової, 193-тьої
за рахунком, держави з назвою Республіка Південний Судан (РПС), як вона вже розв’язала
війну. Здобуття незалежності, а разом з нею і 75% нафтових запасів колись
єдиного Судану жителям півдня здалося замало, і вони вирішили взяти ще один бастіон –
нафтоносний регіон Хегліг, що належить північному сусідові.
Недовго думаючи 10 квітня армія РПС захопила Хегліг,
офіційно пояснивши свої дії необхідністю запобігти нападу з боку Судану. У
відповідь той оголосив сусіда ворогом і став завдавати численні авіаудари по спірній
території, доки не відбив нафтоносний регіон. У боях загинуло не менш 1.200
жителів півдня.
Бої за Хегліг розбурхали світове співтовариство.
"Захоплення Хеглігу є порушенням територіальної цілісності Судану і незаконною
дією з точки зору міжнародного права", – заявив генсек ООН Пан Гі Мун,
закликавши Південний Судан відмовитися від військових дій у багатому на нафту
районі.
І все ж південні суданці окупантами себе не вважають.
"Хегліг – наша територія", – стверджує у розмові з Корреспондентом житель
Південного Судану Аджок Зічар’я. Аргументуючи свою позицію, він іде корінням у
колоніальне минуле країни: мовляв, за часів англійського правління в Судані
Хегліг відносили до його південної частини.
Після ж проголошення незалежності в 1956 році
мусульманська північ і християнський південь Судану об'єднали в одну державу, і
з того часу там не припинялися релігійні війни. "Ми не хочемо віддавати те, що
історично має бути нашим", – непохитний Зічар’я.
Примушення до миру
9 липня 2011 року появу нової християнської держави,
Південного Судану зі столицею в Джубі, привітав увесь світ. Ще б пак: відділення
півдня сталося внаслідок цивілізованого плебісциту – випадок для Африки
унікальний.
Тоді найбільш оптимістичні представники світового
співтовариства висловлювали надію, що нарешті у відносинах мусульман і християн
колись єдиного Судану настане тиша і спокій. Тепер ці прогнози здаються
смішними.
"Зараз зрозуміло: Південному Судану потрібна була зовсім
не незалежність, а нафта", – коментує те, що відбувається, суданська
журналістка, мусульманка Амані Муавія. Вона зазначає: РПС і так відійшли багаті
чорним золотом території, але він настільки загруз у внутрішніх міжплемінних
чварах, що просто не бачить іншого способу вирішити свої економічні проблеми,
окрім як анексувати і зосередити в своїх руках решту нафтоносних регіонів
країни.
Після проголошення незалежності під контролем Джуби опинилося
близько 75% нафтових родовищ колись єдиної держави. Навіть більше, Муавія
нагадує, що після відділення Південний Судан визнав наявні кордони і тільки
тепер оголосив Хегліг спірною територією.
Північний Судан на подібні провокації обіцяє реагувати
жорстко, більше не поступаючись жодною п'яддю своєї землі. Територією, що
відокремилася від Судану влітку 2011 року, управляє Народно-визвольний рух
Судану (НВРС) і президент Республіки Судан Омар аль-Башир пообіцяв розчавити
його, "як комаху".
Зупинити кровопролиття Хартум і Джуба були змушені через жорстокий тиск світового співтовариства
Зупинити кровопролиття Хартум і Джуба були змушені через
жорстокий тиск світового співтовариства. "Рішення про виведення наших
військ з району було прийнято після телефонних розмов з президентом США і
главами інших країн, а також відповідних прохань з їхнього боку і від генсека
ООН", – сказав Маріан Бенджамін Барнаба, міністр інформації Південного
Судану. Він наголосив, що його країна просто не може ігнорувати вимоги
настільки високопоставлених осіб.
Все ж після виведення військ південні суданці знайшли
інший спосіб показати свою приналежність до Хеглігу. Уряд РПС затвердив
офіційну карту країни, на якій спірна прикордонна територія входить до її
складу. Згідно з поясненням міністра телекомунікацій Південного Судану Мадута
Байєра Аеля, карта включає райони, незаконно привласнені Суданом після
виявлення там нафти.
"Це небезпечний сигнал. Впевнена, що вони пішли ненадовго",
– турбується Муавія, нагадуючи про вкрай складне минуле свого народу. Ще в
середині 2000-х між північчю і півднем повним ходом йшла громадянська війна,
жертвами якої стали близько 2 млн осіб, яку визнали однією з найбільш
кровопролитних в історії розвитку сучасної Африки.
Чорна діра
Незважаючи на великі нафтові запаси, Південний Судан живе
бідно, описує місцеві реалії Зічар’я, – адже нафтопереробні підприємства,
фабрики з переробки бавовни і нечисленні центри цивілізації залишилися
переважно на півночі. РПС до проголошення незалежності по суті був не більше,
ніж сировинним придатком країни, а зараз всі його ресурси кинуті на зміцнення і
розвиток армії, в той час як населення не доїдає.
У сезон дощів більше половини території держави стає
недоступною через відсутність якісних доріг. І це значно ускладнює доставку
гуманітарної продовольчої допомоги ООН.
Китай прийняв рішення інвестувати в інфраструктуру країни близько $ 8 млрд. Надані Піднебесною кошти протягом найближчих двох років будуть спрямовані на будівництво доріг і мостів, розвиток сільського господарства, а також на
телекомунікаційні проекти
Але в економічному розвитку нової держави за рік
відбулися деякі зрушення: Південний Судан вже включили до складу МВФ і
Світового банку, а Китай прийняв рішення інвестувати в інфраструктуру країни
близько $ 8 млрд. Надані Піднебесною кошти протягом найближчих двох років
будуть спрямовані на будівництво доріг і мостів, розвиток сільського
господарства, а також на телекомунікаційні проекти.
Будівництвом займуться китайські фахівці – вони, на
відміну від західних, не настільки вибагливі в побуті, і нормально сприймають місцевий
спекотний клімат. До того ж розвивати регіон Китаю вигідно, тому що саме він
споживає близько 50% виробленої в Південному Судані нафти. В цілому РПС
видобуває близько 350 тис. барелів нафти на добу, що немало для країни
чисельністю 8 млн осіб. Для порівняння: Іран чисельністю 70 млн осіб видобуває
3,7 млн і при цьому вважається нафтовим гігантом.
Крім проблем з інфраструктурою, Південний Судан не має свого нафтопроводу і цілком залежить від цін на транзит, які одноосібно встановлюються північним сусідом
Крім проблем з інфраструктурою, Південний Судан не має
свого нафтопроводу і цілком залежить від цін на транзит, які одноосібно
встановлюються північним сусідом. На початку цього року Джуба прийняла рішення
призупинити нафтовидобуток через конфлікт навколо оплати транзиту. Справа в
тому, що Хартум запросив близько $ 36 за транспортування та переробку бареля
сировини. Південний Судан з такою ціною категорично не згоден і наполягає на
зниженні її до $ 1.
Як сплату за транзит сіверяни просто відібрали у жителів
півдня сировину на суму понад $ 800 млн, за що отримали від РПС судовий позов
за розкрадання вуглеводнів. Розгляди тривають, проте, враховуючи, що бюджет
Південного Судану на 98% складається з нафтових доходів, скоро країна може
опинитися на межі повномасштабної гуманітарної катастрофи.
Спільний кордон між державами довжиною 1.800 км є найдовшим
на Африканському континенті, і це ще один важіль тиску та Джубу. Його більший
за розмірами і сильний Судан використовує як тиск, блокуючи поставки продуктів
і товарів першої необхідності, що надаються жителям півдня міжнародними
миротворчими місіями.
Перестати блокувати гуманітарну допомогу неодноразово
закликав відомий голлівудський актор Джордж Клуні, посол доброї волі ООН.
"Припиніть ґвалтувати і морити голодом невинних суданських дітей. Це все,
про що ми просимо", – заявив Клуні, беручи участь в одному з пікетів у
Вашингтоні.
У свою чергу, Муавія зазначає: РПС виявляє зовнішню
агресію, в той час як абсолютно нездатен навести лад всередині своїх кордонів.
Тільки за останній рік на його території в міжплемінних зіткненнях загинули
понад 3 тис. осіб. Жертвами тільки одного найжорстокішого побоїща між членами
двох різних племен стали не менше 500 суданців. Причиною масових вбивств стали корови,
яких представники племені мурле спробували вкрасти у племені лу-нуер.
"Самі розумієте, що в таких умовах відволікання уваги на
зовнішнього ворога і маленька переможна війна за Хегліг є найкращим способом
згуртування держави", – підсумовує Муавія.
Нафта виводить конфлікт далеко за рамки регіону, перетворюючи його в міжнародний. Позиції сторін вже визначилися. США схильні симпатизувати нафтоносному Південному Судану. Між тим Росія є основним постачальником зброї
північному Судану і підтримує режим Омара Башира
Але на думку аналітиків, нафта виводить конфлікт далеко
за рамки регіону, перетворюючи його в міжнародний. Позиції сторін вже
визначилися. США схильні симпатизувати нафтоносному Південному Судану, чию
незалежність вони свого часу цілком підтримали.
Між тим Росія є основним постачальником зброї північному
Судану і підтримує режим Омара Башира. Не може залишатися байдужим до подій
Китай: через зупинку транзиту вуглеводнів з Судану в нього спостерігалися
перебої з пальним, і він вимагає стабілізації ситуації.
Американський фінансовий аналітик Меттью Хелберт вважає,
що найбагатші і незвідані вуглеводневі запаси Африки спровокували справжню
нафтову лихоманку на континенті. "Почалося суперництво Сходу і Заходу за
багатства цього регіону", – зазначає Хелберт.
***
Цей матеріал опублікований в № 19 журналу Корреспондент від 18 травня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.