Олександр Попов, голова Київської міськдержадміністрації, в інтерв’ю Христині Бердинських розповів про дружбу з центральною владою, стійкість асфальту на проспекті Бажана, бруківки Андріївського узвозу та своє мерське майбутнє. Матеріал розміщено у №22 журналу Корреспондент від 8 червня 2012 року.
У житті Олександра Попова, голови Київської
міськдержадміністрації (КМДА), на початку червня відбулися дві важливі події.
Перша – він закінчив підготовку міста до Євро-2012, яка змінила Київ: під
чемпіонат реконструювали деякі ключові магістралі, повністю перебудували
Олімпійський стадіон, відкрили нові готелі, станції метро. Друга подія вийшла
негучною, але від того її вплив на майбутнє міста меншим не став: у відставку
пішов Леонід Черновецький, мер Києва, відкривши дорогу новим столичним виборам.
Через кілька днів після відставки Черновецького і за кілька
днів до початку Євро-2012 Корреспондент зустрівся з Поповим в його кабінеті в
КМДА. Чиновник, якому Президент фактично віддав ключі від міста, розділивши
повноваження мера і глави міськдержадміністрації, трохи канцелярською мовою
доповів про успіхи, вказав на об'єктивні причини невдач і наполегливо вживав
займенник "ми", маючи на увазі міську владу, замість "я".
Попов упевнений відразу в кількох речах: у тому, що все
зроблене під Євро буде стояти довго, що місто розвиватиметься і надалі і що він
сам стане на майбутніх виборах мером.
- У Києві зараз дві головні теми: відставка Черновецького
і Євро-2012. Яка тема для вас важливіша зараз?
- Звичайно Євро. Що стосується відставки, ми всі розуміли,
що Київ перебуває напередодні виборів. Леонід Михайлович [Черновецький]
використав своє право, не чекаючи, коли в правовому плані визначаться з датою
наступних виборів, написав заяву про відставку.
- Як оцінюєте зроблене до Євро?
- Ми дуже багато зробили, щоб нам не було соромно, що у
нас в домі не наведений порядок. За останні два роки інвестовано понад $ 2 млрд
у розвиток інфраструктури міста, побудовано понад 20 готелів, стадіон, нові
станції метро.
- Підготовка до Євро проходила в авральному режимі. Чому
в країні все робиться в останній момент? На Андріївському узвозі у перші ж дні
після закінчення реконструкції довелося перекладати частину щойно укладеної
бруківки.
- Причина багатьом зрозуміла. На жаль, попередній уряд і
міська влада сильно відстали від графіка виконання робіт. І нам довелося
надолужувати. Вибору не було: те, що треба робити за рік, ми робили за вісім
місяців.
Що стосується доріг і взагалі будівництва, ми дуже
серйозно поставилися до якості. Ми зробили дороги за новими технологіями. Візьміть
Бориспільську трасу [Київ – аеропорт Бориспіль] – скільки років уже вона стоїть!
Така сама технологія використана під час реконструкції проспекту Бажана або
інших об'єктів, які ми будували. Я думаю, що кілька десятиліть це буде без
проблем експлуатуватися.
Для Андріївського узвозу нам не вистачило тижня. Але не
відкрити його до Дня Києва ми просто не мали права. Тому я вирішив, що ми
приберемо паркан і доробимо за тиждень те, що не встигли. Ми знали, що є деякі
проблемні питання і, звичайно ж, на щойно укладеній бруківці ніяк не можна було
їздити на автомобілі. Але сьогодні проблем на Андріївському вже не існує.
Я впевнений: все, що ми зробили до Євро, буде довго
служити і не стане вимагати якихось ремонтів.
- Інфраструктурна перебудова в Києві – наскільки це
заслуга держбюджету, а наскільки – міста? Як гадаєте: якщо мер неугодний владі,
він може домогтися успіхів?
- Я думаю, що мер столиці точно не повинен бути в
конфлікті з центральною владою. Питання розвитку столиці це не питання розвитку
тільки територіальної громади Києва або тільки держвлади. Це проект, який
повинен об'єднувати центральну і місцеву владу, бізнес. До речі, так сталося в
період підготовки до Євро.
За останні два роки ми інвестували близько 18 млрд грн. в
розвиток інфраструктури. З них 8 млрд грн. – гроші, вкладені бізнесом у будівництво
23 готелів, 5 млрд грн. – інвестиції уряду в спортивну інфраструктуру, і 5 млрд
грн. – інвестиції міста в розвиток іншої інфраструктури.
- Де головна корупційна діра в місті? Це людина, яка
завідує земельними ресурсами або хто? Де губляться гроші, на якому етапі і
скільки?
- Найбільші корупційні схеми були придумані раніше, і
пов'язані вони зі зловживаннями в частині використання наших основних активів –
це, перш за все, земля і комунальна власність. Я маю на увазі будівлі та
споруди і наші активи в статутних фондах підприємств. За ці два роки нам
вдалося повернути втрачені активи всіх стратегічно важливих компаній, вони
зараз знову в комунальній власності. Ми повернули 2.090 га землі, більша
частина – це зелені зони, які були розпайовані або передані для використання
бізнесу. До речі, безкоштовно. Це широкомасштабні зловживання обчислюються
мільярдами доларів. На щастя, нам вдалося це повернути. У нас була підтримка
правоохоронних органів, суди приймали рішення на користь територіальної
громади.
- Ви будете балотуватися в мери?
- Так.
- Навіщо? У вас же як у глави КМДА зараз більше
повноважень?
- Мова йде, звичайно ж, про об'єднання повноважень. Тому
що Президент два роки тому прийняв це рішення [про розподіл повноважень голови
КМДА і мера], розуміючи, що підготовка до Євро і відставання Києва у питаннях
соціально-економічного розвитку того вимагає.
Зараз у нас величезні плани в частині розвитку економіки.
Ми бачимо, куди вкладати гроші, у нас розроблено пакет інвестицій на $ 15 млрд.
Є конкретні теми, які ми реалізуємо зараз. Підготовчий етап до перспективи
розвитку Києва пройдено нами – мною і тими людьми, які зі мною працюють.
- Кого вважаєте головним конкурентом на виборах?
- Якби я вважав когось головним конкурентом, я був би
неправий. Тому що конкуренти – всі. У нас зараз, на жаль, вибори робить
телебачення, вибори роблять ЗМІ. Будь-яку людину за короткий термін можна
вивести на якийсь рівень, особливо якщо це супроводжується якоюсь критикою.
Тому я вважаю, що, будучи кандидатом – а я сподіваюся, що я буду кандидатом на
посаду мера, – мені не можна когось виділяти. Потрібно змагатися з усіма.
- Чого вас навчила історія з Андріївським узвозом, коли
компанія мільярдера Ріната Ахметова знесла три будівлі на цій вулиці, що
викликало масові протести киян? Що буде на цьому місці?
- Буде реалізовуватися проект, який затвердять кияни.
Зараз компанія, що володіє цією територією, сформувала громадську раду. Вона з
кількох ідей визначить пріоритетну. Під цю ідею зроблять передпроектну
архітектурну розробку, яку запропонують столичним жителям для обговорення.
Ситуація, що склалася, вкрай неприваблива. Це не тільки
Києва стосується, але й інших міст: стався перерозподіл функцій. Початок
будівництва, реконструкції, в тому числі і знесення будівель, закінчення
будівництва – це все відбувається без участі муніципалітету. Природно, ми
відреагували, направили в уряд свої міркування з приводу того, що міській владі
потрібно передати функції, які могли б контролювати цей процес. Нам потрібно
брати участь у вирішенні тих чи інших робіт. Цю функцію нам треба повернути.
І другий урок. Я, звичайно ж, вдячний громадськості,
киянам за те, що вони зі свого боку дуже активно відреагували, і зараз, як
результат, йде дискусія, який повинен бути проект на цьому місці.
- Вам тоді дзвонив Ахметов?
- У мене були керівники компанії, що володіє цими
будівлями. Це вже було через день [після скандалу].
- У Києві дуже активна громадськість. Є люди, активно
виступають проти зносу старих будівель: Ігор Луценко з організації Збережи
Старий Київ, Єгор Соболєв, журналіст і громадський діяч, – вони і зараз
захищають Гостинний двір. Як ви ставитеся до них?
- Я підтримую дії, спрямовані на збереження нашої
історичної і культурної спадщини. Навіть більше, я сам цим активно займаюся. І
вважаю, що у нас тут спільні інтереси. Не можу сказати нічого поганого на їхню
адресу. Єдине, що (і я їм відкрито про це говорив): їхня поведінка, як і
будь-яких громадян, має бути в рамках допустимого. Коли вони без дозволу зайшли
в цей кабінет [5 квітня група активістів увірвалася в кабінет Попова в КМДА,
протестуючи проти незаконних будівництв], я на них особисто не образився. Але
як посадова особа вважаю, що вони не повинні були цього робити.
Я завжди реагую на ті чи інші побажання, на необхідність
зустрічі та дискусії. Думаю, ніхто мене не може дорікнути у зворотному. Але це
кабінет першої особи виконавчої влади Києва, ніхто не вривається в кабінети в
інших містах. Є якась етика. Тому я просив їх вибачитися, якщо не відразу, то
потім. Але поки що чекаю. Чекаю, коли у них прокинеться совість.
- Наскільки зросли ваші особисті та сімейні доходи за два
роки на чолі Києва, фінансово найуспішнішого міста країни?
- Не скажу, що якось сильно збільшилися. Вони приблизно
залишилися на тому самому рівні. Будучи у Верховній Раді, та й міністром, у
мене були трошки більші доходи.
- Якщо не станете мером Києва, яким бачите своє майбутнє?
- (Пауза.) А чому я не стану мером? (Посміхається) Я не
програв жодної своєї виборчої кампанії. З чотирьох кампаній три останні я
вигравав з результатом 90% голосів. У мене величезний досвід виборчих кампаній,
я не збираюся програвати.
***
Цей матеріал опубліковано в № 22 журналу Корреспондент від 8 червня 2012 року. Передрук публікацій журналу Кореспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.