В ексклюзивному інтерв'ю журналу Корреспондент американський актор Джон Малкович розповідає про сибірських бандитів, втрачені можливості та російську культуру як найбільшу частину ХХ століття.
На відкриття ІІ Одеського кінофестивалю
приїхав актор Джон Малкович. У розмові з Корреспондентом він розповів про своє
захоплення російською історією, зв'язки з бандитами і причини, через які він
знявся в Трансформерах-3.
- Нещодавно з'явилася новина, що Ви
зіграєте кримінального типа на ім'я Кузя у фільмі "Сибірське виховання". Що Ви
знаєте про цей прошарок суспільства?
- Взагалі нічого. Мені ще належить багато
всього дізнатися, я склав цілий список літератури. Поки що я тільки прочитав
сценарій, який мені надіслав [італійський режисер] Габріеле Сальваторес. Мені
сценарій дуже сподобався, і досить скоро, тижнів через шість-сім, ми розпочинаємо
зйомки. "Сибірське виховання" – історія про те, яке це – рости в Сибіру серед
місцевих бандитів.
- Чи доводилося Вам у житті спілкуватися з
бандитами?
- (Сміється.) Ні. Усвідомлено – точно ні.
- Як щодо творця фінансової піраміди
Бернарда Медоффа, на якій Ви втратили понад $ 2 млн?
- Чи був він бандитом? Не впевнений. Він
просто людина, яка занадто багато на себе взяла.
- Чим закінчився Ваш судовий позов проти
Медоффа? Він вам досі винен гроші?
- Так він всім грошей винен. І майже всі
подали на нього до суду. Я – лише невелика частина цього позову. Я не дуже за
цим стежу, оскільки гроші в компанію Медоффа вклав мій бізнес-менеджер, і тепер
це його турбота – постаратися повернути їх назад. А я актор, я ролі граю.
- Ви зіграли головну роль в маленькому
фільмі "Безчестя" за романом нобелівського лауреата Джона Кутзее і знялися в
"Трансформерах-3". Ви навмисно чергуєте блокбастери з артхаусним кіно?
- Я б сказав, що у мене немає якогось
спеціального плану. Коли мені щось пропонують, то я дивлюся, наскільки мені це
близько, і або погоджуюся на фільм, або ні. Правда в тому, що час від часу я
змушений зніматися в кіно, яке люди хочуть подивитися, навіть якщо воно мені не
дуже подобається. А люди дуже хочуть подивитися "Трансформерів", вони обожнюють
такі речі. Вони не хочуть дивитися "Безчестя", просто не підуть на нього в
кінотеатр.
- Хочете сказати, що глядачі тупі?
- Їм це просто не треба. Вони або не чули
про цей фільм, або їм до лампочки таке кіно – завжди знайдеться 1 млн причин.
Мені не здається, що люди тупі. Просто у "Безчестя" із самого початку дуже
маленька аудиторія. А "Трансформери" мені й самому дуже сподобалися. Вони вразили
мене тим, яка неймовірна робота була пророблена, яких зусиль коштувало зробити
це кіно. Там є неймовірні сцени, у яких жива акторська гра дивним чином
поєднується з комп'ютерними ефектами.
- Яка різниця між тим, щоб працювати з
Майклом Беєм, братами Коен або Бернардо Бертоллуччі?
- Вони всі дуже різні люди, які потрапили в
кіно зовсім з різних місць, з різними почуттями, різною освітою. Вони з різних
культур, з різних поколінь. При цьому вони всі дуже обдаровані режисери, й у
них страшно важка робота. Не заздрю людям їхньої професії.
- А як так вийшло, що Ви відмовилися
зніматися в "Славних хлопцях" Мартіна Скорсезе, який став одним з найкращих його
фільмів?
- У моєму житті був такий період, коли мені
зовсім не хотілося працювати, у мене було щось на зразок депресії. Я два чи три
роки знімався без перепочинку, і мене це вимотало. Я дуже люблю Скорсезе і
навіть трохи з ним знайомий. Сподіваюся, що в мене ще буде шанс з ним
попрацювати. З іншого боку, де Ніро відмінно впорався з роллю, і я не
впевнений, що в мене вийшло б краще. Щоправда, багато хто потім говорив, що
"Славні хлопці" могли б стати моїм проривом.
- Вважається, що Ваш прорив стався двома
роками раніше, після виходу драми "Небезпечні зв'язки" Стівена Фрірза. Як цей
фільм змінив Вашу кар'єру?
- Його дуже по-різному сприймали у світі.
"Небезпечні зв'язки" зробили мене досить популярним в Європі, та й майже скрізь,
крім Америки, де мене вважали головною проблемою фільму. Я символізував
найгірше, що було в картині. Справа була навіть не в публіці – якщо я правильно
пам'ятаю, критики того часу писали, що я недостатньо сексуальний для ролі
Вальмонта. Я ніколи не читаю рецензій, але ось такі речі мені передавали.
Особисто я отримав задоволення від роботи зі Стівеном Фрірзом, Гленн Клоуз,
Мішель Пфайффер, Кіану Рівзом і ніжно ставлюся до самого фільму. Дуже часто
буває так, що саме те, що подобається в тобі одним людям, інші люто ненавидять.
Таке життя.
- Ви часто буваєте в Москві та Петербурзі,
відвідуєте будинок Антона Чехова в Ялті. Який вплив на Вас справила російська
культура?
- Я пройшов цілий курс російської історії
та літератури. З багатьма речами мене познайомила Інгеборга Дапкунайте, вона
відмінна актриса, ми вже років 20 з перервами працюємо разом. Хоча вона
литовка, але довго жила в Росії. Думаю, ми дуже сильно один на одного вплинули.
Я захоплююся російською історією, особливо
періодом після більшовицької революції. Я великий шанувальник сучасного російського
письменника Андрія Макіна - він живе в Парижі, говорить французькою, але я не
можу собі уявити більш російської людини, ніж він. Російська історія – вкрай
важлива частина ХХ століття. Не виключено, що найважливіша.
Розмову вів Олексій Тарасов
***
Цей матеріал опубліковано в № 28 журналу
Корреспондент від 22 липня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент
заборонений.