Гучний фестиваль Ніч культури і ще 40 його побратимів перетворили тихий польський Люблін на один з найголовніших артистичних центрів Європи. У цьому році фестиваль відкрив культурну програму Євро-2012, пише Ірина Ілюшина у рубриці Культура журналу Корреспондент (№22 від 8 червня 2012 року).
Шість сцен, з яких
одночасно музиканти співали і грали для багатотисячних натовпів глядачів,
десятки театральних вистав, що йдуть як у театрах, так і під відкритим
небом, перформанси і ходи акторів-аматорів та професіоналів, в середньовічних
костюмах і звичайному одязі, на ходулях із запаленими факелами і без них, а
також художні виставки прямо на вулицях – так провів польський Люблін ніч з 2
на 3 червня.
Нинішньому
фестивальному розмаху передувала чимала робота. Шість років тому місцева влада
задалася питанням: як перетворити провінційний Люблін в один з артистичних
центрів Європи? На це питання відповів польський арт-куратор Рафал Козинський:
за допомогою місцевої культурної тусовки, а також художників,
музикантів, кіно-і театральних акторів і режисерів, вуличних артистів,
циркачів, співаків та інших креативних особистостей, що так охоче приїжджають на фестиваль.
Результатом став
міжнародний фестиваль Noc Kultury (Ніч культури) – одна з найгучніших
культурних подій Європи, що збирає в Любліні щороку близько 70 тис. глядачів.
Результатом став міжнародний фестиваль Noc Kultury (Ніч культури) – одна з найгучніших культурних подій Європи, що збирає в Любліні щороку близько 70 тис. глядачів.
Нинішній фестиваль,
який традиційно проходить у перші вихідні червня, в цьому році присвячений
Євро-2012 і став неофіційним, культурним відкриттям футбольного чемпіонату. А
оскільки Польща проводить першість разом з Україною, цього разу до Любліна
приїхало як ніколи багато українських артистів – понад 250. Крім того, півсотні
проектів було зроблено спільними зусиллями обох країн. Всього ж у фестивалі взяли
участь 3 тис. осіб з різних країн світу.
Козинський впевнений:
саме мультикультурність – запорука успішного заходу такого рівня. А той факт,
що Україну і Польщу розділяє кордон Євросоюзу, він називає тимчасовим
непорозумінням.
"Шенгенські
кордони, по-моєму, це щось на кшталт Берлінської стіни, і рано чи пізно вони
зникнуть, – не приховує обурення координатор Ночі культури. – Ну а поки що ми
робимо все можливе, щоб зробити їх більш прозорими".
Як би там не було,
вже кілька років Люблін просуває себе як Місто натхнення, пропонуючи своїм мешканцям
і гостям безліч культурних заходів. У місті з 365 тис. жителів, що можна
порівняти з населенням Вінниці (369,5 тис.) і Херсона (302,5 тис.), проходить
40 регулярних, тобто щорічних фестивалів. А нерегулярні і порахувати важко.
У місті з 365 тис. жителів, що можна порівняти з населенням Вінниці (369,5 тис.) і Херсона (302,5 тис.), проходить 40 регулярних, тобто щорічних фестивалів.
Як розповів
Корреспонденту президент (міський голова) Любліна Кшиштоф Жук, першопочатковою
ідеєю було залучити якомога більше громадян, пов'язаних з мистецтвом, до
розвитку міста. Результат перевершив очікування – сьогодні невеликий і не
особливо примітний Люблін став яскравою зіркою на культурній карті Європи.
Культурна революція
Наскільки заповнені
готелі, стає зрозуміло ближче до вечора, коли публіка виходить на вулиці: яблуку ніде впасти.
Крізь натовп насилу
пробирається група японських туристів, фотографуючи все поспіль – навіть людське
море, що так без упину рухається. Їх увагу привертає
смолоскипна хода –
молоді люди в середньовічних костюмах городян, військових і священиків крокують
крізь публіку, а поляки хрестять їх слідом. Це колоритне дійство – пам'ять про страшну пожежу, що сталася 1719 року.
Після ходи на вулиці з’являються жонглери, артисти на ходулях та музиканти-аматори. Останні тут таки починають імпровізовані концерти,
примостившись прямо на сходах або на
невеликих подвір’ях.
Тим часом на офіційних сценах виступають професіонали, в театрах грають спектаклі, в кінотеатрах
демонструють новинки і класику українського та польського кінематографу.
Причому вхід на всі без винятку заходи фестивалю
безкоштовний. "Виставляється" бюджет міста, що витратив на організацію Ночі культури $
500 тис. Втім, задіяні також спонсорські гроші. За всю ніч Корреспондент побачив
тільки один рекламний банер, та й той світловий, що скромно поселився на стіні
одного з будинків на центральній площі.
"Виставляється" бюджет міста, що витратив на організацію Ночі культури $500 тис.
34-річний Лонтка зізнається, що йому нескладно
домовлятися як з представниками місцевої влади, так і з бізнесменами – серед них багато його ровесників. Це
люди, які разом навчалися в університеті, потім брали участь у студентському
самоврядуванні, потім пішли в політику, бізнес або зайнялися культурними
проектами. І всі вони розуміють користь
від участі у фестивалі.
"Близько семи років
тому до міського управління прийшло багато молодих людей, вчорашніх студентів, –
розповідає Віктор Свінцицький, один із координаторів Ночі культури, про те, як
починалася люблінська культурна революція. – А у них, як кажуть у Польщі,
зелено в голові – тобто купа ідей, проектів і сил для їхнього втілення".
Незважаючи на
величезний вибір подій Ночі культури, скрізь аншлаг. "Публіки було так багато, що не
проштовхнутися, навіть двері довелося тримати відчиненими, щоб усі охочі могли
слухати з коридору, – розповідає українська письменниця Оксана Забужко, що приїхала
відвідати такий захід – потім нас штурмувало телебачення, потім просили читати
ще, "ґвалтували" питаннями – загалом, прекрасний вийшов вечір!"
Забужко брала
участь в українсько-польських літературних читаннях в рамках Ночі культури, і
хоча їй не вдалося потрапити на інші заходи – її власне закінчилося чи не під
ранок, – письменниця у захваті від ідеї та організації, і шкодує, що в Україні
немає подібного.
Місто відчуло віддачу від Ночі культури тільки на четвертий рік. Зате зараз це – один з найголовніших двигунів розвитку міста, і ніхто з мешканців не
скаржиться на нічні гуляння
"У Польщі влада
прекрасно розуміє абсолютно очевидну для будь-якого державного діяча істину:
культура – такий же національний капітал, як орні землі, заводи або сланцевий
газ. Тільки
уповільненої дії", –
говорить Забужко.
Дивіденди від подібних заходів приходять не одразу, повідомляє президент Любліна. За
його словами, місто відчуло
віддачу від Ночі культури тільки на четвертий рік. Зате зараз це – один з найголовніших двигунів розвитку міста, і ніхто з
мешканців не скаржиться на нічні гуляння.
"Культура покращує якість життя і збагачує наших громадян.
Всі кажуть: давайте ще", –
посміхається Жук.
***
Цей матеріал опубліковано в № 22 журналу Корреспондент від 8 червня 2012 року. Передрук публікацій журналу Кореспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.